+12 Київ
Протести та заворушення у Єревані спалахнули 10 листопада після того, як прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян повідомив, що підписав спільно із президентами Азербайджану та Росії заяву про припинення війни у Нагірному Карабасі. Він говорив, що це рішення для нього було вкрай важким.
Документ, зокрема, передбачає введення російських миротворців на територію Карабаху і зобов'язує Єреван повернути Азербайджану Кельбаджарський і Лачинський райони, що розташовані в так званій Нагірнокарабаській республіці.
У 1991 році Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, що тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я та припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло понад 30 тис. осіб. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.
27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший за останні роки конфлікт. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію у "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії та оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада зі свого боку заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію та авіацію. Повідомляли про загиблих і поранених військовослужбовців та мирних жителів.
Воєнний стан оголосили як у Вірменії, так і в окремих районах Азербайджану. Обидві країни, що беруть участь у конфлікті, оголосили мобілізацію.
Домовленості про перемир'я в Нагірному Карабасі неодноразово ухвалювали, але щоразу їх порушували.
9 листопада представник "влади" Нагірного Карабаху Ваграм Погосян повідомив, що армія невизнаної Нагірнокарабаської республіки більше не контролює важливого міста Шуша, а азербайджанські війська підступили до столиці Карабаху Степанакерта.
