Лещенко: Саме Порошенко повернув Медведчука у велику політичну гру і дозволив йому обрости активами G

– Чому ви вирішили продовжити політичну кар'єру?

– Я висунув свою кандидатуру у 220-му окрузі в Києві. Це мій рідний район. Сам я киянин, народився на кордоні Сирця й Куренівки, із 10 років жив на індустріальному Подолі біля цехів "Київмлина". Тут ходив до школи й останні 20 років вибираю депутатів. Я був п'ять років у парламенті і 15 років у журналістиці розслідувань. Як депутат-списочник не був закріплений за округом, а проводив прийоми громадян по всьому Києву. Допоміг багатьом людям, боровся з незаконними забудовниками, урятував від закриття лікарню на Подолі. Я вважаю, що можу представляти цей округ у Верховній Раді, а не делегувати право представляти його комусь іншому.

– Ви не розглядали варіанта з політичними партіями?

– Останні пів року я допомагав Володимирові Зеленському. Був його консультантом, експертом під час виборів, провів із ним десятки зустрічей, часто перебував поруч. Знайомий із його дружиною. Зеленський викликає в мене довіру і симпатію. Я не розмінювався і не будував собі "плану Б". Шукати іншу партію з іншим лідером уважаю для себе принизливим і неправильним.

Це правда, що "Слуга народу" керується принципом не брати колишніх або чинних депутатів у списки та не висувати їх за мажоритаркою. Вони будують нову партію і хочуть мати нових людей. Я поважаю це рішення. Хоча вважаю, що мені нема за що червоніти стосовно роботи в цьому скликанні парламенту. Я був учасником багатьох необхідних реформ, допоміг багатьом людям у ситуаціях, коли вони зіткнулися зі свавіллям влади.

– Як чинному народному депутатові, вам не прикро йти раніше від терміну через те, що президент Зеленський розпустив парламент?

– Це логічний крок. Громадяни проголосували за зміни. Вони, по суті, поставили двійку не тільки Петрові Порошенку, але й усьому керівництву країни, включно з урядом і депутатами. Дострокові вибори – шанс на перезавантаження. Сподіваюся, відбудеться оновлення парламенту, і ми отримаємо на виході якісніший парламент.

– Що думаєте про рейтинги партій, які проходять у Верховну Раду?

– Їх можна логічно пояснити. Рейтинг "Слуги народу" зріс, тому що Зеленський став президентом. Люди зазвичай голосують за лідера. У суспільстві є величезний запит на оновлення, тому нові обличчя здобувають кредит довіри і зобов'язані виправдати його у стінах парламенту. Із цієї самої причини партія "Голос" поглинає рейтинг Порошенка.

Водночас нові партії, та сама "Слуга народу", переживають хворобу росту, коли до них притягуються різні люди. Частина вмотивована служити Україні, але є частина людей, які хочуть конвертувати свій статус у гроші. Це виявилося, коли ми побачили кандидатів від "Слуги народу" в деяких округах, наприклад, у Києві.

За чутками, частину округів віддали на відкуп скандальному київському забудовнику Андрієві Вавришу, який поставив туди своїх людей. Так сталося із 220-м округом у Подільському районі Києва, де від "Слуги народу" йде колишня підлегла Вавриша Ганна Бондар. Чим ці люди заслужили бути висуванцями "Слуги народу"? Чим вони прославилися? І головне – ці люди ніяк не пов'язані ні із Зеленським, ні зі "Слугою народу", не працювали у штабі партії, не брали участі в політичному житті.

Є величезний ризик, що мандат депутата для них стане прикриттям у відстоюванні інтересів забудовника. Тому я закликав Володимира Зеленського розібратися, хто його підставляє, і провести очищення кандидатів від сумнівних особистостей.

Лещенко: Нинішній рейтинг партії "За життя" – це рейтинг Медведчука за сприяння Порошенка. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

Також на цих виборах мене турбує рейтинг Віктора Медведчука та його проєкту "За життя". Це Порошенко повернув Медведчука у велику політичну гру і дозволив йому обрости активами. Зокрема, партнери Медведчука взяли під свій контроль дизельний трубопровід, яким поставляють кожен другий літр дизельного палива у країну з Росії. За минулої влади трубу за надуманим рішенням Рівненського районного суду повернули у власність росіян. Ті оформили її на швейцарську компанію, пов'язану з Медведчуком, а підконтрольний Порошенку Антимонопольний комітет дав усі дозволи. А суддю, який ухвалив рішення, експрезидент преміював довічним статусом.

Тобто замість того, щоб розвивати альтернативні джерела і знижувати залежність від РФ, ми ще більше стали залежати від неї. Так само йде справа з газом для автомобілів – пропан-бутаном. Кожен третій його літр поставляють від "Роснефти" через фірми, пов'язані з Медведчуком. Сталося це внаслідок зачистки ринку силами СБУ за часів Порошенка.

– Навіщо, на вашу думку, Порошенко підіграв Медведчуку в нарощуванні фінансової могутності?

– Думаю, робив він це не безкоштовно. Окрім того, Медведчук дістав доступ до телеканалів. Його люди скупили їх, як у супермаркеті – "112", NewsOne, ZiK. І Порошенко цьому теж допоміг. Наприклад, канал "112 Україна" був пов'язаний із міністром-утікачем Віталієм Захарченком і мав купу порушень, але його не закрили і не конфіскували. Згадайте історію. За часів Януковича п'ять регіональних телеканалів зібрали під одну парасольку і створили "112 Україна". Він мав розважальну ліцензію на мовлення, а не інформаційну, і право на регіональне мовлення, а не загальноукраїнське. Не відповідав критеріям відкритості даних про кінцевого бенефіціара. І тільки за цими ознаками канал можна було позбавити ліцензії.

Замість цього регулятор (підконтрольна експрезиденту Нацрада) на все закривав очі. А за це Порошенко отримав на виборах тотальну підтримку "112" (у дужках читайте "від Медведчука"). І нинішній рейтинг партії "За життя" – це рейтинг Медведчука за сприяння Порошенка. Ось такий вигляд має замкнутий цикл політичних договірняків.

– По-вашому, наскільки бізнесмен Ігор Коломойський насправді пов'язаний із Зеленським?

– Президент не винен нікому, окрім виборців. Коломойському теж. Його вплив був важливим, але все-таки переміг Зеленський. Якщо проаналізувати все, що сталося, то, можливо, Зеленський переміг би навіть без допомоги олігарха.

– А президент зможе сказати Коломойському: "Усе, дякую. До побачення"?

– Йому й не треба так говорити. Зеленський має у своїй державній діяльності керуватися інтересами громадян. Обрання президентом не привід для руйнування особистих стосунків. Із Коломойським можна спілкуватися, обмінюватися привітаннями, можна навіть отримувати від нього інформацію про те, що відбувається в економіці.

Наприклад, Коломойський абсолютно справедливо порушує питання про те, що в нас із 1 липня вводять ціни на електроенергію, які вдарять по всіх громадянах України, і що це – результат корупційної змови Порошенка та Ріната Ахметова. Формула "Роттердам плюс" і так збагачує Ахметова. А коли регулятора в енергетиці, який стримував зростання цін, не буде у принципі, під ширмою ринку Ахметов на свій розсуд зможе призначати будь-які ціни для всіх.

Одне із засідань Кабміну, де я був присутнім, саме торкнулося цієї теми. Розуміючи, що в державі небезпечно піднімати ціни на світло напередодні виборів, вирішили знайти компенсатор і поклали покриття різниці в тарифах на державні атомні та гідроелектростанції. А на найбільшого гравця на ринку, компанію ДТЕК, не повісили ні копійки.

– За що таке щастя Ахметову?

– Це підсумок зрощування грошей і політики. Ахметов знаходить спільну мову з будь-яким керівником країни, залучаючи його до корупційних змов і забезпечуючи собі доходи, а їм – дифірамби на своїх телеканалах. Ніколи в житті не повірю, що правила, які прописали під Ахметова, можна було створити без оплати – відкату чи хабара. Не дарма, думаю, ширилися чутки, що Порошенко отримував від Ахметова половину за "Роттердам плюс", або що "плюсик" у схемі – фіктивне транспортування вугілля з Роттердама в – є Україну оплатою послуг колишнього президента. Секрет успіху Ахметова в тому, щоб створювати глобальні корупційні схеми і втягувати в них вищих чиновників держави.

Усі говорять про ризик Коломойського для Зеленського, але не менше ризиків від Ахметова. Це людина, яка може шантажувати будь-якого президента. Сподіваюся, Зеленський на такий шантаж не піддасться, а зробить, як свого часу вчинив американський президент Рузвельт – піде шляхом демонополізації та ухвалення так званих антитрестових законів, щоб добровільно-примусово розділити монополії Ахметова. Він повинен мати можливість продати те, що у нього є, але не скуповувати активи, як на розпродажі в супермаркеті. Його частка на ринку не повинна давати йому змогу тримати в заручниках усю країну.

– АМКУ заявив, що перевірить формулу "Роттердам плюс".

– Це смішно. Наприкінці минулого року я ходив на засідання Антимонопольного комітету разом з енергетичним експертом, а зараз представником президента в Кабміні Андрієм Герусом. Ми викрили змову Ахметова та Антимонопольного комітету. Але Ахметову тоді АМКУ дозволив докупити активів. Зараз вони прозріли? Навряд чи. Просто намагаються догодити новій владі. Таким фахівцям не місце в Антимонопольному комітеті. Їх спочатку треба звільнити, а декого ще й посадити за завдання шкоди державним інтересам.

Треба сказати, в АМКУ є кілька членів, які здавна виступали проти енергетичної змови і навіть бойкотували засідання. Але більшість членів комітету контролював Порошенко. Трьох курував особисто перший заступник глави його адміністрації Олексій Філатов. І, звичайно, вони проводили потрібні рішення.

– Як думаєте, яка доля чекає генерального прокурора Юрія Луценка?

– Його неминуче звільнять після парламентських виборів. Він це зрозумів і притих, хоча буквально місяць тому хизувався зв'язками з адвокатом президента США Дональда Трампа Рудольфом Джуліані, ледь не Трамп йому телефонував щовечора. Луценко – частина системи Порошенка, його кум і інструмент. До честі Зеленського, він стоїть на своєму. Згадайте, ще в ніч перемоги на виборах президент закликав Луценка піти. Повторив заклик в інавгураційній промові. Не дійшло. Тепер внесено подання на зняття генерального прокурора в Раду. Але реально це може статися вже після виборів.

Коли ти прем'єр-міністр, твоє майбутнє – посада президента. Якщо подивитися в ретроспективу, в Україні немає прикладу генпрокурора, який після відставки зробив успішну політичну кар'єру. Усі вони або втекли, або на задвірках історії. Луценко вирішив ризикнути, і тепер він теж збитий льотчик.

– Тоді навіщо Луценко сам себе закопав?

– Спочатку сценарій був такий: Порошенко обирається на другий строк, Луценко очолює список БПП і, здобуваючи високий відсоток на хвилі перемоги президента, створює коаліцію. Пост генпрокурора – точно не амбіції Луценка. Він погодився на це місце від безвиході. Його амбіції – крісло прем'єр-міністра. У 2016 році Луценко інтригував проти Гройсмана, щоб призначили саме його. Тому що там, у Кабміні, справжні великі гроші. У Генпрокуратури, звичайно, теж великі потоки, але не порівняти.

Мабуть, він вирішив, що все буде "по-новому", але прорахувався і потрапив у пастку. Зараз він хизується, що розкрив тисячі корупційних злочинів. Я з великим зацікавленням стежу за ситуацією, тому що знаю, про які вироки йдеться – про так звані злочини, пов'язані з корупцією під час звільнення з держслужби. Не всі чиновники знають, що в разі звільнення треба подавати декларацію про доходи. Деякі не подали, і з їхньою допомогою Луценко зробив розкриття корупційних злочинів. Та на офіційній сторінці Генпрокуратура, не моргнувши оком, написала, що домоглася вироку навіть стосовно водія пожежної машини, який скоїв злочин – вчасно не подав декларації, звільняючись зі служби.

Луценко провалив свою основну роботу. Займався не розслідуваннями резонансних справ, а переслідував із політичних мотивів опонентів Порошенка й закривав очі на корупційні схеми попередників. Зокрема Юрія Бойка, який тепер має подякувати Луценку за свою свободу і реванш. Генпрокурор також закривав очі на корупцію Ігоря Кононенка, Олександра Грановського й усіх інших членів цієї шобли.

Лещенко: Засудити президента – не проблема. Для Європи це нормальна практика. Фото: Bogdan Bortakov / Facebook

– Партія Петра Порошенка має можливість пройти до парламенту. Чи зможе він сам ще блиснути в українській політиці?

– Його слід позбавити перспективи політичного майбутнього. Він уже відповів на виборах президента перед громадянами України. Тепер має відповісти перед законом за корупційні дії та понести відповідальність.

Одна справа, якби Порошенко переміг на виборах як звичайний президент у звичайній країні. Й інша – виграти вибори під час війни, після кривавого відходу попереднього президента, отримавши величезний кредит довіри в першому турі. І потім розміняти все це на сотні мільйонів доларів для особистих потреб. Необхідно створити прецедент покарання колишнього глави держави в Україні.

– А чи зможемо?

– Засудити президента – не проблема. У Франції Ніколя Саркозі під слідством, у Німеччині розслідували корупцію Гельмута Коля, в Іспанії через корупцію прем'єр-міністр Маріано Рахой пішов у відставку. Нещодавно в Австрії сплив скандал, коли віцеканцлер Ганс-Крістіан Штрахе домовлявся про незаконне фінансування для себе, і тепер під слідством. Прикладів купа.

Для Європи це нормальна практика – карати злодійкуватих політиків. Це не зведення рахунків, а торжество справедливості. Порошенко, звичайно ж, оголосить себе в опозиції, щоб розповідати про реванш тощо. Але це лише шумова завіса для того, щоб уникнути покарання.

– Ви народний депутат і разом з іншими поділяєте відповідальність за невиконані обіцянки. Хочу запитати, які важливі справи завадили цьому скликанню проголосувати за новий Виборчий кодекс і чи залишилася можливість виправити ситуацію?

– Ми втратили цей шанс. Змушений зараз апелювати до минулого: саме Порошенко обіцяв у 2014 році "жити по-новому" і змінити закон про вибори. Коли він прийшов до влади, парламент Януковича лежав біля його ніг, готовий виконати будь-яку забаганку. Але Порошенко вважає, що краще він пройде в парламент за старою системою, щоб контролювати мажоритарників за допомогою корупційних договірняків. І протягом усього скликання цей невиконаний борг так і висів.

– Але ж це навіть записали в коаліційну угоду...

– ...і не виконали. Закон про вибори – це, по суті, закон про способи потрапляння корупціонерів у владу. Цей канал треба якнайшвидше перекрити. Тепер, звичайно, поміняти закон складно. Але це має стати одним із перших завдань для наступного парламенту – не відкладаючи, насамперед ухвалити Виборчий кодекс. Щоб до наступних виборів усі знали – лафа закінчилася, ми починаємо нову еру.

– А що не склалося зі зняттям недоторканності?

– На жаль, це чергова маніпуляція. Закон про скасування недоторканності був гучною обіцянкою. Це питання не розглядали протягом трьох років. Тільки в жовтні 2017 року, коли ми зважилися на широкий марш за політичні зміни, коли під парламентом зібралися тисячі співгромадян, ми підштовхнули зміни. Поправки ухвалили в першому читанні, але після цього знову почалися договірняки і затягування. Сьогодні неможливо ухвалити цей закон, тому що потрібні поправки в Конституцію, а для цього треба дві сесії. У цього парламенту немає вже двох сесій.

Недоторканність теж залишилася завданням для наступного скликання парламенту. Це виклик для Зеленського – показати лідерство в розв’язанні таких важливих питань. Якщо він дійсно планує ввійти в історію реформатором, має почати саме зі зняття недоторканності, нового Виборчого кодексу та повернення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Поки є вікно можливостей, у перші ж тижні роботи нового парламенту, ці питання потрібно вирішити.

– Поясніть, будь ласка, як Україна, завдяки вам і Луценку, виявилася втягнутою у внутрішньоамериканські розбірки, і як ви виявилися причетними до процесу?

– Дякувати за це слід генеральному прокуророві. Він вирішив зачепитися за владу, дезінформуючи американців і українців. Після чого Джуліані вийшов на телеканал Fox News і оголосив, що я – "ворог Дональда Трампа".

– А Джуліані так просто обдурити?

– По-перше, в американців заведено довіряти генпрокурору. У США це людина високих моральних принципів. Не можна такого діяча сприймати як блазня. По-друге, Джуліані був обманюватися радий, тому що Луценко розповідав конспірологію, яка добре вкладалася в логіку виборчої кампанії Дональда Трампа.

За фактами, якими оперує Джуліані, видно, що саме Луценко – джерело дезінформації. Джуліані у своєму легендарному ефірі Fox News сказав, що я – особа, засуджена за втручання у вибори у США. Однак він не врахував, що немає такого вироку суду. Є тільки ось цей папірець, що ухвалив одіозний Окружний суд Києва за позовом нардепа Борислава Розенблата, який подав позов проти мене.

Суд ухвалив рішення у грудні 2018 року, порушуючи всі правила. По-перше, окружний суд не має права приймати позови щодо народних депутатів. По-друге, позов Розенблата подано за півтора року після подій, які стали предметом позову, тоді як строки давності в адміністративному провадженні – три місяці. Справа пролежала в адмінсуді більше ніж рік без руху, а потім вони різко прискорилися й ухвалили рішення.

У рішенні йдеться: "Визнати протиправними дії депутата Лещенка щодо втручання у зовнішню політику України, яке було здійснено через поширення інформації про Манафорта, що мало наслідком втручання у вибори в Америці".

Абсурд! Та хто такий український суд, щоб вирішувати, було втручання у вибори у США чи ні? Так, я поширював інформацію про Манафорта, який отримував платежі від Януковича. Тому що гроші Януковича – це вкрадені в українців гроші, які, до речі, стали предметом розслідування у США. Манафорта засуджено, зокрема, за те, що не сплатив податків із грошей, отриманих від Януковича. Це доведений факт.

Америка здатна сама вирішити, втручався хтось у вибори чи ні, і покарати за цей злочин. Остання фраза в рішенні: "...що завдало шкоди інтересам України". Давайте йти до кінця: якщо є збитки, то якого вони розміру і де написано, як їх компенсувати? Це рішення – просто віртуальний документ, необхідний для демонстрації Джуліані.

– Однак це рішення суду щодо вас.

– На сьогодні немає такого рішення. Я його оскаржив. Розгляд апеляції мав відбутися у травні. Тоді суддю, яка мала розглядати мою скаргу, перевели з апеляційного до Верховного Суду. Наступне засідання призначено на липень.

– А які у вас із Розенблатом тепер стосунки? Напевно, у Верховній Раді перетиналися, і не раз. Як він поводиться?

– Розенблат на гачку в Луценка, і той використовує депутата як корисного ідіота. Я з ним не спілкуюся. Є в парламенті люди, яким я не подаю руки. Розенблат – один із них.

Лещенко: Минулого року Луценко цілеспрямовано стримував слідство у справі "чорної бухгалтерії" Партії регіонів. Фото: Bogdan Bortakov / Facebook

– Це якось уплинуло на репутацію самого Луценка у США?

– Поки що ні. Він чіпляється за владу, придумавши цей сценарій (кажуть, його контакт із Джуліані відбувся за допомогою ексглави АП Бориса Ложкіна). Також Джуліані з подання Луценка сказав, що "чорна бухгалтерія" Януковича – фейк. Як це можливо, якщо українська експертиза підтвердила справжність підписів? Якщо підтверджено автентичність контрактів, які підписував Манафорт? Манафорта засуджено, він визнав себе винним. Усі папери, які його стосуються, станом на сьогодні я передав українській прокуратурі одразу після того, як мені їх повернуло ФБР. У США досліджували наповнення рахунків Манафорта з боку Януковича і визнали цей факт.

– Звідки у вас ці документи?

– У 2017 році в лютому на мене вийшли хлопці, які орендували офіс на вулиці Софійській, 4, одразу після того, як звідти виїхав Манафорт. Вони знайшли залишки документів.

– Що там було?

– Кілька десятків сторінок, серед яких політичні заяви Януковича, Бориса Колеснікова, Раїси Богатирьової з живими підписами. Це означає, що документи не фейкові. Також були особисті документи Костянтина Килимника – це зв'язковий Манафорта з росіянами, агент ГРУ Росії, як установив Мюллер у своєму розслідуванні. Плюс ще недійсні кредитні картки, контракти і рахунок про переведення $750 тис. структурам Манафорта від Януковича. Це був платіж від компанії, зареєстрованої в офшорній зоні Белізу, на рахунок компанії в Киргизстані. Ця компанія заплатила Манафорту нібито за партію комп'ютерів. На документі стояв живий підпис Манафорта. Цікаво, що за цю саму дату фігурує рукописний платіж у "чорній бухгалтерії" Партії регіонів – ще одне підтвердження, що бухгалтерія справжня.

Тоді ж, у лютому 2017 року, я написав агенту ФБР Браяну Ерлу, із яким знайомий із 2013 року. Він розслідував справу Павла Лазаренка, про яку я писав книгу. Ми підтримуємо стосунки. Я повідомив йому, що маю цікаві документи стосовно Манафорта, і передав їх ФБР. За два роки, коли ухвалили вирок, ці документи мені повернули, а я передав їх ГПУ. Нехай тепер вони розслідують.

– В Україні справа "чорної бухгалтерії" Партії регіонів має шанс завершитися реальними вироками?

– Це питання до Луценка. Минулого року він цілеспрямовано стримував слідство, поки не отримав листа з обуренням від трьох американських сенаторів. Злякався і розблокував справу. Але впевнений, йому нецікаво завершити розслідування.