+4 Київ
22 червня на підставі листа Служби безпеки України Міністерство культури та інформаційної політики занесло артиста в цей список, але вже 27 червня відомство повідомило, що на підставі іншого листа СБУ змушене прибрати співака з переліку. Мінкульт підкреслив, що в жодному листі СБУ не пояснила свого рішення – ні щодо занесення Кіркорова у список, ні щодо його виключення, а СБУ, коментуючи відкликання подання, заявила, що "потребує додаткової обробки даного питання у зв'язку із судовими прецедентами".
Кіркоров назвав занесення в чорний список абсурдом і дурістю й заявив, що це рішення не проти нього особисто, а "проти Росії, ненависть до якої захльостує". Після відкликання подання СБУ він подякував своїм шанувальникам в Україні "за любов" і додав, що "дуже чекає живих концертів".
Засновник інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитро Гордон після останніх рішень української влади щодо Кіркорова записав відеозвернення до артиста. Видання "ГОРДОН" публікує його без скорочень.
"Філіпе, здрастуй! Сьогодні 29 червня, майже вечір. Я стою в центрі Києва, переді мною прекрасний [Національний академічний драматичний] театр імені Івана Франка, ліворуч від мене – пам'ятник [українському поету] Іванові Франку, також ліворуч – колишня гімназія, в якій колись, ще до революції, навчався мій дідусь. Це моє місто, це моя любов, і я хочу звернутися до тебе безпосередньо і сказати кілька слів.
Філіпе, я вважаю тебе прекрасним співаком. Багато твоїх хітів досі в серці. Особливо старі. Ти гарна людина, і я ніколи не забуду твого вчинку, коли 2008 року ти мав приїхати на чергове свято газети "Бульвар Гордона", яке відбувалося у Палаці "Україна" в Києві. Тебе було заявлено в афіші, було розпродано всі квитки – там брало участь дуже багато зірок естради першої величини. Ми сиділи в ресторані в Києві напередодні, за кілька днів [до концерту], з моїм другом, покійним, на жаль, [театральним режисером] Романом Григоровичем Віктюком, і ти якраз зателефонував і сказав, що, напевно, не приїдеш, тому що тобі наступного дня після нашого свята потрібно бути в Нью-Йорку на зйомках фільму, "здоров'я вже не витримує, навантаження великі". Ти сказав: "Ну зрозумій мене. Постався до цього з розумінням". Звісно, я зрозумів тебе, поставився до цього з розумінням. І я навіть не припускав, що ти візьмеш і приїдеш. Ти приїхав, ти виступив, ти мав величезний успіх у Києві, і я запам'ятав цей твій добрий вчинок. Я завжди пам'ятаю добре. На жаль, як і доводиться пам'ятати погане.
Тепер, власне, про погане. Нещодавно Служба безпеки України заявила про те, що тебе не пускатимуть в Україну як особу, що становить загрозу національній безпеці України. І зовсім уже нещодавно СБУ сказала, що це непорозуміння, і тепер попереднє її рішення втратило чинність. Усе це папери, документи... А я тобі хочу сказати про те, що у мене на душі.
Я багато розмовляв із різними людьми, зокрема великими представниками великого мистецтва про те, що у нас сталося [з Росією], і достукатися, на жаль, удалося до дуже невеликої кількості людей. Я хочу пояснити тобі простими людськими словами, чому українці не хочуть, щоб ти приїжджав в Україну.
Уяви собі, що є двоє братів, які мають дві квартири на одній сходовій клітці. В одного три кімнати, в іншого п'ять кімнат. Колись це була велика батьківська квартира, але коли батьків не стало, двоє братів зі своїми сім'ями домовилися (із благословення батьків) отримати відповідно п'ятикімнатну і трикімнатну квартири. Раптом в один прекрасний момент брат, який жив у п'ятикімнатній квартирі, вирішив, що йому ще потрібна частина трикімнатної. Оскільки він був сильнішим, він прийшов до слабкого брата, забрав у нього одну кімнату, а потім забрав і кухню, водночас сказав: "Скажи спасибі, що ще й дружини в тебе не забрав". Ось що сталося насправді між Росією й Україною. Це не українці прийшли в Росію забрати територію й убити 14 тис. осіб. Це росіяни прийшли до нас і забрали Крим, який за всіма документами, за всіма міжнародними правилами і правами є українським, а потім розв'язали криваву війну на Донбасі. А тепер скажи: як має ставитися сім'я брата, який мав трикімнатну квартиру, до сім'ї брата, який мав п'ятикімнатну, а тепер має частину трикімнатної? Як має ставитися брат, якого обмежили у правах, до свого брата? Та ніяк. Він має не пускати його на поріг свого будинку і думати тільки про те, щоб забрати своє. Тому що забирати своє не гріх, гріх – забирати чуже.
Я абсолютно не маю нічого проти того, що ти ходиш у футболці із зображенням [Володимира] Путіна і захоплюєшся президентом Росії. Це твоє право. Ти громадянин Росії, і тобі може тричі чи п'ять разів подобатися людина, яка твою країну очолює. Це мені він не подобається. Це українцям він не подобається. Це матерям, які втратили своїх дітей на Донбасі, він не подобається, тому що до того, як він сюди прийшов, у них було все добре. Але, повторюю, це твоє право, і я в жодному разі не засуджую тебе за те, що ти так любиш Путіна. Я засуджую тебе за те, що ти постійно їздиш у Крим. Їздиш у Крим незаконно з погляду України. Крим – це територія України. І якщо ти хочеш туди приїхати (а із Кримом, я знаю, у тебе багато чого в житті пов'язано), ти маєш заїжджати через українську територію з відповідним оформленням на [адміністративному] кордоні та митниці. Знаючи це і порушуючи це правило, цей закон, ти навмисно порушуєш українське законодавство, ти показуєш, що для тебе український Крим – це ніщо. Я подивився багато твоїх відео, зокрема із Криму, я почув, як ти сказав: "Крим – моє улюблене місце в Росії".
Філіпе, це не Росія, Крим – це Україна! Якщо ти із цим не згоден, не треба тобі їздити в Україну. Не треба! Тому що тут на тебе не чекають.
Я вже не кажу про те, що тобі надали звання народного артиста України. Я взагалі до всіляких звань, чи то заслужений меліоратор, чи то заслужений артист, ставлюся з підозрою і недовірою. Я багато років тверджу про те, що це відрижка ненависного совка, коли влада людей наближала і тримала поруч завдяки званням. Я вважаю, що всі звання давно час скасувати. Не можна уявити собі народного артиста США Френка Сінатру або народного артиста Франції Джо Дассена. Це викликає посмішку. Тільки каса, тільки народна любов свідчать про те, де народний артист, а де ніякий. Ну якщо ти вже маєш це звання народного артиста України, воно ж має тебе хоч до чогось зобов'язувати!
Третій президент України Віктор Ющенко надав Філіпу Кіркорову звання народного артиста України 2008 року після успішного виступу української співачки Ані Лорак на конкурсі "Євробачення" (Ані Лорак посіла друге місце, Кірокоров був її продюсером). Фото: tabloid.pravda.com.ua
Я зараз не буду обговорювати рішення СБУ, що ти знову можеш відвідувати нашу країну. Мені особисто воно не подобається, і я про це висловлюю свою думку. Я хочу сказати про рішення міграційної служби Литви, яка на початку 2021 року занесла тебе у список небажаних осіб. Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що співак багаторазовими відвідуваннями окупованого Криму заперечував територіальну цілісність і суверенітет України і в такий спосіб опосередковано виправдовував агресивні дії Росії. Ну а міністерка внутрішніх справ Литви Агне Білотайте заявила, цитую: "Виконавців, які публічно виправдовують окупацію Криму, не можна терпіти в жодній демократичній державі. У нас однозначна позиція щодо питання про таких осіб, тому не було сумнівів щодо занесення Кіркорова у список небажаних людей у Литві".
Я хотів би, щоб ти брав приклад з Алли Борисівни Пугачової. Великої співачки і великої жінки. Ти де-небудь чув, що вона підтримала анексію Криму? Ти хоч раз бачив, щоб вона приїхала до Криму? Ти хоч раз чув, щоб вона щось погане про Україну сказала? Можливо, тому Алла Борисівна відписалася від тебе в Instagram? Можливо, тому Алла Борисівна проміняла тебе на Максима Галкіна?
Філіпе, ти великий артист, ти прекрасний виконавець, і ми в Україні будемо раді тебе бачити і будемо ходити на твої концерти, якщо ти публічно скажеш, що всі твої заяви про російський Крим залишилися в минулому, якщо ти публічно скажеш, що Крим належить Україні і ти просиш вибачення в українців за те, що не відразу це зрозумів.
І наостанок я хочу звернутися до багатьох діячів культури Росії, які сьогодні ллють крокодилячі сльози і хочуть в'їхати в Україну. До тих, хто безсторонньо говорив про мою країну всі ці сім років, до тих, хто в попередні роки мав такий успіх тут, в Україні, привозив додому, в Росію, мільйони доларів, зароблені на концертах у містах України, і потім підписав цей лист на підтримку анексії Криму. Вас, панове, Україна не чекає. Ви щодо України вчинили злочин. Усі ви – газманови, расторгуєви, пореченкови й іже з вами – ніколи не в'їдете на територію України, поки не попросите вибачення. І як би не ставилася [українська] влада на різних етапах до вас, ніколи український народ цього ставлення до своєї країни вам не пробачить. Ніхто не забутий, ніщо не забуто. Ми пам'ятаємо все добре, але ми не хочемо, щоб сюди приїжджали вороги".
