+1 Київ
Це величезне скупчення кам'яних тіл колись могло стати планетою, але сильна гравітація Юпітера завадила цьому, тому що через постійні сутички уламки не об'єднувалися, а руйнувалися. Сьогодні маса пояса становить приблизно 3% від маси Місяця, і він розтягнутий на мільйони кілометрів.
Розуміння процесу втрати маси поясом астероїдів важливе й безпосередньо впливає на еволюцію Землі, пише видання. Великі тіла, що покидають пояс, не просто зникають у космосі, деякі з них зрештою потрапляють у внутрішню частину Сонячної системи, де стають потенційними об'єктами зіткнення із Землею.
Науковці підрахували, що пояс втрачає приблизно 0,0088% активної речовини у кожний момент часу. На втрати значний вплив і далі здійснює Юпітер – його гравітація порушує орбіти астероїдів. Одні викидаються у внутрішню частину Сонячної системи та іноді стикаються із Землею (приблизно 20%), інші йдуть до орбіти Юпітера. Ті, що залишаються (орієнтовно 80%), поступово руйнуються і перетворюються на метеоритний пил, що створює на небі зодіакальне світіння.
Великі астероїди на кшталт Церери й Вести у дослідженні не фігурують, оскільки вони є досить стійкими.
Розрахунки свідчать, що 3,5 млрд років тому пояс був майже вдвічі масивнішим, а бомбардування Землі й Місяця астероїдами траплялися набагато частіше. Це збігається з геологічними даними Землі. Сьогодні потік уламків суттєво знизився, але саме він багато в чому формував минуле Землі й залишається важливим чинником для оцінювання майбутніх космічних ризиків, ідеться в публікації.
