Кучеренко: Після останнього удару РФ сталися серйозні процеси в енергосистемі. Ми від'єдналися від європейської системи, працювали в ізольованому режимі G

Зима буде дуже складною

– Олексію Юрійовичу, вітаю.

– Добрий вечір, Олесю.

– Я хочу сьогодні з вами поговорити як з одним із головних фахівців в Україні з питань ЖКГ про те, що зараз найбільше нас усіх хвилює: чи є в нас тепло, чи є в нас світло, чи тече в нас із крана вода і, власне кажучи, як це все функціонує. Тому що на сьогодні через постійні обстріли варварської, фашистської Росії для нас щодня це питання постає як ніколи гостро. Тому, Олексію Юрійовичу, хочу, щоб сьогодні ця розмова була максимально корисною для тих, хто нас чує. Зима ще не настала, зима ще попереду. Яка на нас чекає зима?

– Запитання і просте, і складне. І повірте мені – я кажу відверто – ніхто не знає точної відповіді на ваше запитання. Точніше, знає. І відповідь теж буде простою: складною буде ця зима. Напевно, навіть дуже складною. І тому ступінь цієї складності і якими будуть ці складнощі, до яких змін у нашому повсякденному житті призведуть... Ну, нам серйозно доведеться напружитися і серйозно довести, напевно, передусім собі свою громадянськість реальну і здатність витримати всі ці негаразди, усі зміни звичного ритму цієї зими. Це, власне, і буде заявка на нашу державність й на наше право називатися реальними громадянами держави. Бо мало просто говорити й декларувати патріотичні гасла. Вибачте, за всієї моєї любові до гімну України, але навіть п'ять разів на день можна його співати, проте сьогодні й цієї зими практично треба буде доводити свою саме здатність і своє право називатися громадянами.

У технічному аспекті... Ми зараз уже бачимо, що за температури, умовно, +3 ºС – зараз +1 ºС, ось я подивився – які наслідки після цього останнього ракетного удару. Це вже не перший удар. І одразу можу сказати: це був реальний блекаут. Що таке блекаут? Це ситуація, коли вже людина не управляє системою, а вона сама собою управляє, сама себе вводить у якийсь стан, самобалансується на якомусь мінімальному рівні ризиків: ядерних, зокрема ризиків, підкреслю, а трохи пізніше поясню. А далі вже зараз диспетчери "Укренерго", обленерго в ручному режимі відновлюють цілісність цієї системи. І це ціла наука, це серйозні й фізичні процеси, електромагнітні процеси, управлінські процеси, кібернетичні. Це я вам як кібернетик кажу: людина, яка закінчувала факультет кібернетики Київського держуніверситету, працювала у глушківському відділі в Інституті кібернетики. Це зараз найсерйозніше завдання: синтезу, складання з частинок, із пазлів цієї енергосистеми.

Окремо відразу скажу... Напевно, тим, хто захоче, я швидко спробую пояснити суть питання, на яке поки що немає повноцінної відповіді. Тому що я постійно консультуюся із провідними енергетиками. Наша система після останнього удару увійшла у стан, м'яко кажучи, неадекватного ступеня пошкодження. Тобто значно більше максимально відбулося розвантаження цієї системи з вимкненням атомних блоків практично на всіх станціях. Тільки один блок не вимкнувся. Тобто спрацювали механізми захисту – ядерної безпеки. Так улаштовані наші атомні станції, після Чорнобиля особливо, – що найменший ризик – і вони саморозвантажуються, і входять у режим мінімальних ризиків. Ось вони й увійшли в режим мінімальних ризиків із незрозумілих до кінця причин. І тепер виходять із цього режиму, перезапускаються поступово. І відновлюється їхня здатність генерувати, під'єднатися до мережі. І, власне, ми чекаємо на цю електроенергію, щоб мережі ще могли передати нам це навантаження, цю електроенергію, і ми могли її прийняти в себе.

Не знаю, зрозуміло пояснив чи ні. Але загалом відбулися такі, серйозні процеси в енергосистемі: ми від'єдналися від європейської, ми попрацювали в ізольованому режимі, упала частота в енергосистемі. Тепер наслідки. Давайте разом із вами відверто говорити. Я зараз живу за містом у такому населеному пункті, яке не дуже люблять, мабуть, українці. Усе нормально. Хочу всіх українців заспокоїти: цей населений пункт теж без електроенергії вже який день. І зараз у мене немає електроенергії. Я ненадовго увімкнув генератор, який у мене є. Але це дуже дорого. Пропрацював певний час генератор, я розумію вартість кіловат-години. І це точно тягнути в постійному режимі не з моїми грошима.

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

– Те саме й у нас.

– Так, я розумію. Але ми з вами можемо обговорювати проблеми генераторів, а в цей час люди в багатоквартирних будинках кажуть: "Про що вони говорять? У них там хоч є можливість увімкнути, вимкнути генератор, помитися, вибачте". Коли генератор, то й вода є. Є вода, каналізація, тепловий насос якось обігріває. Тобто ми в більш такому автономному режимі можемо самі ухвалювати рішення з огляду на свої фінансові можливості, ресурси тощо і знайти цю точку комфорту, щоб не опуститися взагалі до первісного стану.

Звісно ж, коли я розмовляю зі своєю однокласницею, яка вже 48 годин – зараз ввімкнули, дякувати богу, – на Солом'янці просиділа, я розумію, що на Оболоні відбувається, на Позняках скільки просиділи без електроенергії, я розумію, скільки і в інших регіонах: і в Київській області, і в інших регіонах... Я ось так, за мережею, за своїми підписниками, аналізую, за дзвінками. Звісно, міське населення виявилося найбільше не готовим до цього. Тому що це реально біда. Це не просто немає електрики й немає світла. Це немає можливості підзарядитися, немає зв'язку – зник зв'язок водночас. Це окрема проблема: мабуть, є питання до операторів мобільного зв'язку, провайдерів щодо автономних джерел живлення, генераторів на їхніх підстанціях. Але без зв'язку...

– Олексію Юрійовичу, я відразу запитаю. Пояснімо глядачам, чому, коли зникає світло, зникає інтернет?

– Дивіться. Ну, інтернет може просто зникнути, бо якщо у нас десь Wi-Fi, то просто він вимикається. Якщо це через мобільну систему зв'язку, вона також відрубується із причин, як я розумію, таких. Я не хочу остаточного вердикту ухвалювати. Це ми ще досліджуватимемо. Але на кожній цій вежі, на кожному вузлі зв'язку стільникового має бути – перше – акумуляторна батарея, яка дасть йому змогу протягом шести – восьми годин працювати в разі вимкнення, і, як я розумію, має бути дизельний генератор, який би забезпечив якусь роботу. Так, це дорожче для провайдера, проте в них досить гарні прибутки були свого часу. Ми ж розуміємо, скільки вони заробляли. Тому, напевно, ми мали право претендувати на такі дизель-генератори, які забезпечили б зв'язок. Тому що зв'язок не менш важливий сьогодні для всіх, ніж електроенергія. Ви ж знаєте. Без зв'язку все зникає. На сьогодні це наша інтеграція в суспільство.

Це ми поки що такі – базові, головні – незручності. Тому що зараз ми поговоримо про воду, про тепло, яке, дякувати богу, у Києві є й було, не зникало. Це означає, що електрики вистачало на помпові групи енергетичної компанії "Київтеплоенерго" для подавання теплоносія. Тому що його під тиском прокачують магістральними мережами і внутрішньобудинковими мережами теж. Розумієте? Тобто там електрику заживили – і це означає правильно зробили. Пріоритет – не втратити тепло. Особливо це буде актуально взимку. Тому що +3 ºС – це одна ситуація, а -10...-15 ºС – це інша ситуація. Одразу кажу, не лякаючи: за -10...-15 ºС, якщо зникає тепло в багатоквартирних будинках, він триматиме температуру, за різними оцінками, протягом 6–8–10 годин. Потім – ризики замерзання внутрішньобудинкових мереж, радіаторів. І як наслідок – Алчевськ.

– Алчевськ.

– Так. Як наслідок. Тому треба встигнути злити воду, злити теплоносій, щоб не потріскалися труби й радіатори. Бо тоді взагалі відновлення буде украй і витратним, і складним. Тому це все зараз треба негайно перевірити: готовність міських служб. Тому що я не вірю в те, що жителі самі можуть навіть у багатьох ОСББ. Ну, дай боже, якщо там професійні керівники, голови правління в цих ОСББ і вони розуміють, як швидко зливати систему. Таких багато, до речі. Але значна частина будинків у Києві й по всій країні без ОСББ. У Києві без ОСББ, я впевнений, десь 8,5 тис. багатоквартирних будинків. Це дві третини Києва. Розумієте? І там міська влада й керівні компанії – не знаю, чи вистачить у них банально майстрів – розумієте? – щоб одночасно зливати воду. Це завдання номер один для [мера Києва Віталія] Кличка, для КМДА. І я буквально зараз надішлю їм своє звернення. Якщо майстрів вистачає, щоб вони щомісяця обходили свій мікрорайон, район, а тут треба буде одночасно, одномоментно робити цю операцію, не дай боже. Це крайняк, звісно, але такий треба мати резерв. Людський резерв майстрів.

Але сподіватимемося... Я все-таки вважаю, що тепла ми не втратимо, бо якусь мінімальну електрику ми збережемо. Але люди тоді мають розуміти, що пріоритетом буде тепло, буде вода, бо там мають працювати свої помпові групи. Жодними там дизель-генераторами вони не замінять. Там має бути стабільне електропостачання. Якщо буде втрата, дуже складно буде їх перезапускати. Вода – безперервність має бути. Напевно, є для електрики якісь інші пріоритети. Це, мабуть, якісь операційні медичні, мабуть, це системи зв'язку, мабуть, це системи управління військовими. Хоча в них мають бути автономні системи живлення. Урядові... Там є свої таємниці. Тобто пріоритетність передусім життєздатності держави, міста, інфраструктури. І от населення зі своїм побутовим споживанням іде на якийсь там, четвертий-п'ятий пріоритет. Вибачте, нікого не хочу образити, але це так, щоб виживати нормально й не втратити... Ось такі проблеми великого міста.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– А якщо вода зникає, то що відбувається?

– Ну, це просто не було або забракло електрики для забезпечення помпових груп... Вода – це помпи. Розумієте? Вода в нас у домівках. У річці вода сама тече, там, у Дніпрі, – дякувати богу, молимося. Але ж її треба десь звідти забрати на водозаборі, очистити – і помпами подати, закачати. І в собівартості води 35% – це електрика. На жаль, у європейських країнах менше, але в нас ніхто цим не займався, як завжди. Це окремий розбір польоту: чому в нас 35–40% частка електроенергії у структурі собівартості. Але без електрики води не буде, помпи не підкачають.

Тому ось таку систему пріоритетності має собі й міське... Я гадаю, вони це розуміють. Але це й ми в голові маємо побудувати. Розумієте? І водночас треба людям, якщо буде тривалий час без води, без світла, – треба гарантувати якісь мінімальні соціальні, банальні побутові: вибачте, помитися, умовно, каналізація, вибачте. Каналізація – дякувати богу, вона самотоком працює. Це дуже важливо. Тому що багато хто недооцінює, але каналізація – це одна з головних житлово-комунальних послуг. Не дай боже, там іще проблема. Уявіть собі. Далі цю тему не розвиваю, але уявіть на секунду. Так от усім завжди необхідно тримати запаси води у себе у квартирах, тому що...

– Олексію Юрійовичу, а ми зараз до цього прийдемо. Тому що я хочу, щоб конкретно, окрім іншого, ви ще дали поради й тим, хто живе у квартирах, і тим, хто живе у приватних будинках, що необхідно просто обов'язково купити, чим запастися і що робити в різних ситуацій. Це дуже важливо.

– Ой, дивіться. Зараз кожен, по суті... Я сам для себе ламаю голову, будую економіку свого домогосподарства з урахуванням моєї кількості дітей – п'ятьох дітей. У вас, я знаю, теж у цьому аспекті все нормально. Я маю на увазі, що я починаю рахувати, скільки мені коштує одна година роботи генератора, скільки я можу потягнути і скільки не можу. Мені тоді треба, коли генератор не працює, щоб хоча б елементарна життєздатність, – мені потрібно купити, мабуть, акумуляторну батарею, залежно від того, що я хочу. Або просто щоб для підзарядки було, для якоїсь простої лампи, яка мене зараз підсвічує... Ну, ви знаєте: освітлювач такий, елементарний, – він дуже мало їсть електроенергії. Загалом, щоб цю життєздатність не втратити. Якщо я не хочу тепло втратити, то мені треба щогодини то вмикати, то вимикати генератор. Він тоді даватиме тепло. Ще раз хочу сказати... Я розумію, що багато людей зараз можуть дратуватися: "От про що він говорить? Який генератор?" Так, це стосується того індивідуального житла, де люди можуть собі це дозволити.

Є інша – величезна – категорія індивідуального житла: назвімо це "сільське населення". Я тут скажу прагматично. Тому що ми обговорювали цю проблему і з науковцями, і з економістами, з професіоналами. Сільське населення в нас, на щастя, має ментальну здатність вибачте, виживати в будь-яких умовах. Тому там буде складно, але там не буде катастрофи, армагеддону. Це я точно впевнений. Я говорив із багатьма немолодими жителями села – і вони кажуть: "Нам досить хоча б трьох-чотирьох годин електроенергії, щоб нам на день гарантували. Ми самі себе обігріємо, самі себе прогодуємо". Тому що в будь-якій хаті, напевно збереглася піч, напевно зберігся котел на трісці, на дровах, на вугіллі, можливо. Розумієте? Вони мають цю альтернативу. У них є й газове опалення, я впевнений, у більшості, де є газ, але у них є ця альтернатива і є ця автономність. Тому тут більш-менш це острівці стабільності.

Як це не дивно, найбеззахисніші – жителі міст у багатоквартирних будинках. Тому що вони в цьому великому колгоспі під назвою "багатоквартирний будинок", а ще він і в місті залежить від купи питань – вони досить беззахисні. Бо намагатися... Я бачив, що вже генератори чіпляють замість кондиціонерів виносні. Не знаю, до чого призведе цей досвід. Багато хто зараз тягне газові балони. Особливо ті, хто має плити на електриці. А їсти треба, гріти треба. Особливо, якщо діти. Цього не можна заборонити, хоча ризики, звісно, зростають. Потрібно просто нормальний контроль державний. І треба негайно ДБНами відповідними дозволити це, щоб вони були у правовому полі. Але, звісно, тут дуже серйозний має бути контроль. Бо там, де газ, – там завжди небезпека. Навіть якщо він центральний. Ми пам'ятаємо про вибух будинку на Позняках, як рознесло від безглуздості, від недолугості майстрів "Київгазу" – як рознесло і скільки жертв було в цьому домі. Ви пам'ятаєте, про що я говорю, – 2019 рік.

Це щодо їжі. Щодо опалення я розповів. Тут ми повністю залежимо від нашої електрики для нашої системи теплопостачання. Але я дуже сподіваюся, що мінімальне якесь там буде електроживлення, щоб вони могли гнати теплоносій. Центральна вода теж на цьому зав'язана. Гарячу воду не обговорюю поки що. Бо може її й не бути центральної. Бойлер може бути. Але якщо буде електрика – будуть бойлери. Не буде електрики – не буде бойлерів. Ось якась така система.

Акумулятори – недешева річ. І там серйозні проблеми акумуляторами не можна вирішити. Ми сьогодні на комітеті це обговорювали. Умовно кажучи, 1 кВт – це $1 тис. Розумієте? Тобто це далеко не кожен собі може дозволити за цих умов.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Олексію Юрійовичу, ви знаєте, скільки вже триває ця моторошна історія з бомбардуваннями, з обстрілами української інфраструктури та мирного населення з боку Росії, я стільки ж часу захоплююся нашими енергетиками. Тому що реально люди героїчні. У них свій фронт.

– 100%.

– І це ті, хто так само на передовій. Тому що щойно був обстріл, там ще й досі орки якісь сидять, а вони вже туди виїжджають, вони вже щось скручують, вони повертають світло... Як вони повертають до тих міст, сіл, які були окуповані… Ну, моментально просто. До того ж по мінах їдуть. Ще навіть не розміновані території, а вони самі туди мчать. Як зараз вони діють... Слухайте, крижаний дощ – це ж найпротивніше. От спробуй щось зробити під крижаним дощем...

– Це саме так і є.

– І я у вас хочу запитати. Просто для нас це – знаєте як? Світло вирубили – ну, сидимо, погано, там, чекаємо. Потім – оп! – світло з'явилося – ну, клас. А що за цим стоїть? От що ці енергетики і хто це? Хто ці люди, хто ці компанії? Давайте про це розповімо. Що вони для цього роблять?

– Дивіться. Це абсолютно правильно. І я зараз просто хочу пояснити, бо мене самого вкрай дратує штучно створена, яку підігрівають, на жаль, у суспільстві й медіа, – істерія щодо того, що ті енергетики погані... Ну, зрозуміло: вони адресно у приватних компаніях. А ось ті гарні... І починається така маячня... Тому я хочу цю тему особливо просвітити. Тому що я в цій темі давно. Я маю на увазі, я 20 років тому очолював комітет профільний Верховної Ради. І саме, до речі, тоді – 1997 року – розпочинали приватизацію обленерго. Першими пішли Полтава, якщо мене пам'ять не зраджує, та інші. І тоді заходили дві групи абсолютно конкретні. Я до останнього моменту вважав, що приватизація – це була помилка із цілої низки причин. Але сьогодні, ви знаєте, дивлячись на такий... Не хочу критикувати вкотре некерованість державних енергокомпаній. Я вам скажу, що, чесно кажучи, там, де є приватник, мені зрозуміла його мотивація. Мені набагато спокійніше сьогодні, якщо там в енергокомпанії є приватник, амбіції, репутаційні бажання відстояти свій авторитет. Розумієте? Тому що це більш мотиваційна сьогодні ситуація, ніж, вибачте, в енергокомпаніях державних. Я навіть не хочу про "Нафтогаз" цей говорити. Ви знаєте мою слабкість із "Нафтогазом". Але дуже багато запитань, до речі, і до компанії "Укренерго". Не хочу зараз нікого винним робити. Рядові професіонали-енергетики – я капелюха знімаю перед ними, вони справді на передньому фронті разом із нами. До речі, зараз поясню, чому на передньому фронті. Це реальний фронт війни, який очікуваний, енергетичний фронт. Усі мають розуміти, що енергетичний фронт – це зараз такий самий значущий, якщо не більше... Він навіть більш значущий сьогодні, ніж бойовий, за всієї моєї поваги до Збройних сил. Пояснюю чому. Є такий у нас сусід: Лукашенко [який вважає себе президентом Білорусі]. Ми його надзвичайно "любимо"...

– У лапках.

– Авантюриста. Ну як "авантюриста"? Він померти намагається на своєму кріслі – звідти його не можна зрушити. Він розуміє, що перемога України – це його кінець як Лукашенка, як царя тощо. [Президент РФ Володимир] Путін через нього озвучує всю гидоту свою реальну. От він через нього до нас доносить посили. Тому що він розуміє, що його ми не сприймаємо.

То ось учора Лукашенко озвучив у себе в Білорусі на якомусь прямому ефірі, що основний розрахунок терориста Путіна саме і полягає в тому, щоб через удари по енергетичній інфраструктурі збудити населення, довести до такої точки кипіння через ці незручності, проблеми, випробування, щоб більшість населення почала вимагати в політичного керівництва негайних перемовин і негайного миру. Він це озвучив. Це і є основним розрахунком Путіна. Я думаю, я нікому не розкрив жодної таємниці.

Фото: EPA

– Та вони цього й не приховують навіть.

– І в цій ситуації ми сьогодні всі опинилися, вибачте, у своєму окопі. Розумієте? У нас у квартирі, у будинку свій окоп, тому що ми в цьому окопі маємо максимально і зараз пережити, і бути готовими до ще жорсткіших обмежень, незручностей, випробувань. По суті, зрозуміло, що сьогодні енергетики цей фронт і тримають.

Тепер дивіться, у чому ситуація. Не хочу звинувачувати нікого. Є компанія "Укренерго". Це магістральні, високовольтні мережі єдиної енергосистеми країни й підстанції. Це інфраструктура, яка дає можливість згенеровану електроенергію доправити, рівномірно якось розподілити залежно від потреб по всій Україні. Тобто в нас не тільки ризики в ударах по станціях. А останні удари були по теплових станціях передусім. До того ж приватних, і державні теж зачепили: і Трипілля, і Ладижин, і Курахівську. Ось там саме був удар, але удари основні йдуть і по підстанціях. Зокрема, довкола Києва. Чому головні підстанції для київського регіону й інших також? Київ дефіцитний за електропотужністю. Він не може сам виробити – Київ і Київська область – стільки електроенергії, скільки ми споживаємо. Він максимум може виробити 70% на трьох ТЕЦ: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6: Дарницька ТЕЦ – і Трипільська станція біля Плютів, Українки. Це 70%. І то – було пошкоджно одну із ТЕЦ наших – і це вже опустилося. А решту ми маємо дібрати ззовні. Це атомна електроенергія. Переважно через ці головні підстанції системи "Укренерго". Ось туди постійно лупить ворог ракетами, "Шахідами" (безпілотники іранського виробництва Shahed-136. – "ГОРДОН"). І, на жаль, він знає, куди лупити. На жаль, він завдає по них удару. Енергетики відновлюють постійно це, але слабшає система. Ось це головне зараз лихо для нас із вами: коли є начебто потужність генерації, але мережі не можуть це передати і рівномірно розподілити. І тоді енергосистему розподіляють на окремі острови, і в межах цих островів відбувається балансування.

А ось далі, коли в підсумку бракує генерації, не працюють мережі, диспетчер "Укренерго" – це державна компанія, це найголовніший енергодиспетчер країни – віддає жорстку команду на обленерго. Ось ці обленерго в нас є приватні, державні. Сказати, що державні кращі, – точно ні. Це я вам однозначно говорю. Ось три дні тому був комітет у Харкові, і там мер міста [Ігор] Терехов жорстко висловлювався щодо Харківського обленерго. На жаль, керівництво поховалося, і вони разом із рядовими самі, фактично, відновлювали мережі. Це державна компанія. Тому не треба тут гризні цієї.

– Не критикуймо. Навпаки, тим героям, які на це заслуговують, скажімо, хто зараз реально на передовій енергетичного фронту і хто найкрутіше дає раду й себе показує.

– Дивіться, Олесю. Я критикую тих, хто штучно намагається сьогодні створити конфлікт там, де люди справді професіонали, борються й відновлюють. Як після бойових дій, підриваючись на мінах, гинучи під обстрілами... Ви знаєте, що вже десятками нараховують кількість українців-електриків, енергетиків, які загинули в умовах бойових дій, відновлюючи енергосистему? Але тепер ці самі люди там, де вже відігнали ворога: треба її підтримувати постійно. І тому вони, незважаючи ні на що, за будь-якої погоди максимально швидко... Дивіться, до чого я вів. З одного боку, ось це обленерго має виконати миттєво команду диспетчера, і якщо надходить команда обмежити вдвічі, отже, у диспетчера обленерго три-чотири хвилини на те, щоб якось у ручному режимі обмежити область і зменшити споживання вдвічі. У нього немає вибору. Розумієте? І немає там якоїсь повноцінної справедливості. Це якщо аварійне розвантаження триває. У цей час, коли пошкоджено мережі конкретні, енергетики мають відновити їх. І вони це роблять. Як "Укренерго" державні компанії, – так і обленерго: приватні – вони це роблять, вони відновлюють підстанції, відновлюють мережі. Тому що якщо воно вилітає, цю систему частинами, у ручному режимі вони намагаються зібрати. Ось їм дуже дякую. І максимум, що люди можуть сьогодні вимагати від них, – це максимально справедливого і прозорого алгоритму розподілу електроенергії. Тобто люди, і я їх тут підтримую... Якщо бракує цього ресурсу, то зробіть так, щоб у мене не було чотири години, потім у сусіда там не було чотири години, потім у сусіда там не було чотири години. Розумієте? Але це має бути справедливо. І обмеженого ресурсу має вистачити всім, якщо це технічно можливо. Ось тут одне "але". На жаль, не завжди це можливо. І ось щоб усунути всі конфлікти, я дуже наполегливо пропоную сьогодні... Я це написав і в Кабмін, я міністру неодноразово говорив: необхідно, щоб Кабмін дав чітку команду головам військових адміністрацій, що ось ці графіки вимкнення потрібно обов'язково погоджувати з військовими адміністраціями. Тому що ніхто, окрім них, не знає реальної пріоритетності, важливості. І вони мають саме цю важливість і справедливість своєю печаткою затвердити. А енергетики мають своєю печаткою затвердити, що вони технічно це виконають. От якщо це буде спільна відповідальність розподільчих компаній – обленерго, говорячи по-простому, – і адміністрації, державної влади... Ось тут треба прибирати цю конфліктність і заспокоювати нормально людей, і пояснювати, що триває справедливий розподіл енергетичного ресурсу, який украй обмежений сьогодні для всіх.

– Добре. Назвімо – ну чого? – імена героїв. Яким компаніям дякуємо?

– Ми чудово розуміємо... Дивіться: Київ. Це "ДТЕК Електромережі". Це коли там ділилася компанія "Київенерго", тепло пішло в місто, а мережі пішли компанії "ДТЕК Електромережі". Область – це "ДТЕК Регіональні мережі". Тобто обленерго київське. Ось що. Київ. Ще раз: я спеціально контролюю, я дуже прискіпливо відстежую всі ці варіанти – ну і, ви знаєте, я розумію, що вони реально роблять усе, що можуть. Бо вони в таких умовах перебувають, коли там не до жиру. Ще раз я пояснив вам усю цю вертикаль.

В інших областях... У Хмельницькій – це державна, у Запоріжжі – державна, у Дніпрі – приватна, у Харкові – державна. Розумієте? Але ці обленерго – напевно, людям самим треба було б оцінити й розібратися на місці, наскільки вони ефективно працюють. Але я вам відверто говорю й навіть дивлюся за діями й за роботою, і оцінками нашого комітету, де завжди різні думки були: сьогодні претензій до енергетиків точно немає. Вони реально роблять усе, що можливо, у всіх компаніях, незважаючи на те, якої форми власності ці компанії. І мало того, Олесю, дивіться. Мене навіть розсмішило, коли звинувачували, що свідомо компанії обленерго не постачають електроенергії.

– Серйозно, невже? Я не бачила.

– Так. У мережі таке було: що це "свідомо вони не постачають". Зрозумійте, будь ласка: будь-яка мережева компанія життєво зацікавлена постачати якийсь товар. Від цього залежить її фінансовий потік. Тому що немає електроенергії – немає оплати від споживача. Електроенергію за лічильником сплачують. Тому будь-що – мобільний зв'язок, ритейл, магазини – що завгодно, усі зацікавлені постачати, щоб люди купували, щоб вони платили за товар. Розумієте? Тож коли додумують і кажуть, що це штучно роблять усе, щоб не постачати... Вони що, самі собі, вибачте, відрізають одне місце? Розумієте? Це і сміх і гріх, до чого доходять. Я розумію, що це кампанія паскудненька. Мабуть, із погляду якогось потенційного перерозподілу активів. Ви знаєте, я до цього дуже обережно ставлюся. Я не хочу зараз обговорювати. Є багаті люди внаслідок приватизації, є бідні, але зараз говорити про якісь питання: націоналізація, щось у когось забрати, поділити – це така небезпечна гра... Вона може призвести до непередбачуваних наслідків. І найголовніше: покажіть мені, покажіть Україні, яка державна енергокомпанія може бути ефективною. Я хочу її побачити, я хочу її помацати. І тоді я скажу: "Так, держава – це ефективний управлінець. Вона, напевно, може за якимись спеціальними законами щось, там, претендувати". Сьогодні це просто грати проти самих себе. Просто проти самих себе, проти держави грати, роздмухуючи такі конфлікти.

– Олексію Юрійовичу, на ваш погляд, коли настане ця наша перемога? І якою вона буде?

– Це запитання, звісно, дуже складне, це запитання не лише вищому керівництву країни. Тому що якщо вище керівництво країни пропонуватиме, не дай боже, – ну, я розумію, як може скластися ситуація, – якісь алгоритми, конструкції миру, яких не сприйме нація і яких не сприймуть Збройні сили України... Тому що будьмо реалістами: на передньому краї – тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч дуже патріотичних, професійних наших військових, наших бійців Збройних сил України й командирів, і в них свій настрій до ворога. Вони втратили друзів, багато хто втратив своє здоров'я, вони розуміють, за що вони воюють. І вони не з'їдять якусь не ту конструкцію. Я вам це гарантую.

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

– Олексію Юрійовичу, ну про що ви говорите? Про перемовини навіть узагалі не йдеться, і ніхто цього не розглядає. Ні з українського керівництва, ні з українського народу.

– З українського – так. Але ми розуміємо, що ця конструкція глобальніша. Ми ж до кінця не розуміємо...

– Ну, вони можуть підштовхувати, можуть натякати, але вони нічого не зроблять. Ну, слухайте, якщо весь народ проти... Це ж видно, це ж зрозуміло. Нічого ніхто не зробить. Неможливо.

– Я можу сказати одне. Я розумію, що це має бути чітка наша перемога, яка полягає в дотриманні й відновленні всіх конституційних норм щодо територіальної цілісності, суверенітету тощо. Усе це записано в Конституції. І я не розумію, який політик може це порушити. Це неможливо.

Я поки – давайте так – у цій ситуації можу сказати одне: енергетична наша безпека, енергетична незалежність і стійкість – це один із головних чинників цієї майбутньої перемоги. Тут треба максимально убезпечити. Системи ППО біля цих, інфраструктурних, об'єктів – це те, на що сьогодні треба молитися. Це найголовніші сьогодні елементи стабільності цієї конструкції. Решта... Ну, буде руйнування, відновлення... Головне – зберегти життєстійкість цієї енергосистеми. Це один із головних чинників майбутньої перемоги.

Так само, звісно, як, безумовно, Збройні сили, наші військовокомандувачі, й озброєння, і вміння однієї з найкращих армій світу сьогодні воювати. Це загальновизнано. За нашими перемогами, за нашими ось цими баталіями, гарантую вам, у найближчі десятки років навчатимуться військові курсанти, офіцери всіх без винятку академій світу. Гарантую.

– 100%. Олексію Юрійовичу, дуже вам дякую за цю розмову. Вона була, напевно, дуже корисною для всіх, хто нас дивився. І особливо для тих, хто дивився нас в Україні.

– Дякую й вам. Сподіваюся, що ми були цікавими для глядачів. Чекаємо на відгуки.

– Дуже дякую. Дякую.