Ексрозвідник Швець: Із новим урядом Німеччини укладено угоду: якщо РФ вторгається в Україну, "Північний потік – 2" припиняє існування G

– Як ви оцінюєте результати зустрічі президента РФ Володимира Путіна та президента США Джо Байдена?

– Це дуже гарна подія для України. Метою перемовин було запобігання ймовірному масованому вторгненню РФ в Україну, і йому запобігли на тривалий час.

– Що дає вам змогу робити такі оптимістичні висновки?

– Путін, по суті, нічого не досяг. Зустріч відбулася за американським сценарієм. Як Байден, Білий дім та Держдеп спочатку заявили про свій план, так і зробили. На цій зустрічі Байден виклав набір заходів, яких вживатимуть США, країни НАТО та ЄС проти путінського режиму в разі вторгнення в Україну.

Номер один – жорсткі санкції. Це будуть такі санкції, які треба було ввести ще 2014 року, але вони не змогли тоді цього зробити та утрималися. Планують безпрецедентні заходи. Набір санкцій наразі фіналізують між союзниками по НАТО та ЄС. Його планують оголосити Кремлю заздалегідь. Для чого? Щоб Путін знав, що на нього чекає. Зазвичай відбувалося так: Путін щось накоїть, а потім Захід сідає і думає, що робити, які санкції запроваджувати. І могли думати тижнями. Тепер усе змінилося: санкції розроблять заздалегідь та оголосять. Якщо Кремль наважиться на ескалацію, санкції запровадять автоматично.

Міра номер два – зміцнення обороноздатності України в розмірах, які значно перевершують усе, що було досі. Останнє постачання американського озброєння, включно з летальним, відбулося кілька днів тому. Але в разі вторгнення зброї буде набагато більше.

І номер три – значне зміцнення східного флангу НАТО – країн, що розташовані вздовж західних кордонів України. Східні країни НАТО цього прагнуть із 2014 року. І це станеться.

– Наскільки це болісно для Росії?

– Путін каже, що побоюється включення України до НАТО, тому що у країні можуть розгорнути зброю першого удару. Але десь від початку квітня цього року на авіабазі в Португалії стоять американські бомбардувальники-невидимки В-2, які напередодні модернізували. Вони стали знаряддям першого удару. Один із можливих напрямів зміцнення східного флангу НАТО полягає в тому, що в разі нападу Росії на Україну піднімуть ці бомбардувальники. Тобто зброя першого удару НАТО може опинитися буквально завтра. Їм потрібно летіти лише години чотири. І літатимуть вони вздовж західного кордону РФ. Тобто відбудеться саме те, що Путін боїться.

Ці заходи я вважаю достатніми, щоб відбити у Путіна бажання вторгатися в Україну.

А потім, я певен, Росія зараз не має значних військових сил для масованого вторгнення. Гидоти, провокації Путін робити може, але наважитися на вторгнення – ні. Тому що в нього летить усе, включно з "Північним потоком – 2". Ось що зробив Байден.

– Напередодні зустрічі Путін відверто заявив, що бажає зупинити розширення НАТО на схід і залишити Україну та Грузію у своїй орбіті інтересів. Байден, як ми вже знаємо, не поступився. Але на що розраховував Путін, висуваючи такі вимоги?

– Я взагалі дивуюся недалекоглядності чи дитячому підходу російської дипломатії, розвідки та аналітики до цього питання. Вимагати таких гарантій від Байдена – те саме, що вимагати від американського президента, щоб після ночі не настав ранок. Приблизно так. Ще до зустрічі Путіну говорили (генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг зокрема), що жодних перемовин на цю тему бути не може.

Вимогу про укладання юридичної угоди із Заходом, передусім зі США та НАТО, Путін дипломатично назвав гарантіями безпеки РФ на західному напрямку. Ішлося про відмову від входження України до НАТО та розміщення на її території ударних систем. Путіну одразу сказали, що жодних обіцянок щодо цього він від США та Байдена особисто не може отримати, бо не в компетенції Байдена давати такі обіцянки. Це основа всього політичного устрою Заходу та системи його безпеки, яка полягає в тому, що тільки НАТО вирішує, кого приймати, і та країна, яка хоче вступити до Альянсу. Жодна третя країна, включно з Росією, не має жодного права втручатися у цю справу.

Єдине, про що домовилися президенти, – про те, що відбудеться певне покращення дипломатичного персоналу у представництвах країн та продовжать перемовини про стратегічну стабільність. А чому не поговорити? Поки говорять дипломати, гармати мовчать.

Путіну зустріч із Байденом була потрібна з погляду внутрішньої політики. Він – підстаркуватий політик, і йому треба було показати, що він іще у справі. Він грає обличчям, вдає, що все гаразд. Каже, ми вестимемо перемовини. Ну, гаразд, веди. Хто тобі заважає? Перемовини, але не більше.

У чому ще Путін програв? Він зблизив США з новим урядом Німеччини. Подружка Ангела Меркель пішла. Новий уряд гірший для Путіна – він в одному човні щодо "Північного потоку – 2" зі США. Путін згуртував країни НАТО та ЄС із американцями.

Коли американці вперше прийшли до європейців і сказали, що Росія готується напасти на Україну, останні поставилися з підозрою. Американці почали розкривати свої розвідувальні дані одне за одним. Коли вони закінчили цей процес, у європейців уже не залишилося сумнівів. Вони запитували: що ми робитимемо?

Нині цілковита згуртованість. Союзники спільно готують пакет найжорстокіших санкцій проти РФ. Уперше проти Росії планують військові заходи. Хоча прямо ці слова й не лунають, але те, що перерахували, – зміцнення військового потенціалу України та східного флангу НАТО, – таким є.

Сказали також про "інші заходи". Що мають на увазі? Нещодавно бомбардувальники В-1 у Чорному морі відрепетирували удари по військових об'єктах Росії у Криму. Буквально тиждень тому літак-розвідник США, як то кажуть, небезпечно зблизився з пасажирським літаком із Ізраїлю. Цей літак не просто розвідник. Він навідник. Він наводить на ціль бомбардувальники. Тобто було відпрацьовано цільові стратегічні удари по військових об'єктах. Я навіть у найскладніші дні холодної війни такого не пригадаю.

– А як ви оцінюєте реакцію росіян на переговори?

– Я послухав російські ЗМІ і не почув чогось зрозумілого від коментаторів та аналітиків, не побачив тріумфу. Це означає, що Путін загалом нічого не виграв.

Але чутно стогін – мовляв, не встигли завершити перемовини, як Байден злив санкції. Тут треба розуміти, що санкції зникли із проєкту оборонного бюджету США на наступний фінансовий рік у Сенаті. Це не мало стосунку до Білого дому, Байдена та перемовин із Путіним. Це винятково творчість Конгресу.

Чому зникли? Бюджет треба було терміново ухвалювати. Але в останній день сенатори-республіканці (які найбільше виступали щодо санкцій) внесли численні поправки і сказали: або прибираємо всі правки, або приймаємо все, або далі дебатуватимемо. Тоді сенатори вирішили: якщо так стоїть питання, отже, ухвалимо за основу оборонний бюджет, який пройшов комітети у справах збройних сил Сенату та Палати представників, тобто у первинному вигляді. А там не було всіх поправок про боротьбу з корупцією та санкціями. Найголовніше, що було в поправках, – санкції за відмивання грошей США. Вони завдавали удару по лобістських групах, юристах, агентах, які допомагають іноземним корупціонерам відмивати гроші в Америці.

– Цей казус у Конгресі полегшить життя РФ та Путіну наступного року?

– Треба розуміти розподіл влади у США. Зовнішня політика перебуває у віданні адміністрації президента (виконавчої влади). Конгрес може рекомендувати адміністрації вжити якихось заходів. Скасовані санкції мали переважно рекомендаційний характер. У пакеті була лише одна сувора санкція – проти "Північного потоку – 2". І якби вона пройшла, адміністрація була б змушена ухвалити її.

Але Білий дім сам собою готує санкції, про що ми говорили вище. Основна ідея така: використовувати санкції гнучко як знаряддя тиску на Путіна. Наведу приклад: коли Байден став президентом, "Північний потік – 2" було завершено на 95%, його побудували за Трампа, шансів не побудувати його вже не було. Що робити? Виникла ідея: якщо газогін не можна вбити, треба зробити його знаряддям тиску на Росію.

І напередодні, до речі, у Німеччині прийшов до влади новий уряд. Із ним уже укладено угоду: якщо РФ вторгається в Україну, то "Північний потік – 2" припиняє існування. Газогін – спусковий гачок проти Кремля.

Дуже важливий момент. Я слухаю те, що відбувається на інформаційних просторах України. Лунають голоси, що Байден здав Україну Путіну. Це абсолютно шкідлива ідея. Таке можуть говорити лише люди, які не розуміють ситуації, або кремлівські "консерви". Ось ці тролі просто завалили український медійний простір.

Хочу наголосити: в Америці чітке розуміння, що за перемовинами Байдена та Путіна найпильніша увага була з боку Китаю. Китай спостерігав і далі спостерігає, що роблять США стосовно Путіна щодо України. Якщо в цій ситуації Байден "зіллє" Україну Путіну, Китай одразу вторгнеться на територію Тайваню. Отже, "зливаючи" Україну, Америка зливає Тайвань, а, "зливаючи" Тайвань, "зливає" саму себе. Америка відразу програє стратегічну кампанію – той хрестовий похід, який вона оголосила проти Китаю. Здавання України зруйнує головний складник стратегії та означатиме "зливання" США перед Китаєм. А такого не може бути в принципі.