+10 Київ
Пластмаси хімічно схожі на жирні кислоти, які є одним з основних інгредієнтів мила, ідеться в матеріалі. Ад'юнкт – професор хімії Технологічного університету Вірджинії Гуолян Лю припустив, що поліетилен можна було б перетворити на жирні кислоти, а потім – на мило, але проблема полягала в розмірі частинок на молекулярному рівні. Рішення вченому спало на думку під час того, як він спостерігав за каміном. Він вигадав, що частки можна зменшити, спалюючи пластик.
"Дрова переважно виготовляють із полімерів, як-от целюлоза. Згоряння дров розбиває ці полімери на короткі ланцюги, а потім – на невеликі газоподібні молекули перед повним окисленням до двоокису вуглецю. Якщо ми в аналогічний спосіб розщепимо молекули синтетичного поліетилену, але зупинимо процес до того, як вони повністю розкладуться на невеликі газоподібні молекули, то ми маємо отримати поліетиленоподібні молекули з коротким ланцюгом", – пояснив учений.
Він і його колеги збудували схожий на піч реактор, який можна було використовувати для безпечного спалювання пластику. Температура в нижній частині була досить високою, щоб розірвати полімерні ланцюги, тоді як у верхній частині було досить прохолодно, щоб вчасно зупинити розрив, ідеться у статті. Після цього команда зібрала залишки, і з цієї речовини їм вдалося створити мило.
Це перше у світі мило, яке зробили з пластику, в нього якийсь незвичайний колір, але воно робить свою роботу, зазначили вчені.
Водночас Лю наголосив, що пластикове забруднення – це глобальна проблема і, щоб її розв'язати, потрібні спільні зусилля наукової і промислової спільнот. Учений додав, що найкращий спосіб уникнути забруднення пластиком – мінімізувати його використання.
