0 Київ
Гордон зазначив, що в Росії цей фільм критикували, і запитав, чому так сталося.
"Ну, його не всі лаяли. Його лаяла якась купка... Ви знаєте, у нас є якийсь погано зрозумілий патріотизм. Як сказати? Начебто політпрацівники. Він якийсь радянський наполовину. Уяви собі: старі політпрацівники, полковники, генерали зібралися; їх багато – тисячі або мільйони. Вони всі вже пенсіонери, і вони кажуть: "Ні, це неправда". У нас є дивна річ у Росії... Я вже не перший це говорю, але ми жодної науки ні з чого здобути не можемо. І науки з афганської війни теж не здобули", – сказав Лунгін.
Режисер розповів, яку, на його думку, потрібно було здобути науку з того, що сталося.
"З одного боку, ми приголомшливі хлопці, одне одного рятуємо, можемо пожертвувати життям заради іншого, можемо поділитися останнім тощо. Але все одно захоплювати чужий Афганістан неправильно. Неправильно, як не крути. І про це не хочуть думати, тому що, мабуть, для імперії природно знову і знову розповзатися й захоплювати нові [території]..." – припустив співрозмовник.
Говорячи про відмінність у цьому питанні між Росією і західними країнами, він навів аналогію з пісочним і швейцарським годинником.
"Знаєш, чим пісочний годинник відрізняється від швейцарського? Пісочному годиннику весь час піску не вистачає. Він скінчиться, навіть якщо під’єднатися до пустелі Сахари. Розумієш? А швейцарський годинник – маленький, складний механізм цокає всередині... Ми поки – пісочний годинник", – сказав Лунгін.
Інтерв'ю з Лунгіним вийде сьогодні на YouTube-каналі "В гостях у Гордона". Трансляція розпочнеться о 18.00
Фільм "Братство" вийшов 2019 року, він оснований на спогадах ексголови ФСБ Росії Миколи Ковальова, який служив у Афганістані. Дії фільму розгортаються 1988 року, напередодні виведення з Афганістану радянських військ, зокрема 108-ї мотострілецької дивізії.
Вихід фільму супроводжував скандал: його розкритикували ветеранські організації. Заступник голови організації "Бойове братство" Геннадій Шорохов заявив, що режисер показав "весь бруд і гидоту, які тоді були", повідомила "Русская служба BBC". Лунгін називав свій фільм "противоєнним". В інтерв'ю радіостанції "Говорит Москва" він підкреслив, що робив картину "з глибокою повагою і любов'ю до людей, які воювали в Афганістані".
25 грудня 1979 року радянські війська увійшли в Афганістан. Офіційно йшлося про введення "обмеженого контингенту радянських військ" для "надання міжнародної фінансової допомоги дружньому афганському народу". 27 грудня радянські спецпризначенці взяли штурмом палац тодішнього афганського лідера Хафізулли Аміна. Під час штурму Амін загинув, радянське керівництво поставило на його місце лояльнішого керівника – Бабрака Кармаля. Після цього радянські війська опинилися втягнутими у громадянську війну в Афганістані.
Радянська окупація Афганістану тривала 10 років – 15 лютого 1989 року територію країни покинув останній радянський солдат. За офіційними даними, за цей час загинуло приблизно 15 тис. радянських солдатів, але, як зазначає "Радио Свобода", історики впевнені, що цю цифру занижено удвічі.
За даними Українського інституту національної пам'яті, в Афганістані побувало приблизно 160 тис. українських військовослужбовців, понад 3 тис. українців загинуло, десятки досі вважають зниклими безвісти.
