Російські регіони виявилися злішими та серйознішими, ніж столиця – журналіст 

Особливістю протестів у Росії 26 березня стала висока активність у регіонах, на офіційно заявлену тему мітингів наклалося безліч місцевих проблем, написав російський журналіст Єгор Сенніков у статті на сайті проекту Colta.ru.

Він зазначив, що в російській столиці можна було побачити часткове повторення мітингів попередньої хвилі.

"Однак тоді Москва була центром політичного процесу – і протестного, і антипротестного. Сьогодні не так. Масові протести в Петербурзі не обмежилися Марсовим полем – вони перекинулися на Двірцеву та на Ісаакіївську площі, на Невський проспект, площу Повстання – поліція зовсім не встигала за діями протестувальників і просто чекала того моменту, коли вони розосередяться", – написав журналіст.

Сенніков додав, що люди "яскраво, чітко та помітно" виступили також у Тюмені та Владивостоці, у Тамбові та Томську, у Твері та Новосибірську, у Пермі та Владикавказі.

"Російські регіони виявилися злішими та серйознішими, ніж столиця. У цьому теж важлива відмінність від протестів 2011 року – тоді якраз російську провінцію подавали як заповідник політичного консерватизму, люди, готові приїхати в Москву і розігнати "всіх цих мітингувальників у норкових шубах". Спеціально відібрані представники регіональних політичних рухів розповідали про те, що "у них усе добре, зарплата та робота, а всілякі бунти та революції їм не потрібні". Тепер усе зовсім не так. За останні п'ять років владі вдалося дуже сильно відірватися від інтересів тих людей, на яких вона завжди опиралася: бюджетників, малих і середніх підприємців, молоді", – уважає він.

Журналіст виділив ще одну особливість мітингів 26 березня в Росії – несподівано велика кількість молоді.

"Така масова молодіжна підтримка абсолютно не випадкова з кількох причин. По-перше, Навальний (російський опозиціонер Олексій Навальний. – "ГОРДОН"), мабуть, цілком свідомо вибрав молодь як свою цільову аудиторію – особливо це помітно, якщо уважно дивитися відео з відкриття штабів президентської кампанії Навального по всій Росії, а також по контингенту груп прихильників Навального "ВКонтакте". Нинішні школярі, що виходять уперше протестувати на площі та вулиці, – це люди, яким у 2011–2012 роках, під час попередньої хвилі протестів, було 11–14 років. Можна сказати, що вони виросли з історіями про Навального, Удальцова (російський політичний діяч Сергй Удальцов. – "ГОРДОН"), "болотні протести". Ці імена закріпились у їхній пам'яті, і саме вони для нинішньої молоді і є протестом", – пише Сенніков.

Він підкреслив, що у 2011 році влада вміла та знала, як поводитись із молоддю, "знайомилася з юністю, малювала для неї досить туманні та привабливі перспективи і так чи інакше приручала".

"З'ясувалося, що владі виявилося нічого запропонувати молоді – грошей тепер, як відомо, немає, а цінності обмеженого інтернету і соціального конформізму, які жалібно просувають, особливого інтересу ні в кого не викликають. І можна сказати, що молоді прийшло так багато не тільки тому, що їх загітував Навальний, але й тому, що їх не загітував ніхто інший", – зазначив журналіст.

26 березня в Москві, а також найбільших містах російського Далекого Сходу та Сибіру пройшли демонстрації з вимогою відставки прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва. Перед початком акції в Москві затримали її ініціатора опозиціонера Олексія Навального, пізніше – усіх його співробітників фонду.

У поліції агентству "Интерфакс" заявили, що під час проведення "неузгодженого публічного заходу в центрі Москви" затримали приблизно 500 осіб.

Правозахисний проект "ОВД-Инфо" повідомляє про 1030 затриманих.

Приводом для антикорупційних мітингів стала публікація розслідування Фонду боротьби з корупцією, який 2 березня оприлюднив дослідження про "корупційну імперію" Медведєва під назвою "Він вам не Дімон". У фонді стверджують, що прем'єр-міністр і його оточення створили злочинну схему, засновану на благодійних фондах, якими управляють друзі, однокурсники та довірені особи шлави уряду.