-2 Київ
– Містере Борисе, я радий із вами зустрітися!
– Дмитре, дуже радий вас знову бачити!
– Ну, чотири роки війни. По-перше, дякую вам за допомогу Україні, за вашу позицію, за відданість Україні. Ми це дуже цінуємо. А скільки ще воювати? Місяць, два місяці, три місяці, рік, 10 років, нескінченно ця війна буде? Скільки ще?
– Одне із задоволень розмови з вами, Дмитре, – це те, як чітко ви говорите, навіть я можу розуміти. Тож коли ви кажете "чотири роки", це означає чотири роки, правильно? Я це розумію. І це надто довго. Це трагедія, що зараз ми вже відзначаємо четверту річницю, і я хотів би… Я хотів би сказати вам, що все закінчиться цьогоріч. Війна дійсно може закінчитися цьогоріч, якби Захід перестав бути таким благодушним і дав Україні дійсно те, що їй потрібно, і чинив тиск на Путіна, оскільки ми чинимо на Путіна далеко не достатній тиск.
Кінець Радянського Союзу був однією з найбільших подій мого життя
– Путін розпочав війну проти України, повномасштабну війну, але насправді, я вважаю, він її розпочав проти Росії і програв за ці чотири роки все. Він виявився просто лузером. Не лише crazy, а й лузер. А чому Захід так боїться цього невдахи? Чому не можна дати Україні всю потрібну зброю й закінчити з ним назавжди, із Путіним?
– Я думаю, що історія цієї війни – це історія українського героїзму протягом останніх чотирьох років, неймовірної хоробрості. Україна переможе. Немає жодних сумнівів, що Україна стане вільною країною. Але водночас причина, через яку Україна ще не перемогла, полягає в тому, що Захід такий боязкий. І ви кажете "чому Захід" – чому Захід. Я це розумію. Захід був боязким, тому що вони постійно бояться спровокувати Путіна. І тому ми відкладаємо. Ми відкладаємо. Ми не давали танків, ми не давали F-16.
Але зрештою ми все робимо. І тепер ми маємо дати Tomahawk. Ми маємо припинити діяльність "тіньового флоту". Ми маємо конфіскувати незаконні судна Путіна, які перевозять нафту. Ми маємо посилити санкції. Ми маємо робити те, що робить Трамп, – припинити торгівлю російською нафтою. Європейці мають перестати купувати російську нафту й газ – 12% їхньої нафти й газу все ще надходять із Росії. Мільярди фунтів на місяць ідуть Росії. Або мільярди доларів на місяць ідуть Росії з Європи. Це божевілля. А гроші? Гроші Путіна. Розморозьте їх! Віддайте Україні. Ці $300 млрд, хай скільки там є, $140 млрд у Бельгії. Віддайте їх Україні. Якщо все це зробити разом, ми чинитимемо величезний тиск на Путіна, дуже сильний тиск – інакше я не думаю, що він укладе угоду. Правда не думаю.
– Ми з вами добре пам'ятаємо розпад Радянського Союзу. Розпад Росії, на вашу думку, близький?
– Навіть якщо розпад близький – я маю на увазі, не думаю, що це дуже близько. Я не маю якоїсь особливої розвідувальної інформації про це. Але що з того? Це що, кінець світу? Чому ми маємо переживати? Росія – це імперська держава, яка постійно розширювалася, і я думаю, однією з найбільших подій мого життя було те, що ви щойно описали: кінець холодної війни, кінець Радянського Союзу, свобода для Східної Європи, країни дістали справжню демократичну свободу. Це був дивовижний момент. Україна стала вільною країною. Ось про що це все. Я не непокоюся через те, що станеться в Росії. Росія подбає про себе сама. Із Росією все буде гаразд.
– Увесь світ вразили файли Епштейна. Чи стоять за Епштейном ФСБ і Путін? І що в голові взагалі в цих політиків високого рівня, які їздили на цей острів, не розуміючи, що їх записують?
– Це безумство. Вони божевільні. Я не знаю. Я не знаю, чи є якась російська участь в історії з Епштейном. Можливо, а можливо, і ні. Я не знаю. Але очевидно, що багатьох людей сильно розбестила ця людина. І я думаю, це дуже сумно. Я думаю, це було пов'язано з людською слабкістю. І я думаю, що гроші і, на жаль, секс… І я вважаю, що всі, хто був залучений, мають бути гранично відвертими. Їм треба піти в Конгрес чи в поліцію, і нам потрібно зрозуміти повністю, що сталося.
– Мені, і напевно вам, бабусі говорили: "Аби не було війни". Ми значення цієї фрази не розуміли. Чи не здається вам, що світ остаточно збожеволів? І як можна було уявити таке, те, що відбувається ось у ці роки, у ці місяці, у ці дні?
– Я думаю, що ваші бабусі мали рацію. Я думаю, що це тому, що, чесно кажучи, у нас було 80 років миру, і тому, що завдяки героїчній жертві стількох українців і росіян, і британців, і багатьох інших людей, які загинули у Другій світовій війні, ніхто не хотів повторення цього. І всі це пам'ятали. Але ця пам'ять зникає. І тому, на жаль, люди знову роблять ту саму помилку. Думаю, у цьому правда. І я сподіваюся, що люди вивчать урок з української війни, що це катастрофа. І для мене Путін схожий на Гітлера. Це безглуздий акт агресії, і він буде переможений. Але це справжня трагедія для всього світу.
Моє послання Путіну: Заради бога, зробіть щось, щоб виправити свою репутацію в історії
– Ми зустрічаємося з вами вшосте, і завжди я прошу вас звернутися до Путіна. Але сьогодні я попрошу вас звернутися до Путіна і Трампа. Саме від цих двох людей залежить те, що буде з Україною.
– Я думаю, моє послання Путіну було б таким: заради бога, будь ласка, зробіть щось, щоб виправити свою репутацію в історії. Ви увійдете в історію як людина, яка розв'язала найгіршу війну в Європі за 100 років. Ви нічого не досягли. Станьте миротворцем. Укладіть угоду. Підіть з України. Ви все ще можете це зробити. І Путін має владу. Путін запросто може це продати своєму народу. Він має політичну здатність сказати росіянам, що це був успіх, навіть якщо це означає, що Росія має відступити.
А Трампу я сказав би те, що завжди йому кажу: Путін не хоче угоди, потрібно чинити на нього тиск. І ми маємо зробити це разом – європейці й американці разом. Цей рік – рік тиску на Путіна. По-справжньому показати йому, що ми налаштовані серйозно. Показати, що ми налаштовані серйозно. І я вже назвав вам деякі речі, які, на мою думку, потрібно зробити.
– Як прем'єр-міністр Великобританії ви апріорі увійшли в історію. Але мені здається, що ви увійшли у світову історію передусім як людина, яка, приїхавши в Україну, зробила величезний внесок у те, щоб Україна вистояла і щоб Росія не перемогла. Чи вважаєте ви, що саме тією поїздкою ви забронювали собі місце у світовій історії?
– Мені дуже пощастило приїхати в Україну на самому початку конфлікту і просто сказати те, що відчувало багато мільйонів британців – що ми захоплювалися Україною. Ми вважали, що те, що робить Україна, – героїчно. І все, що я намагався сказати, – це те, що поки українці борються, поки ви хочете бути вільними, ми будемо вас підтримувати. Ось і все, що я говорив. І ви будете вільні. Україна переможе.
– Ми побачимо тут, в Україні, війська Великобританії, Франції, можливо, інших країн НАТО?
– Так. Чому ні? Чому навіть не зараз? Люди кажуть, що ми зробимо це в контексті припинення вогню, але тоді це означає, що рішення залишається за Путіним. Чому? Україна – вільна країна. Україна хоче запросити іноземні делегації, іноземних офіцерів, щоб вони приїхали допомогти з логістикою чи плануванням чи ще чимось далеко від лінії фронту, щоб допомогти заповнити потреби українських Збройних сил. Чому ні? Тому що Путін каже "ні"? Це безглуздо. Україна – вільна країна. У цьому й полягає суть цієї війни. І ми могли б добитися цього моменту. Навіть якщо це буде символізмом – символи важливі.
Росією управляє вбивця і клептократ, який труїть своїх опонентів. Бідний Навальний – бути вбитим отрутою із жаби
– Мені доводиться чути: "Росія – ядерна держава, Путін такий страшний". Особисто ви боїтеся Путіна? Британія боїться страшної ядерної Росії?
– Ні! Ми також ядерна держава.
– Не страшний він, правда?
– Ні. Ні.
– Якби сьогодні вас попросили трішки зазирнути в майбутнє, майбутнє України, яким ви його бачите?
– Я думаю, у неї буде блискуче майбутнє. Це буде вільна, суверенна, незалежна країна. Сильний технологічний сектор, потужний культурний сектор. Медіа. Україна має стільки всього, у неї фантастичні ресурси.
І в чому різниця між Україною й Росією? Росією управляє людина – убивця і клептократ, який труїть своїх опонентів. Правильно? Буквально вбиває опонентів. Бідний Навальний – бути вбитим отрутою із жаби. А Україною керує людина, яка була телевізійною зіркою й озвучувала ведмедя в українській версії "Паддінгтона". Знаєте, це велика різниця. Я обрав би Україну.
– Я хочу сказати ще раз дякую вам за все, що ви зробили для України. Я не маю сумніву, що рано чи пізно в Києві з'явиться вулиця Бориса Джонсона. Чи приємно вам буде прогулятися вулицею, названою на вашу честь?
– О, я дуже в цьому сумніваюся, але послухайте, для мене честь – підтримувати Україну. Радий знову вас бачити, і слава Україні. Я дійсно, дійсно сподіваюся, що ця війна закінчиться цьогоріч. І це можливо.
– Дякую вам. Дякую народу Британії.
– Спасибі. Дякую!
