+1 Київ
В історії такого ще жодного разу не було, щоб країною керувала таємна поліція
У нас в Америці виникла проблема. Пам'ятаєте дитячу гру "Так" і "ні" не говорити, чорного і білого не носити"? Так от, ми в Америці вже кілька місяців граємося в цю гру. Передісторія цієї гри така. У 2000 році в Росії ФСБ поставила на посаду президента свого агента – полковника Володимира Путіна. За 10–12 років ця структура захопила владу в усій Росії й донині там править. В історії такого ще жодного разу не було, щоб країною керувала таємна поліція. Керували диктатори, керували партії, але щоб керувала таємна поліція – такого не було ніколи. Тому всі мучаться і намагаються зрозуміти, що ж відбувається з Росією і як із цим нещастям боротися. І зрозуміти ніхто не може: ні що там відбувається, ні як із цим боротися. А там просто КДБ/ФСБ прийшла до влади, от і все.
У 2016 році ФСБ поставила при владі свого агента в США. Звуть цю людину Дональд Трамп. Я повинен одразу ж обмовитися, що між 2000-м і 2016 роком аналогічні операції проводили у Європі. У кількох європейських країнах ці операції вдалися, але залишилися для нас непоміченими. У якихось країнах ці операції провалилися. І про ці провали нам відомо. Так само, як ми завжди знаємо про спійманих агентів, але ніколи не знаємо про нерозкритих. Наприклад, не вдалося влаштувати переворот у Чорногорії. Поспішність із невдалим переворотом у Чорногорії була спричинена запланованим вступом країни до НАТО. Якби переворот удався, Чорногорія до НАТО вступити не зуміла би. Не вдався план і з упровадження агента Ле Пен на посаду президента Франції... Отже, неправильно стверджувати, ніби у Путіна/ФСБ одні успіхи та перемоги на рахунку. Це не так.
Але у США у 2016 році ФСБ здобула велику перемогу, найсерйознішу після захоплення влади в Росії у 2000 році: на посаду президента США була поставлена своя людина – Дональд Трамп. Як цього досягли – окрема довга розмова. Але результат нам відомий. Тому я вважаю, що час припинити не називати "чорне і біле" і не говорити "так" і "ні", а потрібно називати речі своїми іменами.
Американці не можуть уявити собі, що кандидат у президенти буде їх обманювати або брехати їм, дивлячись просто в очі
Дуже дивно це прозвучить, бо Америка – велика держава, справді велика. Можливо, навіть єдина велика держава. Але водночас американці – дивно наївний народ. Я пишу це з висоти людини, що прожила тут дві третини свого життя, 40 років. Країну цю я дуже люблю. За політичними поглядами я, імовірніше, правий, а не лівий (хоча, як людина з освітою і вже немолода, я завжди побоююся жорстких формулювань). І водночас я ніколи не був ні демократом, ні республіканцем, а голосував за кандидатів, які мені здавалися на момент виборів правильними для Америки.
Сказати, що нинішні вибори стали для мене трагедією (буду особисто про себе писати), – нічого не сказати. Проблема не в тому, що Трамп здобув 46% голосів і через нюанси американської виборчої системи став президентом. Проблема в тому, що він здобув понад 10% голосів. Ось у чому була трагедія.
Так от, американці – дуже наївний народ. Вони не можуть уявити собі, що кандидат у президенти буде їх обманювати або брехати їм, дивлячись просто в очі. Не можуть американці (46% із них) такого собі уявити. Вони вірять у те, що їм кажуть. Обіцяє кандидат зробити Америку великою – значить він зробить її великою. Обіцяє побудувати стіну з Мексикою коштом Мексики – значить він знає, як побудувати стіну коштом Мексики. Каже кандидат, що втручання Росії у вибори – вигадка преси. Значить це вигадка преси.
Пройшли вибори, переміг Трамп, який здобув 46%. Програла Клінтон, яка здобула 48%. Такого типу перемоги вже були в американській історії. Але раптом виявилося, що висунуті проти Трампа під час передвиборчої кампанії обвинувачення і підозри – обґрунтовані. І російське втручання було; і несанкціоновані зустрічі людей із команди Трампа з російськими функціонерами; і гроші Трамп із Росії в різних ситуаціях отримував; і співробітники типу генерала Флінна отримували російські гроші. І директора ФБР звільнили за те, що він відмовився призупинити розслідування проти Росії, і генеральний прокурор приховував інформацію про зустрічі з російським послом Кисляком. Кінця і краю не видно потоку цієї нової інформації. Щодня – щось нове.
На цьому тлі і почулися в Конгресі заклики до нових санкцій проти винуватиці всього цього нашого головного болю – до санкцій проти Росії.
Якщо Росія втрутилася у вибори і вплинула на них, президент Трамп повинен піти у відставку
Я повинен відверто сказати, що не вважаю можливим уведення нових санкцій проти Росії за нинішнього президента – Трампа. Швидше, він старі скасує, ніж нові введе. Тому що зняття санкцій – одна з головних надій Путіна щодо Трампа.
Можна уявити боротьбу Конгресу із президентом щодо цих санкцій, коли Конгрес – "за" санкції, а президент "проти" і накладає вето? Можна. Але тоді простіше уявити, що Конгрес спочатку оголосить імпічмент президенту. Тому що санкції проти Росії правомірно вводити, якщо очевидно, що Москва втрутилася і вплинула на вибори. А якщо Росія втрутилася у вибори і вплинула на них, президент Трамп повинен піти у відставку.
Обмовлюся, що рівень упливу Росії на вибори в США визначити неможливо. Оскільки перевага Трампа у виборчій гонці виявилася мінімальною, і лише завдяки голосам виборців можна припустити, що саме втручання Росії зумовило перемогу Трампа. Але це лише думка. Хтось (48%) уважатиме саме так, хтось (46%) – інакше.
Трамп перебуває в дуже залежному від Кремля становищі. Ситуація на сьогодні склалася така, що Путін може зняти Трампа з посади президента протягом 24 годин. Трамп це прекрасно розуміє. Щоб зняти Трампа із президентства, усе, що Путін повинен зробити, це вивільнити одну десяту частину тієї інформації, яка є в розпорядженні Кремля: про зустрічі й розмови з російськими чиновниками Флінна, Кушнера, Сешнса, Дональда Трампа – молодшого і самого Трампа. Я вже не кажу про те, що Путін може ці матеріали трохи підкоригувати, і тоді Трамп злетить не за 24 години, а за 12 годин.
Як Трамп, так і Путін, дуже добре це розуміють. Як тоді може Трамп у такій ситуації допустити нові антиросійські санкції? Думаю, що не може.
Єдиною адекватною реакцією на втручання Москви в американські вибори може бути тільки зміна режиму в Росії
Коли у 2014 році Росія увійшла в Крим, а потім на Східну Україну, я належав до тієї невеликої групи людей, яка висловлювалася на користь найжорсткіших санкцій проти Росії та називала Мінські угоди варіацією на тему Мюнхенських. Моя аргументація полягала в тому, що санкції проти Росії вже у 2014 році мають бути настільки жорсткими, що після них може бути тільки війна – тому що це єдиний спосіб зупинити агресію Росії. Тоді багатьом здавалося, що мої вимоги дуже жорсткі, що з Путіним можна про щось домовитися.
І дійсно, Росія у 2014 році повномасштабної війни з Україною не почала, Білорусі не захопила, Прибалтики не чіпала, а замість цього пішла в Сирію. Але, як виявилося, Росія одночасно пішла у Європу, тільки одразу в Західну, і в США, але не арміями, а "гібридною" війною – через захоплення виборчих кампаній і виставлення на виборах своїх кандидатів із подальшим активним утручанням, зокрема і фінансовим, у ці передвиборчі кампанії на боці своїх ставлеників.
І які тепер можуть бути оголошені санкції проти Росії за агента Путіна, що вже переміг у США? Мені дуже важко скласти список цих санкцій. Перша санкція мені зрозуміла – імпічмент Трампа. Це і є сьогодні головна антиросійська санкція. Друга – висилання зі США російського посла Кисляка і всіх російських чиновників, викритих у несанкціонованих зв'язках із членами команди Трампа до 20 січня 2017 року, тобто до дня вступу Трампа на посаду президента.
Третя санкція – продовження розслідування втручання Росії в американські вибори, тому що ми тільки на початку цього довгого та складного шляху. Після "Вотергейту" і відставки президента Ніксона засудили 46 осіб, які були співучасниками змови Ніксона, хоча самого Ніксона не засудили. У справі Трампа список обвинувачених поступово починає наповнюватися, але до вичерпного й остаточного списку ще далеко.
Утрутившись у вибори у США, Росія завдала Америці непоправної шкоди. Він увійде в американську історію поряд із Перл Харбором і 11 вересня 2001 року. Через напад японців Америка змушена була почати війну з Японією. Через 11 вересня – війну проти цілої низки держав Близького Сходу, поставивши своїм завданням змінити режими в цих країнах. Я не знаю, які запровадить санкції проти Росії Америка, і чи запровадить вона їх узагалі. Але я знаю, що єдиною адекватною реакцією на втручання Москви в американські вибори може бути тільки зміна режиму в Росії.
