+1 Київ
6 вересня 1943 р., понеділок
Учора з десятої години вечора й до о пів на першу ночі була якась дивна мовчазна тривога. Згасло світло, замовкло радіо, трохи повила сирена та більше нічого. Небо було зовсім ясне, ніч холодна. І ніде нікого на небі не було. У місті машини і далі їздили. У багатьох вікнах горіло світло весь час, тож багато хто, імовірно, так і не знав про тривогу.
Ми все приготували, Нюся чекала, що буде, а дівчатка та я спали. Нічого не було, тільки не виспалися.
На жаль, із фронту жодних звісток. Події не рухаються. Бомблять Полтаву. Біженці з неї сидять у нас у бібліотеці.
Попередній запис у щоденнику від 3 вересня. Наступний запис – 7 вересня.
Про особистість автора мемуарів – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історикові та журналісту, співробітникові Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.
