-2 Київ
Зі страху такі, як Путін, можуть що хочеш зробити. Зі страху можуть і ядерну кнопку натиснути
– Добрий вечір, Арсенію Петровичу. Почнімо із зустрічі Путіна з військкорами… Ви це дійство дивилися чи ні?
– Я не все подивився, але завжди хочу подивитися, як він себе поводить, щоб побачити емоційний портрет.
– Ви бачили, як він злякався, коли щось колотнуло у стакані?
– Ні, цього я не бачив.
– Він так злякався. Це не та людина, яка запустить ядерні ракети.
– Ви знаєте, такі придурки, які лякаються чогось у стакані, якраз і можуть запустити ядерні ракети. Тому що він не просто так розповідає, скоріш за все, видуману історію про те, як він у Петербурзі, про загнаного у кут щура… Усі історії про Путіна з’явилися завдяки самому Путіну. Увесь наратив про те, який він, хто він і як він, значна частина – це з його слів. Чому я вам про це кажу? Розумієте, зі страху такі, як він, можуть що хочеш зробити. І такі зі страху можуть і кнопку натиснути.
– "Військкор" Сладков такий є. Така ряха і фаянсові зуби… Він пішов до Скабєєвої в ефір і там сказав, що "я сидів на карантині тиждень перед тим, як зустрітися з Путіним"… Тобто люди, які до нього йдуть, сидять на карантині. Він боїться захворіти. А якщо він боїться захворіти, усе одно натисне на кнопку?
– Я ж вам кажу, що психотип таких, як він, які бояться всього, здатні на найбільш неадекватні рішення. Зі страху – не зі сміливості. Люди зі сміливості таких речей не роблять. Ви назвали цього…
– Сладков.
– Я думаю, що це завелика честь для них, щоб ми взагалі називали їхні прізвища. У принципі, всі ці особи, які знаходилися там біля воєнного злочинця Путіна, – це його співучасники, воєнні злочинці. Єдине питання, чому він їх покликав. Я думаю, що тут, скоріш за все, це частина пропагандистської російської кампанії. Якимось чином вони все рівно впливають на російський натовп. І тому Путін використав цю нагоду, по-перше, їх обійняти, а, по-друге, через них запустити меседжі, які йому потрібні. Це ніякі не військкори, ніякі не блогери. Вони чудово будуть виглядати на лаві підсудних не в першій і не другій, навіть не у третій хвилі, але в четвертій хвилі після того, коли весь путінсько-нацистський режим повинен понести відповідальність.
– Знову ж таки, про Путіна і його меседжі. Узагалі він виглядав дуже фальшиво на зустрічі з так званим військкорами, заїжджена платівка про Леніна, про переворот в Україні, про братський народ, "с которым нужно выстраивать отношения"… Усе як завжди, нічого не міняється. Що ви про Путіна сьогодні думаєте?
– А що він там про Леніна говорив? Я просто якось пропустив. Знову ця історична рамка?
– Так, що Ленін подарував Україні території.
– Так нехай виносять Леніна вже з мавзолею, там хай собі місце готує.
– А ми Леніна собі заберемо.
– Ні, ми собі не заберемо. Хай проявить характер, покаже "российскому обществу", що він встановив історичну справедливість і виніс Леніна з мавзолею. І зафондував місце для себе.
– Чендж, один Вова на іншого Вову.
– Я його не знайшов у тій розбитій формі, у якій він був пів року тому. Він бреше, це його стандартна характеристика. Він усе життя бреше. Навіть немає сумнівів, що він бреше. Він завжди брехав, я можу наводити десятки прикладів. Знову повернуся до запитання, яке західні медіа мені задавали про підрив Каховської дамби. Я кажу: коли Путін розповідав про те, що це не він у Криму, а потім у фільмі… забув, як називається цей фільм.
– Він сказав: так, це ми.
– Звичайно. Фактично це зізнання, це покази проти себе. Тому коли питають, хто підірвав Каховську дамбу, мене це дивує. Зараз уже, до речі, протягом останнього тижня, слава богу, цих запитань немає. Стосовно того, чи Путін бреше, – він узагалі не знає, що таке правда. Це чужа йому субстанція. Ви знаєте, до чого він дійшов? Він дійшов до того, що він вірить тільки у власну брехню. Він вірить тільки у власні видумані факти, видумані історичні події. Він вірить тільки у власні ідеологеми, так само ним видумані. Стосовно того, як він себе поводить. Хамити почав знову. У нього з’явилася така нотка: "Ну, давайте посмотрим, что будет по контрнаступлению". Чому така нотка з’явилася? Є дві причини. Перша причина об’єктивна: я не сумніваюся, що він переживав, а точніше, жахався того, що буде такий бліцкриг, як був по Харкову. Друге – він побачив, що українські Збройні сили змінили тактику, Україна тестує кожну лінію оборони, яку Росія побудувала. А це найбільша лінія оборони після Другої світової війни. Контрнаступ є дуже продуманим, і ключове завдання – не тільки відібрати території, які Росія окупувала, але й максимально не допустити втрат. Відповідно, це впливає на темпи, обсяги контрнаступальної операції. І тут він почав "блатувати".
Скриншот: Дмитрий Гордон / YouTube
Я не з тих, хто буде казати, що російська армія розбита, розгромлена, що завтра ми будемо у Кремлі, що у принципі російської армії не існує, що вони повні ідіоти. Я вважаю, що це серйозний ворог. Тому що я в першу чергу шаную українські Збройні сили. Ми не можемо говорити, що боремося з ідіотами, неучами. Це не так. Україна бореться з однією з найпотужніших військових сил у світі. Більше того, погляньте, що пише міжнародна преса. Росія зробила висновки за останні 16 місяців і адаптувала військову тактику і стратегію до нових реалій, зробила висновки з поразок. І нам це так само треба брати до уваги.
Тому поведінка Путіна на даному етапі має дві речі. Перше – це пропагандистський наратив для своєї аудиторії. І друге. По психологічному портрету він став, я не скажу що більш впевнений, але в нього з’явилася наступна теза: ми витримаємо, ми пересидимо, ми мобілізуємося, ми будемо чекати, доки світові демократії змучаться, доки в Україні змучаться. Тому нам треба серйозно відноситися до Росії як до ворога.
– Вам не здається, що військові вводять Путіна в оману? Він каже, що знищено п’ять Patriot, а їх усього два.
– По-перше, ми не знаємо, скільки їх. І це – дуже добре. По-друге, він не знає, скільки їх. Я думаю, це буде коректніше. Тому те, що його вводять в оману – це загальна політика Росії. Вони брешуть одне одному і вони брешуть своєму народу. Це класика. Нам узагалі некоректно говорити, чого скільки є в Україні, це точно знає обмежена кількість людей. Надзвичайно обмежена. І що менше цих людей, тим краще.
– Путін не зміг дати чітку відповідь про цілі так званої СВО. Він заявив, що цілі змінюються залежно від ситуації, "но в целом мы ничего менять не будем". Насправді він зізнався в тому, що від нього все менше залежить, і Кремль банально підлаштовується під ситуацію. Так чи ні?
– Я думаю, що цілі війни Росії проти України взагалі не змінилися.
– Знищення України?
– Звичайно. Ключове завдання Путіна – це захоплення України, знищення української держави, знищення України як країни, а українців – як нації. Що зараз робить Путін? Він тактично вибирає правильні меседжі. Рік тому в нас була демілітаризація, денацифікація, деукраїнізація, денатизація. Цього не вдалося зробити. Треба продати своєму натовпу інший меседж. Ситуація якщо зміниться, відповідним чином він буде новий меседж давати. Але глобальні цілі рашистського злочинця Путіна і його оточення незмінні. Це захоплення України. І сталося так, що їм це не вдалося зробити за 72 години. Там зараз є розуміння, що Україна як держава встоїть.
– Є розуміння?
– Так. І це розуміння накладається на те, що зробити, щоб цього не відбулося. І тому він знову крутить цю платівку чи про мирні перемовини, тобто про затягування часу. Він крутить платівку про те, що настане час, коли всі змучаться, а Росія – ні. І він вірить, що він зможе зреалізувати максимально свій план.
– Дурень думкою багатіє.
– Я їх не схильний називати повними дурнями. Це воєнні злочинці, це потвори, це дияволи в людській формі. Але назвати дурнями – я б так не говорив. Це надзвичайно небезпечні нелюди.
– Ще одна заява, що потрібно дочекатися закінчення українського контрнаступу, і лише тоді планувати, що робити далі. Спочатку було "Київ за три дні", а тепер "будемо пересиджувати український контрнаступ і дивитися, чим він закінчиться"?
– Це дуже небезпечна теза. Вона перегукується з тезою в дуже великій кількості західних ЗМІ. Ідеться про те, що були і є надзвичайно завищені очікування від контрнаступу. І я знаходжуся, як завжди, у меншості, тому я реаліст. Дорогі друзі, за один контрнаступ неможливо звільнити всю українську територію. Теоретично все можливо. Дай бог, щоб я помилився. Але якось так стається, що поки що кількість помилок, на жаль, не така висока. Починаючи з того, що до початку повномасштабного наступу Росії на Україну я сказав, що війна буде. Тому говорити сьогодні про те, що завдяки тільки одному контрнаступу ми здатні відбити всі території, – теоретично так, практично ні.
А на Заході відбувається наступна парадигма. У залежності від того, як пройде український контрнаступ, нам треба далі будувати політику і, можливо, тоді сідати за стіл переговорів. Якщо Україна проведе прекрасно контрнаступ, чим більше Україна відіб’є, тим кращі умови перемовин будуть. Я взагалі не сприймаю жодної із цих тез, вважаю, що ми навіть самі зробили собі злу послугу, коли дискусія про контрнаступ зі змісту перейшла у форму. Важливо, щоб теза Путіна "дочекаємося результатів контрнаступу" і тези, які лунають на Заході – "перемовини залежать від контрнаступу", – не зійшлися в одне ціле. Контрнаступ – це одна з фаз воєнної операції українських Збройних сил по звільненню української території. Ця фаза станом на сьогодні говорить про те, що вона відбила 100 км² української території.
Путін – це ганьба Росії, це ганьба російського народу, ганьба для всіх його предків, дітей і нащадків. Такого нациста і расиста Росія, напевно, не пригадує із часів тирана Івана Грозного
– Це багато, на вашу думку?
– 100 км² більше, ніж 10… Якщо ми з вами будемо дискутувати, це багато чи мало, то я вам скажу, що це означає, що ми трошки і самі себе не поважаємо. Це не наша з вами функція – оцінювати. Це функція тих людей, які знають, що таке військове планування, і тих людей, які знаходяться на фронті. І ми їх повинні поважати. Я знаю точно, що кожен квадратний кілометр, який відбивається, политий кров’ю українців. Треба усвідомлювати, що операція по звільненню України – це не просто операція по тому, скільки Україна втратить танків чи Bradley. Танки і Bradley – це метал. Так, їх треба виготовити, за них треба заплатити. А от люди… Треба усвідомлювати, що ціна звільнення України – це не тільки мільярди доларів. Що само собою розуміється. Набагато вища ціна – це ціна життів українських військовослужбовців.
– Ше Путін фактично, я вважаю, зізнався в підриві дамби Каховської ГЕС, коли самовдоволено, єзуїтськи сказав: "Жаль, это сорвало украинское контрнаступление на этом участке". Ви це теж помітили?
– Я прочитав те, що "жаль, что сорвало контрнаступление на этом участке, что мы были готовы к этому контрнаступлению, и вот если бы они пошли на этом участке, мы бы их разбили". Те, що Путін віддав наказ зірвати дамбу, уже ні в кого не викликає сумнівів. Я думаю, що навіть у лідерів африканських країн не виникає сумнівів. Після того, як Путін їх "привітав", відзначив приїзд лідерів африканських країн в Україну ракетними ударами. Це суто його гебешна побудова речень. Це не ми типу зірвали дамбу, ми у цьому не були зацікавлені. А от якби вони пішли, а дамба не була б зірвана, так ми б показали. Зрозуміло, читається це для мене, що об’єктивно вони зірвали дамбу. І це ще один злочин, який повинен окремо розглядатися Міжнародним трибуналом.
– Як ви оцінюєте його заяву, що на території України треба створити санітарну зону, щоб захистити Брянську область?
– У нього санітарні зони, фільтраційні табори, концентраційні табори. Що для нього може бути санітарною зоною? Він би хотів, щоб уся Україна була санітарною зоною між Росією і НАТО, щоб у цій так званій санітарній зоні не було ні одного українця. Він туди переселить або нацменшини, або частину свого російського натовпу. Здається, Reuters написало, що це пуста погроза. Я не поділяю позиції Reuters. А то ми повторюємо сумну історію про те, коли Путін на Мюнхенській безпековій конференції заявив, що найбільша трагедія – це розпад Радянського Союзу. Що це пуста погроза. Ми тоді недооцінюємо його так звану історичну статтю, яку він опублікував за пів року перед широкомасштабним вторгненням, що Україна – не країна. Це не пусті погрози. Коли він про це говорить, я вважаю, що це попередження про те, що Путін планує ще один воєнний злочин проти України. Ми й наші західні союзники повинні дуже серйозно зважати на такі заяви.
– І на зустрічі з "військкорами", і на форумі в Петербурзі Путін дозволив собі ганебні, відверто антисемітські випади щодо президента України Зеленського. Це аксіома – коли антисеміти хочуть сказати, що вони не антисеміти, вони першим ділом кажуть, що мають багато друзів-євреїв… Путін із цього і почав. Він сказав, що Зеленський – не єврей, а "ганьба єврейського народу". Чому Путін опустився до образ через національність до президента України?
– Володимир Путін – це ганьба Росії, це ганьба цього російського народу, це ганьба для всіх його предків, ганьба для всіх його дітей і нащадків. Такого нациста і расиста Росія, напевно, не пригадує із часів тирана Івана Грозного. Звичайно, що Сталін із Путіним прекрасно лягає. У принципі, Ленін, Сталін, Грозний і Путін – це плюс-мінус одна лінійка. Те, що він сказав по відношенню до Зеленського, – це класичний печерний антисемітизм. Дві речі, які він сповідував. Перша річ – це таке приниження. А друге – я не виключаю, що він ще й працює на внутрішню аудиторію. У Росії – антисемітизм. Вони завжди з України хотіли зробити антисемітів. Була ціла російська кампанія, що Україна – це антисемітська держава, що в Україні були погроми.
– А результат – президент-єврей.
– І всі запитання отримали чітку відповідь. Тому це була продумана частина. Він це сказав свідомо. Так само, як свідомо сказав на зустрічі з єврейською громадою про Геббельса. Ви пригадуєте? Коли він сказав, що Геббельс "был умным человеком". Це в інтернеті можна знайти. До речі, мені важливо побачити, а яка буде реакція єврейських організацій. Тому що я як українець жорстко засуджую антисемітизм. Я як українець буду боротися за гідність кожної національності, яка проживає в Україні. Буду боротися за гідність кожного єврея, який проживає в Україні. Кожного татарина, який проживає в Україні. Кожного грека, німця, болгарина. Тому що у нас зовсім інше суспільство. Це ще одна відповідь на запитання, яка різниця між Росією і Україною.
Фото: Арсеній Яценюк / Facebook
– Пригожин, пишуть, – проєкт чи то ФСБ, чи то Кремля. Утім, те, що він зараз робить, – розхитує, судячи з останніх подій, владу Путіна. Є багато ознак того, що він працює на Україну… Хто він, на вашу думку?
– По Пригожину і ПВК "Вагнер" за останній тиждень з’явилася маса розслідувань. Для наших глядачів можна сказати, як узагалі почав трудову діяльність воєнний злочинець Пригожин. Він тричі сидів. Спочатку був незначний злочин, йому дали умовно. Потім вони вкрали якісь вази, шість фужерів вина і до вина серветки. Там йому вже дали строк. А потім була історія, коли йому дали строк, він вийшов уже десь під 1990-ті. Йому дали строк за напад, спочатку вони когось пограбували, а потім напали на жінку в парку, він її душив. У неї було якесь хороше пальто, і він у неї забрав кульчики, які в неї були, тобто дорогоцінності. Його засудили. Я просто не пригадую, сім чи дев’ять років йому дали. Це вже було третє засудження. Кажуть, що коли він був у тюрмі, відношення до нього було не найкраще. Тому що склад злочину, коли ти напав на жінку, смердить. Навіть для злочинців це мерзенний злочин. Потім він вийшов, і вже в 1990-ті почав займатися так званим бізнесом. Починав із хот-догів, а потім відкрив якусь забігайлівку, ресторан. Крок за кроком вони дійшли до того, що почали співпрацювати з казино. І в цих ресторанах, здогадайтеся, хто з’явився.
– Володимир Володимирович.
– Правильно. Заступник мера Санкт-Петербурга, "военный преступник" Путін. 1990-ті роки – це ж повний симбіоз влади із криміналом. А де сиділи всі? У ресторанах. А де відмивали гроші? У казино. І так крок за кроком Пригожин фактично став одним із ключових контрагентів Путіна, починаючи з того, що він готував навіть державні обіди. Це дуже смішна історія.
– Фото з Бушем ви бачили?
– Так от, ви знаєте, смішна історія яка? Де Росія – а де вишукана кухня. А де Пригожин – теж мені, блін, кулінар хрінів. І вони там придумали якесь меню для Буша. І там якісь дивні назви були. Я не знаю, чи то взагалі можна їсти. Це ж частина неіснуючої російської культури – показати те, чого у них немає. І от вони видумали якісь блюда, і для американського президента це все було в меню. У результаті Буш їв стейк. Чому я вам так довго це все переповідаю? Пригожин би ніколи не відбувся, якби не було Путіна. Його так звана приватна військова компанія, а фактично терористична організація "Вагнер", так само не відбулася б, якби не було міністерства оборони Росії, російської ФСБ і ГРУ ГШ. Ця терористична організація присутня у значній кількості африканських країн. Представники цієї терористичної організації охороняють низку президентів африканських країн. Вони отримали доступ до корисних копалин у цих африканських країнах. Це золото, діаманти. І тільки по діамантах і золоту оцінюються доходи терористичної організації "Вагнер" – $3 млрд річних.
Тепер далі. Для того, щоб провести так звану мобілізацію в цю терористичну організацію, щоб перекинути цих військовослужбовців у країни Африки, була задіяна транспортна авіація міністерства оборони РФ. Що це означає? Це означає, що як тільки Путін прийме рішення, що йому більше ПВК "Вагнер" не потрібна, а Пригожин – це людина, яка страждає від серцево-судинних захворювань, і тому він помер від інфаркту, – це зразу станеться. У цій системі координат, яка сьогодні існує в Росії, терористична організація "Вагнер" є ніщо інше, як частина путінської машини. І до того моменту, доки це влаштовує Путіна, Пригожин і його терористична організація будуть жити і заробляти гроші і, я переконаний, ще віддавати частину комусь. Чи ГРУшникам, чи ФСБшникам, чи міноборони, чи кому. Явно, що вони не віддають міноборони, тому що в них ключовий конфлікт. Скоріш за все, іде боротьба Пригожина за ресурси міністерства оборони. І як тільки Путін прийме рішення, що йому Пригожин не потрібен, його не буде. Але він цього рішення не приймає.
Путін заявив, що до 1 липня ПВК "Вагнер" повинна перейти в міністерство оборони Росії. І тоді стане зрозуміло, що буде із Пригожиним. Він сидів у тюрмі, і не один раз. А там його злодії навчили чомусь. І повірте мені, якщо він побачив, що це загрожує йому, він зразу підпише всі контракти. Якщо він побачив, що це йому не загрожує, – ну, він іще більше буде записувати відео і розповідати, який Шойгу кінчений. Тому мій висновок по ньому: це повністю залежна фігура від путінського режиму. Путін його породив.
– Арсенію Петровичу, у Росії є відомий нацист, ФСБшник Затулін. Давній ворог України. Він заявив, що Росія не може досягти жодної цілі так званої спеціальної воєнної операції. Це дуже обурило кремлівську пропаганду… Таке раптове вільнодумство – це не ознака послаблення авторитарного, тоталітарного режиму?
– Для мене ознакою послаблення буде тоді, коли я побачу якісь дії в Росії. Хоча б якусь Болотну площа. А їх немає. Один придурок розповідає про другого придурка, третій придурок це коментує. Ну окей. І декількасот таких самих придурків прочитали це в якомусь придурошному Telegram-каналі. Там зовсім по-іншому влаштовано взагалі середовище. Тобто ми з вами зараз кажемо, що цю інформацію скільки продивилося росіян? 1%, 1,5%? Окей, 2%. А все інше – це темна, забита, пригнічена і ще й агресивна маса. Тому казати про те, що Росія розвалюється… Та ще не розвалюється. Путін умирає? Та не вмирає він, падло. Умре – святкувати будемо.
Із поганих новин: у Вільнюсі нас у НАТО не приймуть. Із хороших новин: у Вільнюсі повинні прийняти рішення про те, як Україна в найкоротшій перспективі стане членом НАТО
– І двійників у нього немає.
– Я не знаю, є в нього двійники чи немає. Але я ж спостерігаю. Я ж його знаю особисто і не раз із ним зустрічався. Мені важливо подивитися, що потвора говорить, як говорить, спробувати прочитати його боді-ленгвіч, мову жестів. Він дуже змінився, це факт. Зрозуміло, що і дах уже не тримається. Але при цьому моє враження – це Путін. Може, десь там двійники їздять, як у Сталіна. Але це конкретно Путін. Із його стилем розмови, із його фразами. І основне – із його ідеологемами і його потоком агресивної російської неоімперської думки.
– Не лише ви придивляєтеся до Путіна, але й Путін придивляється до вас.
– Повірте мені, він до мене придивлявся тоді, коли я йому сала за шкіру залив і по "Газпрому", і по санкціях, і по закриттю торгівлі з Росією, і по закриттю авіаперельотів, і по "Нафтогазу".
– Шкоди наробили для Росії.
– У мене завжди була з ними наступна політика: якщо ви думаєте, що ви розумніші від нас, – це не так. Якщо ви думаєте, що ви нас можете дурити, – це не так. Якщо ви думаєте, що можете жити за наш рахунок, – це теж не так. Якщо ви готові усвідомити, що ми з вами на рівних, – окей, ми з вами готові вести розмову. Але якщо ви будете клеїти дурника, повірте мені, ми в п’ять разів зробимо краще. Я вже не говорю про те, що я завжди ідеологічно… Я виріс на тих територіях і в такій сім’ї, у якій не розмовляли російською мовою, але в якій дуже добре знали, хто такі совєти і хто такі росіяни. Тому це не просто середовище спілкування, а виховання. І тому я їм ніколи не вірив. Уже не кажучи про те, що треба було почитати історію. Це не те, що ти віриш чи не віриш. Ти подивися, що було раніше. І для того, щоб знати, що буде завтра, треба подивитися, що було вчора.
– Не вірили – то одне. А навіщо 30 росіян убили в Чечні?
– Бачите, боровся за волю і свободу чеченського народу. Правда, я в цей момент навчався в Чернівецькому державному університеті на юридичному факультеті. Тому по Росії… На превеликий жаль, у нас усе повторюється у стосунках із Росією. І все повториться, якщо ми цього не зупинимо. Ми не можемо дійти ні в якому випадку до стадії замороженого конфлікту. Я знаю, що йдуть розмови, що може бути сценарій Кореї. А це фактично заморожений конфлікт. Я знаю, що може бути сценарій демілітаризованої зони. Може бути сценарій: давайте спробуємо сісти за стіл перемовин. І що в результаті? Росія повинна зафіксувати за собою право на території, які вона незаконно захопила. Це неприпустимо. Я знаю, що як тільки цей сценарій відбудеться, далі питання тільки років, скільки йому чи його наступнику треба, щоб відновити наступ. Тому сценарій має залишатися один. Звільнення українських територій і членство України в НАТО. Можуть бути підсценарії. Членство України в НАТО на кшталт того, як Західна Німеччина в 1955 році стала членом НАТО. Але все рівно остаточно повинно бути тільки одне – Україна повинна відновити територіальну цілісність. Бо тоді я не розумію, який ми світовий порядок встановили. Це не світовий порядок – це світовий безпорядок, це світовий хаос. Тоді це "зелене світло" для будь-якого агресора. Тоді це не сила права, а право сили. Тоді треба все розпускати. Тоді це новий старий етап середньовікових війн.
– Європарламент ухвалив резолюцію із закликом запросити Україну в НАТО. Байден підтримує спрощений вступ України після війни. Наскільки для нас важливі ці новини?
– Для нас важливі не новини, а рішення. Із поганих новин. У Вільнюсі нас у НАТО не приймуть. Із хороших новин. У Вільнюсі повинні прийняти рішення про те, як Україна в найкоротшій перспективі стане членом НАТО.
– Без ПДЧ?
– Звичайно. Найкоротший шлях для членства вже показала Фінляндія і, сподіваюся, покаже Швеція. Туреччина і надалі блокує… Хоча всі сподіваються, що у Вільнюсі Швеція стане членом. Але Ердоган дав зрозуміти, що скоріш за все цього не відбудеться. І це відповідь на запитання про членство України в НАТО. Швецію не пускають у НАТО країни – члени НАТО. А уявіть собі, що буде, коли Україна поставить питання про прийняття рішення про членство. От Сійярто "надо, чтобы Путин дал орден дружбы народов". Тому що він їздив у Санкт-Петербург як по свячену воду. Уже сьомий раз, здається, їде… Уявляєте, яка буде позиція тієї ж Угорщини? Яка фактично стала себе асоціювати в зовнішній політиці із зовнішньою політикою Росії. Тому такі новини. Плюс третє, на що я сподіваюся у Вільнюсі, – це подальша підтримка України з дуже чітким планом мілітарної і фінансової підтримки. Тому що ця війна не на один день, не на один місяць і, на жаль, не на один рік. Треба налаштовуватися на дуже-дуже довгий, складний, кривавий, але праведний шлях. І ми цей шлях пройдемо, і нам на цьому шляху потрібна не щорічна, не щомісячна, не щоденна, а щохвилинна підтримка Заходу, який хоче зберегти права, свободи, демократію, гідність і міжнародне право у цьому світі, який потиху сходить із розуму.
– Лідери африканських країн приїхали до Києва із пропозиціями миру, а в цей же час Росія здійснила черговий ракетний удар по Україні. Що ви почули і побачили під час візиту лідерів африканських країн?
– Важливо, що лідери африканських країн почули Путіна з його ракетами, які він відправив на Київ… Я почув іще один мирний план, у який не вірю. Для мене найкраще буде, якщо Путін приїде на саміт БРІКС у Південно-Африканській Республіці і його заарештують. І якщо ці африканські країни, які приїхали до України, засудять війну Росії проти України і будуть голосувати в ООН на підтримку України, не будуть потайки постачати озброєння Росії.
Фото: Арсеній Яценюк / Facebook
– Управління освіти Дніпровського району Києва вирішило придбати для бомбосховищ приблизно 300 барабанів на суму понад 800 тис. грн. Що це таке: корупція чи дурість?
– Я б хотів придбати не барабани, а палички, і по їхніх пустих головах цими паличками постукати. От єдина позитивна новина із цього – якби не система Prozorro, яку запровадив мій уряд, то ми б про ці барабани і не дізналися. Це навіть не корупція. Це суміш ідіотизму, злодійства, безвідповідальності і просто якогось хамства по відношенню до людей. Це ще одне свідчення, що треба наводити порядок у системі місцевого самоуправління.
– Зеленський скликає РНБО, де буде розглядатися питання корупції в судах і ситуація з укриттями. Що нам очікувати від цієї події і чи знаєте ви про чутки, що збираються зняти Віталія Кличка? До речі, Європарламент не радить цього робити, не радять цього робити і посли західних країн.
– Я не думаю, що Володимир Зеленський у цій ситуації буде приймати таке рішення. Це рішення на шкоду й Україні, і Києву, і йому особисто. Доцільності у цього рішення немає. А те, що президент повинен разом з органами місцевого самоврядування і мерами працювати в одній зв’язці, навіть не виникає сумніву. І це, напевно, було б найкращим рішенням РНБО.
– Наступного тижня організація FATF розгляне питання про внесення Росії в чорний список. Наскільки це болісно для Росії?
– Росія робить усе, щоб не потрапити в чорний список. Що таке потрапити в чорний список FATF для Росії? Це фактично зупинка левової частки всіх розрахунків, які проводить Росія. Звичайно, що вона буде блокувати це рішення через своїх непрямих союзників. Явно буде просити китайців, індусів. Але таке рішення було б украй важливим. Думаю, що FATF та іншим організаціям треба взятися не тільки за Росію, а ще й за російські організації. Наприклад, чи знаєте ви, що "Газпром" винаймає так само приватну армію для війни в Україні? Це розслідування Financial Times. Хочу нагадати, що "Газпром" до сьогоднішнього дня продає обсяги газу в Європу. "Газпром" фактично є терористичною організацією, організацією, яка фінансує тероризм. І це повинно бути також предметом для FATF і для всієї міжнародної спільноти. Є ще одна контора – "Росатом". Та, яка будує в Угорщині атомну електростанцію і ще цілу купу електростанцій обслуговує в Європі. Вони роблять те саме. Вони винаймають убивць для війни в Україні. І вони так само отримують гроші з країн – членів ЄС і навіть зі Сполучених Штатів. Чому? Тому що американці закуповують уран у Росії. Тому треба розширяти цей фронт. Західні союзники повинні закручувати гайки по санкціях. Санкції не є вирішенням проблеми. Ми вже не один раз говорили і про Іран, і про Північну Корею, і про Венесуелу. Але санкції створюють неймовірні проблеми для промислово-індустріального і технологічного потенціалу Росії. І вони повинні створювати неймовірні проблеми для фінансового сектору Росії і для всіх великих російських компаній, які фактично винаймають убивць на війну в Україні.
– Ви відправляєте серйозну гуманітарну допомогу для постраждалих на Херсонщині. Українці завжди одне одного підтримують.
– Узагалі українці стали світовим брендом. Сприйняття України до війни і сприйняття України після війни відновило справедливість по відношенню до України як держави і до українців як об'єднаної нації. І те, як українці себе показали в боротьбі за свою свободу, у допомозі одне одному, – це у кращі книжки повинно потрапити історичні, наукові і навчальні. Як будується держава і як будується нація. І як ця держава, як ця нація бореться за своє виживання. Українці приречені на перемогу. Шлях довгий, але ми його пройдемо.
