Вона зазначила, що у перші дні повномасштабного вторгнення РФ "дуже сильно подорослішала".
"Ось 18 років. Здавалося, така маленька, юна дівчинка, а довелося швидко опанувати себе і почати щось робити", – сказала Данілкіна.
За її словами, вона вирішила йти на фронт за два-три місяці після початку війни.
"Я не приховуватиму: у мене мати військовослужбовиця, і вітчим також служить. Вітчим зараз перебуває під Донецьком. Мати – у Херсоні. І я пішла у бригаду, де перебуває мати. Було, певно, ще страшно за неї. Тому що вона там сама, вона поїхала, і я залишилася вдома сама... І страх був, мабуть, за матір. І я зрозуміла, що я не хочу її залишати там саму, я маю бути з нею, я маю бути зі своєю країною", – поділилася Данілкіна.
19-річна українська військова Данілкіна, яка втратила ногу на фронті: Вибухи, машину пробиває. Розплющую очі – штанина розірвана, я тримаю кістку. Кричу товаришу по службі: "Що там?" Він повертається – і у нього течуть сльози. Повний текст інтерв'ю