+16 Київ
Президент Росії Володимир Путін, як і його попередник, лідер СРСР Йосип Сталін, є маніяком при владі, хворим на "тяжку параною", заявив російський політолог і соціолог Ігор Ейдман на своїй сторінці у Facebook.
"Повзуча реабілітація Сталіна виявилася успішною багато в чому через те, що з часів Солженіцина сталінські злочини було прийнято пояснювати ідеологічними або навіть раціональними (Віктор Суворов) причинами. Сталіна – ідейного комуніста чи Сталіна – жорсткого імперця виправдати в очах росіян нескладно. Чим зараз і займаються російські ЗМІ. Але Сталін був просто божевільним. Саме клінічна параноя перетворила його в одного з найстрашніших серійних маніяків-убивць у світовій історії", – розповів він.
Політолог зазначив, що визнання "суворої правди" божевілля Сталіна зробило б його реабілітацію неможливою.
"Параноїки дуже засмучуються і можуть стати агресивними, якщо оточення спростовує або висміює їхні надцінні ідеї. Уявіть собі таку ситуацію – параноїк говорить головному лікарю психлікарні: "Усі пацієнти в моїй палаті – китайські шпигуни". Головний лікар, найімовірніше, сперечатися з ним не буде, а просто дасть знак санітарам... А тепер уявіть, що озброєний параноїк захопив лікарню... У цій ситуації персонал буде змушений погоджуватися з будь-якою божевільною ідеєю", – пояснив він.
На думку Ейдмана, саме так було під час сталінського великого терору.
"З опублікованих архівних матеріалів зрозуміло, що Сталін щиро вірив у найфантастичніші змови і шпигунські історії, зокрема за участю людей, яких добре знав. Спочатку ці страшні сюжети формувалися в його хворому мозку. А потім тиран змушував чекістів створювати докази того, що його фантазії – не свідчення божевілля, а реальність", – підкреслив він.
Соціолог додав, що, підкоряючись волі Сталіна, працівники НКВС "вибивали" необхідні свідчення і, бажаючи догодити вождю, самі підкидали нові "кримінально-белетристичні сюжети у вогнище його маніакальної підозрілості".
"Неможливо знайти інше, якесь раціональне пояснення кривавої вакханалії 37–38 років, коли поголовно знищували керівництво (і провідних співробітників) республік, наркоматів, газет, військових округів, наукових інститутів, конструкторських бюро... Більшість репресованих не становила жодної загрози ні для комуністичного режиму, ні особисто для Сталіна. Навпаки, знищували абсолютно відданих владі, дефіцитних тоді кваліфікованих кадрів", – розповів він.
Ейдман зазначив, що терор радикально послабив СРСР перед війною і міг бути спричинений тільки психічною неадекватністю диктатора.
"Діям Путіна, наприклад його маніакальному прагненню знищити незалежність України, теж намагаються придумати якісь логічні пояснення. А він, як і його попередник Сталін, просто хворий на важку параною. Путін живе у владі маячних фантазій, головна з яких – змова Заходу проти Росії і нього особисто (цих понять хворий не розділяє)", – попередив він.
На думку політолога, у параноїдальній картині російського президента змовою пояснюють усі уявні і реальні неприємності.
"І революція в Україні, і чеченські війни, і реформи Михайла Саакашвілі в Грузії, і падіння ціни на нафту, і протести російської опозиції, і дії Всесвітнього антидопінгового агентства, і скандал із панамськими офшорами, і розслідування експертної групи Bellingcat тощо. З параноєю пов'язана і патологічна брехливість диктатора, який насамперед обманює самого себе, конструюючи параноїдальні фантазії і погрози, а потім транслює свою брехню "місту і світу", – підкреслив він.
Ейдман додав, що російські спецслужби та ЗМІ, "щоб не засмучувати керівного параноїка", підтримують його впевненість у власній правоті, періодично підкидаючи сфальсифіковані "підтвердження" цих хворобливих фантазій.
"Найсумніше, що Путін, як у минулому і Сталін, не тільки сам хворіє, але через тотальну пропаганду інфікує параноєю все суспільство", – підсумував він.
Наприкінці червня Сталін із 38% очолив рейтинг симпатій опитаних "Левада-центром" росіян. На другому і третьому місцях опинилися президент РФ Володимир Путін і російський поет Олександр Пушкін (по 34%), на четвертому – радянський вождь Володимир Ленін (32%), на п'ятому – цар Петро I (29%).
