+1 Київ
Вибираю ті партії, у яких голос звучить як раніше, а ті, у яких звучав би погано, просто не виконую
– Сеньйоро Монсеррат, добрий вечір! Дуже радий, що ми з вами сьогодні зустрічаємося. Два дні тому вам виповнилося 85 років – це багато?
– Це нормально. Коли виповнюється 85 років, уже добре, тож усе гаразд. Мене часто запитують, що мені дає енергію: сонце, наприклад, чи якийсь особливий клімат Іспанії, чи здоровий спосіб життя, який я веду? По-перше, так, я не п'ю вина – для початку. Що стосується сонця... Я вірю в те, що воно світить скрізь однаково. Воно сходить для всіх, не тільки над Іспанією, і наповнює силою людей у всіх країнах. Коли тут, в Україні, сонце на небі, я теж відчуваю, що стало спекотніше.
– Покійна Олена Образцова, з якою ми дружили, називала вас найкращим сопрано у світі. Ви вважаєте себе такою?
– Олена дуже перебільшувала! (Сміється). Вона була щедра на компліменти.
– Як ви бережете свій голос?
– Він народився разом зі мною. Я думаю, з голосом усе так само, як і з зовнішністю, яка з роками змінюється. Минають роки, з'являються зморшки, і на голос це теж упливає – він так само старіє. Мені здається, голос зникає, коли людина припиняє про нього піклуватися. Я дбаю про свій, але, мені здається, він став слабшим, ніж раніше, тому вибираю ті партії, у яких він звучить, як і раніше, а ті, у яких звучав би погано, просто не виконую. (Сміється).
– Ви заспівали в дуже багатьох операх. Яка у вас найулюбленіша партія?
– Зазвичай це останній твір.
– Ви виступали в найкращих театрах світу. Де вам співалося найкраще?
– Найкраще співається тоді, коли відчуваєш, що ти – у чудовій формі. Я завжди вважала, що у мене гарно виходить! (Усміхається).
– Який театр найкрасивіший у світі?
– Такого просто немає, тому що красивий театр побачити неможливо, його можна тільки відчути. Але це відчуття я не зможу висловити словами – у жодній мові світу немає таких слів.
– Скільки мов ви знаєте?
– Я говорю іспанською, англійською, німецькою, французькою, італійською... І все, мабуть.
– А якою мовою найкраще співається?
– Від мови це не залежить. Голос іде туди, куди його спрямовує музика, а вона не володіє мовою людською – лише почуттями.
– Italiano no?
– No. Почуття ж не тільки італійські. Ось у вас такі самі почуття, як у вашого сусіда знизу або згори. У почуттів немає національності чи мови.
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
Мерк'юрі намагався завжди бути чесним і був таким у всьому: коли мені зізнався, що хворий і що проживе дуже мало; коли сказав, що він гей і був таким від самого народження
– Ваш знаменитий альбом "Барселона" із Фредді Мерк’юрі був неймовірним експериментом. Це було легке божевілля?
– Ви знаєте, спершу мені здавалося саме так, але потім я зрозуміла: він на своїй хвилі, але і на моїй теж. Він мав неймовірний хист до музики, величезне натхнення, і співав він теж із почуттям. Це таке поєднання, яке дуже рідко зустрічається. А співати ще з однією настільки ж емоційною і чуттєвою людиною – це особливий сплав. Із Фредді у нас вийшов саме такий унікальний союз.
– Чи правда, що Фредді Мерк'юрі зізнався вам, що хворий на СНІД?
– Так, він розповів мені про це. І саме тому не хотів цілуватися і пити зі мною з одного келиха. Він прагнув завжди бути чесним і був таким у всьому: коли мені зізнався, що хворий і що проживе дуже мало; коли сказав, що він гей і був таким від самого народження; коли говорив, що закоханий у музику і що захоплювався нею з дитинства. Мерк'юрі чудово грав на фортепіано, акомпанував, був натхненником для свого музичного гурту. А гурт, між іншим, дуже талановитий був, і не тільки тому, що його солістом був Фредді.
– Ваша донька Монсеррат теж співає. Велич знаменитої мами на неї не тисне?
– Я вчила її багато років тому, потім вона почала співати професійно і зараз співає по всьому світу. Я дуже переживала, коли вона дебютувала в театрі "Ла Скала" в Мілані, коли виступала у Нью-Йорку, Буенос-Айресі, інших великих містах. Монсіта – співачка, яка не любить привертати увагу. Вона завжди казала: "Мені досить того, що я твоя донька". Велика оптимістка! (Усміхається).
– Ми з вами колись познайомилися у Санкт-Петербурзі на дні народження Миколи Баскова. Скажіть, ви досі відчуваєте до нього теплі почуття?
– Так. Знаю, що днями він телефонував, аби привітати мене із днем народження, але я не могла відповісти. Микола дуже люб'язний. Відтоді, як уперше заспівав зі мною в Німеччині, завжди був гарним учнем і послідовником.
– У нас кажуть, що гарної людини має бути багато. Якби вас було менше, ви були б менш гарною?
– Фізично, маєте на увазі? (Регоче). Так, мене забагато, але все залежить від того, що ви хочете побачити. Є ті, хто приймає мене такою, якою я є. Іншим хотілося б, щоб я мала інакший вигляд. Ви знаєте, це проблема тих, хто на мене дивиться, – не моя.
– Вага голосу заважає, чи, навпаки, допомагає?
– Я не вірю, що голос має якийсь стосунок до ваги. Для голосу важливе звучання, здоров'я, сила. Від ваги він точно не залежить.
– Ви не хотіли б бути худенькою сьогодні?
– Ні. Я завжди сприймала себе такою, якою я є, і знаю, що мої друзі люблять мене такою.
– Чув, ви любите солодке. Що саме?
– Від солодощів я відмовилася: вони мені вже не подобаються.
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
– Скільки кілограмів ви втрачаєте за концерт?
– Усе залежить від того, як сильно пітнію і наскільки складні партії виконую. Чесно кажучи, я про це ніколи не замислювалася: іноді доводиться добряче попітніти, іноді менше.
– Чи правда, що якось під час вистави в "Ла Скала" ви оступилися, упали і продовжували співати лежачи?
– Так, правда! (Сміється).
– Яка це була вистава?
– Ой, ми там стільки всього виконували... "Норма", "Медея", "Анна Болейн", "Аїда" – багато було опер.
Мессі найкращий, якщо говорити про нього як про чоловіка, про його маскулінність
– Чи справді ви футбольна вболівальниця і вболіваєте за "Барселону"?
– Так, я вболівальниця і підтримую того, хто добре грає. А добре грати може як "Барселона", так і якась невідома команда. Футбол, на мою думку, дуже важливий вид спорту.
– Мессі – найкращий?
– Ні. (Усміхається).
– А хто ж тоді?
– Він найкращий, якщо говорити про нього як про чоловіка, про його маскулінність.
– Голос – дуже тонкий інструмент. Багато співачок говорило мені, що з віком він звучить навіть краще, ніж раніше...
– ... Ну, напевно, це якісь дуже розумні співачки, бо я такого не знаю. (Сміється).
– Я дуже часто пропоную видатним співакам та співачкам, щоб люди по той бік екрану могли насолодитися їхніми голосами, хоч один рядок проспівати...
– ...хто хоче мене почути, обов'язково почує. А якщо ні – отже, не так уже й хотів. І мій спів з екрану йому не допоможе. Голос ллється, поки його хочуть слухати. А якщо його не чути, не дуже-то й хотіли слухати...
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
– Дякую вам за інтерв'ю! Я бажаю, щоб ви жили до 300 років. Жили – і співали!
– Ви дуже люб'язні, до того ж красиві. Сподіваюся, ми зустрінемося ще не раз... Можу я повторити те, що ви щойно мені сказали?
– Звісно!
– Спасибі! (Усміхається).
Записала Анна ШЕСТАК
