+8 Київ
Хіба існує інший документ, який об'єднує в єдиному гнівному пориві, скажімо, Юрія Бойка, Андрія Парубія і Мустафу Найєма?
Чи щось настільки відображає звичаї української політики, як спільний пресинг щодо Юлії Тимошенко з боку БПП, "Народного фронту" і Радикальної партії Ляшка. Одразу три політичні сили мочать ненависну Юльку з таким азартом, ніби саме від падіння її рейтингу залежить майбутнє країни. Часом здається: якщо дуже треба – перейдуть і до фізичного насильства.
Тільки не подумайте, що я захищаю Юлію Володимирівну. По-перше, газовий контракт 2009 року не порівнюють із зашморгом для України лише депутати фракції "Батьківщина". Подивитися – так просто дивовижний договір підписала тоді український прем'єр Тимошенко з російським прем'єром Путіним. Хіба існує інший документ, який об'єднує в єдиному гнівному пориві, скажімо, Юрія Бойка, Андрія Парубія і Мустафу Найєма?
Не забули ми і дружнього воркування ЮВТ і ВВП, і репліки останнього про "мазурика, який украв літак"; і жартів останнього про краватку, яку в гостях у Ющенка може зжерти Саакашвілі. І кришталевий сміх Юлії Володимирівни услід цьому жарту Володимира Володимировича.
Я вже не кажу про те, що лідер "Батьківщини" й сама любить "укласти" опонентів. Щоправда, в минулі роки їй це вдавалося робити в набагато легшій і дотепнішій формі. Не те, що зараз, почувши знайому крикливо-тужливу (незмінну протягом усього монологу) інтонацію непорочної державниці, хочеться перемикати на інший канал.
Загалом, до прихильників цієї, безперечно, розумної жінки автора цієї колонки віднести складно. Але й мене неприємно вразила та грація слона в посудній лавці, з якою БПП, НФ і РПЛ кинулися топтати конкурентку.
Ні, ну я розумію: коли у тебе рейтинги дихають на ладан, а в "цієї стерви" – колосяться, як у сталінських фільмах про колгоспників, хочеться негайно поправити і те, і інше. Розумію і те, що заманливо скористатися рішенням Стокгольмського арбітражу, щоб попсувати конкурентці цей самий рейтинг.
Але негоже голові найбільшої фракції у Верховній Раді Артуру Герасимову вимагати від НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури "розібратися в ситуації з висновком газового контракту з Росією у 2009 році". Ви впевнені, Артуре Володимировичу? Вісім років після підписання контракту? Через два роки після того, як судді Верховного Суду України одноголосно Тимошенко виправдали? Фі. Респектабельні політики так не чинять...
Прекрасний і "Народний фронт", не менш ніж половина депутатів якого боролася (із різним ступенем результативності) за звільнення засудженої Тимошенко; десятки разів їздила до неї в лікарню – а тепер лають її в діапазоні від "корупціонерки" і до "державної зради".
Але і на цьому тлі Олег Валерійович Ляшко виділяється абсолютно особливо. Прислів'я "йому хоч плюй в очі – і то божа роса" ніби писане про лідера Радикальної партії. Будь-який одіозний пункт у своїй біографії цей перспективний політик здатний вивернути залежно від сьогочасної кон'юнктури. Та як упевнено, без тіні запинки відбиває бронебійні, здавалося б, аргументи!
Діалоги преси з головним радикалом країни проходять приблизно так:
– Олеже Валерійовичу, – запитують його, – ось ви називаєте Юлію Тимошенко "бабусею української корупції", "московською зозулею" та "драною лисицею". А що ж у двох парламентських скликаннях ви були в її фракції?
– Бо вірив у неї; вірив у те, що вона бореться з корупцією і за Україну! Але потім усе зрозумів і заходився робити свою партію.
– А чому вже у 2013 році казали, що, мовляв, пишалися б, якщо б Тимошенко стала президентом?
– Так то ж ми її з тюрми хотіли витягнути! А вона продовжила ганьбити Україну...
Дивлячись на це еталонне нахабство, починаєш милуватися Олегом Валерійовичем, ніби якимсь екзотичним птахом у зоологічному саду. Властиву нашим політикам безсоромність він звів у категорію мистецтва. І треба віддати йому належне, не зупиняється на досягнутому.
Петрові Олексійовичу хочеться потрапити в один ряд із Леонідом Даниловичем і Віктором Федоровичем у номінації "Душили-душили, але недодушили"?
Однак повернемося до наших юлененависників. Цікаво, вони і справді вважають можливим збити їй рейтинг завдяки звинуваченням у недбалій/свідомій шкоді Україні? Невже настільки впевнені в тому, що пов'язавши Тимошенко з (нехай і восьмирічною давністю) Путіним, завдадуть їй нищівного удару?
Не знаю, не знаю... З одного боку, звичайно, телевізор у нашій країні все ще має першочерговий уплив на електорат, і якщо щодня по всіх каналах повторювати: "Трійка, сімка, туз... Юля, "Газпром", зрада!" – задумана комбінація може і спрацювати.
З іншого боку, багатовікового правила "ображених у нас люблять" теж ніхто не скасовував. І можете не сумніватися, Юлія Володимирівна використовує його майстерно. Уже, здавалося б, приїлися народу і сама ЮВТ, і її команда, але саме ореол несправедливого переслідування може вкотре додати перчику в цю страву. Петру Олексійовичу хочеться потрапити в один ряд із Леонідом Даниловичем і Віктором Федоровичем у номінації "Душили-душили, але недодушили"? А він подумав, як сприймуть цю п'єсу зарубіжні партнери України? Ті самі, які ще кілька років тому вимагали відпустити Тимошенко від Віктора Януковича.
...Усе-таки життя – воно веселіше від будь-яких пронозливих сценаріїв. Уже, здавалося б, дописав цю колонку – і тут натрапив на свіжий заголовок у стрічці новин: "Порошенко про газові контракти з РФ: Вища міжнародна судова інстанція довела, що були здані інтереси України". І далі: "За словами президента, посадові особи, які підписали газовий контракт, повинні нести відповідальність не перед ним, а перед "відповідними органами".
Відповідь послідувала негайно: "Президент і його кримінальне оточення йдуть шляхом Януковича: хочуть мене судити й кинути у в'язницю за газовий контракт", – Тимошенко".
Як кажуть, ласкаво просимо на граблі!
