-2 Київ
Уперше історію зґвалтованої українки опублікувало видання The Times 28 березня. 7 квітня вона повторно розповіла про те, що сталося, правозахисній організації Amnesty International, а 10 квітня про це повідомив і голова поліції Київської області Андрій Нєбитов.
Справжнього імені жінки ніде не називають із метою безпеки, "Медузі" вона представилася Євгенією. Вона розповіла, що 9 березня приблизно о 22.00 двоє російських солдатів застрелили її собаку і почали вдиратися в будинок. Один із солдатів, Михайло Романов (своє ім'я він раніше назвав іншій жительці села), намагався залицятися до Євгенії, але потім побачив у припаркованій біля будинку машині куртку кольору хакі і різко змінився. Він випустив автоматну чергу над головою чоловіка Євгенії. Подружжю вдалося зам'яти конфлікт: вони сказали, що це екіпірування для страйкболу.
Пізніше того самого вечора Романов повернувся, але вже з іншою людиною "повністю у чорній формі" – його імені він не називав. Євгенія була в бойлерній, а відчиняти двері пішов її чоловік. Тоді жінка почула постріл, на запитання, що з її чоловіком, чоловік у чорному відповів: "Немає в тебе більше чоловіка, він у тебе був нацистом, тому я його застрелив".
Після цього чоловіки, погрожуючи вбивством сина, змусили Євгенію роздягнутися та по черзі ґвалтували. Згодом жінці вдалося втекти з дитиною до сусідки – потім вони сіли в автомобіль і виїхали із села.
Журналісти змогли підтвердити особу Романова завдяки іншій жительці села – Христині (ім'я змінено). Солдат приходив до неї в будинок, намагався встановити контакт. За словами Христини, інші солдати називали його командиром. Романов сам назвав своє ім'я, а також розповів про сім'ю – завдяки розказаному ним журналісти змогли знайти його у соцмережах.
Судячи з даних із його соцмереж, йому 31 рік, він народився у місті Пласті Челябінської області. За відомими "Медузі" мобільними номерами, що належать Романову, можна знайти безліч приватних оголошень про продаж речей (наприклад, меблів, одягу для дитини та інструментів для ремонту) у місті Чебаркуль Челябінської області, де, ймовірно, Романов жив до відправлення в Україну. У цьому місті розташовано 11 військових частин, приписаних до 90-ї танкової дивізії РФ.
Публічно про кар'єру Романова нічого не відомо. З 2011-го до 2013 року, як з'ясувала "Медуза", вивчивши дані податкової служби, він працював касиром у "Магните". На знімках у видалених облікових записах Романова, відновлених журналістами з архівних копій, його син грається з військовою формою. На запитання "Медузи", чи представляє Михайло Романов російську армію в будь-якому статусі, міністерство оборони РФ не відповіло.
За фотографіями користувача Михайла Романова із "ВКонтакте" та "Одноклассников" чоловіка впізнало четверо жителів Заліської вулиці у Богданівці, зокрема героїні статті "Медузи".
Сам Михайло Романов не відповів на жодний дзвінок кореспондентів. Журналісти зазначають, що профіль Романова в "Одноклассниках" щодня буває онлайн, але на повідомлення не відповідає. Його родичі та дівчина також не відповідають на дзвінки журналістів.
"Медуза" зв'язалася із родиною Романова. Батько Сергій Михайлович Романов (його вдалося ідентифікувати за фотографіями у соцмережах, на яких він зображений разом із сином) телефоном заявив, що ніякого Михайла він не знає, і кинув слухавку. В "Одноклассниках" він прочитав повідомлення кореспондента із проханням прокоментувати можливу участь його сина у злочинах, але відповідати на них не став і одразу після прочитання додав журналіста в чорний список.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
