Обкладинку видання опублікувало у Twitter 14 грудня.
"Самопроголошені боги, вони хотіли змусити людей повірити у свою непереможність. Їх падіння демонструє їхню слабкість. Це десакралізує їхню силу, але надовго залишає травматичний відбиток зла", – ідеться в описі номера.
У статті номера "Як закінчуються диктатори" їх асоціюють із тиранією. Автор колонки зазначив, що "сила" диктатора зумовлена кількома "захисними стінами, палацами, культом особи, незмінною лояльністю, ефективною поліцією й системою порядків", але падіння всього цього оголює його "приховану слабкість і первинне самозванство". Кінець диктатора – це "істина, що вирвалася назовні", оскільки диктатура "примушує всіх брехати", ідеться у статті.
Автор зазначив, що в історії були приклади, коли диктаторам вдавалося "домовитися" й після зміни режиму "знайти притулок". Але є надія, що міжнародне правосуддя, яке зараз перебуває в Гаазі, зможе в узаконений спосіб здійснити "народне зведення рахунків", написано у статті.
Автор резюмував, навіть якщо кінець диктатора "райдужний", його режим надовго залишає "травматичний відбиток зла".
* À la une cette semaine:
* Comment finissent les dictateurs
* Olivier Faure : ne l'appelez plus jamais « traitre »
* Sapins écolos et foies gras vertueux
* Disponible en version numérique dès ce soir * https://t.co/BRr5lRBmyX pic.twitter.com/M8Z8hhLmz8