"Я не хочу золота, я хочу, щоб Мадуро пішов". У Венесуелі розпочалися масові протести після виборів президента. Головне 

Ніколас Мадуро – колишній водій автобуса, якого привів у політику попередній глава держави Уго Чавес (він помер від раку 2013 року). В уряді Чавеса Мадуро обіймав посади міністра закордонних справ, а згодом – віцепрезидента. Він править у Венесуелі вже 12 років, два президентські строки поспіль. Однак, на відміну від Чавеса, у Мадуро ніколи не було особливої популярності серед населення: якщо народні протести допомогли Чавесу повернути владу після державного перевороту 2002 року, то обрання Мадуро і на перший, і на другий строк спричинило тривалі акції непокори.

Непопулярність нинішнього президента Венесуели посилила економічна криза, яку багато в чому він сам і спровокував. Як зазначає Associated Press, багата на нафту країна, яку колись вважали однією з найпередовіших економік Латинської Америки, за Мадуро "вирушила у вільне падіння": інфляція сягнула 130 000%, економіка обвалилася більш ніж на 70%, у країні дефіцит продовольства й товарів першої потреби, а приблизно третина населення виїхала за кордон.

На цьому тлі, після кількох років невдалих переговорів і бойкотування виборів, венесуельська опозиція 2024 року вирішила висунути єдиного кандидата. Ним стала колишня членкиня парламенту, кандидатка в президенти на виборах 2012 року Марія Коріна Мачадо, яка здобула на праймеріз понад 90% голосів. Проте контрольований Мадуро Верховний суд заборонив Мачадо балотуватися й обіймати будь-які державні посади на 15 років. У підсумку кандидатом від опозиційних сил став Едмундо Гонсалес, 74-річний колишній дипломат, маловідомий серед населення.

Вибори президента відбулися 28 липня. У них узяло участь приблизно 12 млн виборців із 21 млн зареєстрованих (явка – орієнтовно 60%). CNN зазначає, що це були найспокійніші вибори за останнє десятиліття, хоча Мадуро, попри попередні обіцянки, перешкоджав висуванню сильних опозиційних кандидатів і зробив практично неможливим голосування за кордоном.

Національна виборча рада Венесуели 29 липня оголосила, що переміг чинний президент Ніколас Мадуро, який здобув 51% голосів. Його головний суперник Едмундо Гонсалес, за версією НВР, здобув 44% голосів. Венесуельська опозиція зі свого боку заявила, що на виборах переміг Гонсалес (опозиції вдалося отримати доступ до 73% протоколів з результатами виборів). Екзитполи компаній Edison Research і Meganalisis засвідчили 65-відсоткову підтримку опозиційного кандидата, тоді як за Мадуро, за їх даними, проголосували від 14% до 30%.

Недовіру до офіційних результатів також посилює сама система голосування і контроль над нею з боку керівної партії. AP нагадує, що голосування у Венесуелі відбувається за допомогою електронних машин: виборець обирає кандидата, машина записує його голос і видає паперову квитанцію, на якій вказано обраного ним кандидата. Потім цей бюлетень треба опустити до скриньки. Після закриття дільниць кожна машина друкує підсумковий лист зі вказанням імен кандидатів і кількістю голосів.

Однак підсумкових бюлетенів з усіх 30 тис. дільниць досі не опублікували, а їхні копії відмовилися видати опозиції. Сайт Національної виборчої ради з 29 липня недоступний – влада стверджує, що він зазнав кібератаки.

Держдепартамент США невдовзі після оголошення офіційних результатів висловив "серйозні побоювання", що цей результат "не відбиває волі та голосів венесуельського народу". Євросоюз і Бразилія зі свого боку висунули вимогу щодо чесного й прозорого підрахунку голосів, тоді як Аргентина, Гватемала, Домініканська Республіка, Коста-Рика, Панама, Парагвай, Перу, Уругвай та Еквадор закликали на надзвичайній зустрічі Організації американських держав повністю переглянути результати виборів у Венесуелі.

Марія Мачадо та Едмундо Гонсалес закликали прибічників виходити на мирні протести, щоб захистити результати виборів. Демонстрації cacerolazo (марш порожніх каструль) – традиційна для Латинської Америки форма протесту – розпочалися практично по всій країні. Reuters із посиланням на Венесуельську обсерваторію соціальних конфліктів пише, що до вечора 29 липня в країні відбувалося 187 акцій протесту у 20 штатах (усього у Венесуелі 24 штати).

AP пише, що в столиці демонстрації почалися здебільшого мирно, але переросли у зіткнення із силовиками, коли протестувальники натрапили на поліцейські кордони. ЗМІ повідомляють, що поліція застосувала проти протестувальників сльозогінний газ, демонстранти у відповідь кидали у силовиків каміння й інші предмети. У столиці штату Фелкон Коро демонстранти повалили пам'ятник покійному експрезиденту Уго Чавесу.

Демонстранти скандували "Свобода!", "Ця влада впаде!", вимагаючи відставки Мадуро та його уряду.

"Я не хочу золота, я не хочу CLAP [держпрограма продовольчої допомоги], я хочу, щоб Ніколас [Мадуро] пішов", – наводить Reuters слова учасників "маршу порожніх каструль".

За даними агентства, унаслідок зіткнень загинуло щонайменше двоє людей: одна – у штаті Маракай, друга – у штаті Тачира (деталей Reuters не наводить). Водночас голова правозахисної організації Foro Penal Альфредо Ромеро писав про одного загиблого – у штаті Яракуй.

Сам Мадуро вважає протести, які почалися, спробою державного перевороту "фашистського і контрреволюційного характеру". "Ми вже знаємо цей фільм, і цього разу не буде жодної слабкості", – цитує президента Венесуели Al Jazeera.

Міністр оборони Владімір Падріно застеріг демонстрантів від повторення "жахливих подій 2014-го, 2017-го і 2019 року". Reuters нагадує, що тоді було вбито сотні учасників антиурядових протестів.