+5 Київ
"Пострадянські еліти тією чи іншою мірою мають намір спиратися на радянське минуле, зокрема в символічному сенсі і ключі. Цю романтизацію "совка" почали саме тоді, у 90-ті, а не за Путіна. Це збіглося, звичайно, з ностальгією однієї частини дорогих і недорогих росіян за власною молодістю, оскільки молодість завжди чудова", – сказав він.
Політолог зазначив, що водночас "саме замолоду стається найбільша кількість помилок і закладають основи для дуже серйозних порушень і відхилень потім".
"І потім прийшов Володимир Володимирович Путін, який уже мав угамувати глибокі психічні та психологічні рани більшості населення колишньої Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, яке в 90-ті роки втратило соціальний капітал і було викинуто кудись на узбіччя. Їм потрібно було сказати: "Ні, життя не минуло даремно. Радянський період був гарним", – пояснив Бєлковський.
За його словами, "сам Володимир Путін, безумовно, є глибоко антирадянською людиною".
"Його перехід від становлення до зрілості відбувся в першій половині 90-х років у так званому бандитському Петербурзі, для якого він був провідною системотвірною фігурою, як і сукупність тих "кривавих боліт" північної столиці – для нього самого. Але він же не просто приватна особа. Він російський монарх. І він зобов'язаний дбати про душевне здоров'я своїх підданих. І він дбає про нього за допомогою відродження неорадянської міфології, яка ніяк не збігається з політичною практикою нинішнього режиму, зате дає змогу думати, що тоталітарна імперія – це зовсім навіть не погано, а дуже добре", – вважає Бєлковський.
