Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Бомблять Полтаву. Біженці з неї сидять у нас у бібліотеці G

6 вересня 2017, 10:00

Этот материал также можно прочитать на русском

Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Бомблять Полтаву. Біженці з неї сидять у нас у бібліотеці

Підірваний міст через річку Ворсклу. Знімок із Полтавського обласного архіву
Фото: poltava.to

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художниці-оформлювачки, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми оприлюднюємо запис від 6 вересня 1943 року.

6 вересня 1943 р., понеділок

Учора з десятої години вечора й до о пів на першу ночі була якась дивна мовчазна тривога. Згасло світло, замовкло радіо, трохи повила сирена та більше нічого. Небо було зовсім ясне, ніч холодна. І ніде нікого на небі не було. У місті машини і далі їздили. У багатьох вікнах горіло світло весь час, тож багато хто, імовірно, так і не знав про тривогу.

Ми все приготували, Нюся чекала, що буде, а дівчатка та я спали. Нічого не було, тільки не виспалися.

На жаль, із фронту жодних звісток. Події не рухаються. Бомблять Полтаву. Біженці з неї сидять у нас у бібліотеці.

Попередній запис у щоденнику від 3 вересня. Наступний запис – 7 вересня.

Про особистість автора мемуарів – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.

За ідею редакція дякує історикові та журналісту, співробітникові Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.

Київ Друга світова війна Ірина Хорошунова

Бульвар