-1 Київ
Тоді "у спадок" передали 29 літаків, з яких 24 вирішили залишити в строю. Винищувачі до 1991 року базувалися на аеродромі в місті Прешен, неподалік Польщі, потім їх транспортували на склад винищувального полку Jagdgeschwader 73 у місті Лааге.
"На той момент радянський МіГ-29 ще викликав на Заході ефект новизни і враження про його "високотехнологічність" (але це все лише через нестачу об'єктивних даних по радянських розробках на той час). Тому, наприклад, для пілотування МіГ-29 люфтваффе обирало найкращих льотчиків", – ідеться у статті.
Defence Express розповідає, що у 1993–1994 роках німецька компанія Daimler-Benz Aerospace AG разом із російським концерном МіГ створили спільне підприємство MiG Aircraft Product Support GmbH (MAPS), в якому німецькій фірмі належав 51% акцій.
MAPS неодноразово доопрацьовував радянські МіГ: на літаки поставили апаратуру супутникової навігації, системи розпізнавання "свій-чужий" західного зразка, радіотехнічну апаратуру стандарту TACAN; 1998 року з'явилися доопрацювання, які дали змогу вішати під крила підвісні паливні баки ємністю по 550 літрів, а міжремонтний ресурс двигунів збільшили з 900 до 1200 годин.
Після таких доопрацювань літакам надали маркування MiG-29G і MiG-29TG і "з формальної точки зору виходить, що у переданих Польщі винищувачах формально є частка німецьких технологій, а значить, виникає формальний привід для експортного контролю від Берліна", пише портал.
Люфтваффе кілька разів намагалося поставити їх на бойове чергування "як за стандартами НАТО", але спроби були невдалими, а у німецьких льотчиків літаки "викликали фрустрацію", бо "на такому літаку пілот" – це радше "приставка" до кнопки запуску ракет, яка не має необхідної свободи дій", йдеться у публікації Defence Express.
Згідно зі статтею, була також низка технічних причин, через які літаки не змогли стати на чергування в Німеччині:
- на них у принципі неможливо було організувати автоматичне передавання даних із літаків AWACS;
- рівень ситуаційної поінформованості, яку давала бортова апаратура "німецьких" MiG-29T, "все одно залишав бажати кращого", тому льотчик міг діяти хіба що за наведенням команд від наземних диспетчерів.
"Остаточну долю "німецьких" МіГ-29 визначила історія, коли НАТО хотів залучити ці літаки до задач у рамках операції проти Югославії в 1999 році, але не зміг. Бо через свою нездатність приймати дані від літаків AWACS в автоматичному режимі ці винищувачі скоріше б заважали, а не зміцнювали бойові порядки НАТО. І фактор можливості "дружнього вогню" теж ніхто не відкидав, бо серби теж намагалися застосовувати свої МіГ-29. Власне, тому Німеччина в 2003–2004 роках так щедро віддала свої МіГ-29 полякам, усього за €1. Бо саме так німецькі ВПС оцінювали реальну бойову цінність цих літаків. Тим більше, вже на той момент усім на Заході стала очевидна технологічна перевага F-16", – резюмував портал.
Водночас сайт підкреслює, що в будь-якому разі Україна вдячна Польщі і за вже передані літаки, і за анонсовані, оскільки для країни важливим є сам факт офіційного надання членами НАТО бойових літаків.
13 квітня Польща надіслала Німеччині запит про передавання Україні МіГ, які Берлін отримав "у спадок" від НДР. Уряд Німеччини дозволив передавання винищувачів, пише dpa, посилаючись на міністра оборони країни Бориса Пісторіуса. Пісторіус підкреслив, що про літаки західного зразка поки не йдеться – "ідеться про МіГ, тому що їх можуть розгорнути українські сили негайно, тому що вони відомі, тому що вони можуть літати негайно, тому що і технічне обслуговування, і ремонт, і обслуговування легко можливі і без перехідного періоду".
