$39.39 €41.96
menu closed
menu open
weather +17 Київ

Міфи, вкрадені 400 років історії та гроші Росспівробітництва. Пам'ятник Катерині ІІ в Одесі пропонують знести, але наскільки це можливо? G

Міфи, вкрадені 400 років історії та гроші Росспівробітництва. Пам'ятник Катерині ІІ в Одесі пропонують знести, але наскільки це можливо? Активісти вже попросили місцеву владу прибрати пам'ятник Катерині ІІ
Фото: uc.od.ua
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну на сайті президента України оприлюднили дві петиції, автори яких пропонують прибрати з Катерининської площі в Одесі пам'ятник "Засновникам Одеси", центральною фігурою якого є статуя російської імператриці Катерини ІІ. Суперечки про цей пам'ятник вели і раніше, але вони загострилися після 24 лютого. У цьому матеріалі видання "ГОРДОН" розповідає історію появи пам'ятника (і що ще було на його місці), пояснює, чому його пропонують прибрати, і розбирається, наскільки це можливо.

Вулиця, площа і монумент імені російської імператриці в українському місті

В Одесі є Катерининська вулиця, Катерининська площа і пам'ятник "Засновникам Одеси" зі скульптурою імператриці Катерини ІІ на постаменті та статуями адмірала Хосе де Рібаса, інженера Франсуа де Волана і князів Григорія Потьомкіна та Платона Зубова біля її ніг.

Усе це – в історичному центрі міста, поруч із морським портом і відомими визначними пам'ятками міста – Потьомкінськими сходами і пам'ятником дюку де Рішельє.

Пам'ятник "засновникам" (тоді у нього ще не було такої назви, його було присвячено саме Катерині II, а сам проєкт мав назву "Пам'ятник імператриці Катерині II у місті Одеса") вперше встановили у 1900 році нібито до 100-річчя міста. Раніше там був перший у місті фонтан, повідомляє інформагентство "Вікна-Одеса".

Фонтан на Катерининській площі, 1890-ті роки. Фото: viknaodessa.od.ua Фонтан на Катерининській площі, 1890-ті роки. Фото: viknaodessa.od.ua

Уже за 17 років після революції статую імператриці спочатку закрили тканиною, а потім знесли, бронзові фрагменти зберігали у дворі краєзнавчого музею. Потім на місці постаті імператриці в різний час побували погруддя Карла Маркса і пам'ятник йому на весь зріст (його знесло сильним поривом вітру), а також серп і молот. Довгий час там простояв пам'ятник морякам броненосця "Князь Потьомкін-Таврійський" – "Потьомкінцям – Нащадки". Сама площа неодноразово змінювала імена, у роки окупації вона носила ім'я Адольфа Гітлера.

2007 року на тлі протестів і попри прохання тодішнього президента України Віктора Ющенка пам'ятник повернули на колишнє місце – у межах реконструкції площі. На сайті компанії "Інкор-груп" зазначено, що проводили її "завдяки компанії та меценату Руслану Тарпану".

Відкриття пам'ятника у 2007 році. У натовпі прапори Партії регіонів. Фото: viknaodessa.od.ua Відкриття пам'ятника, 27 жовтня 2007 року. У натовпі – прапори Партії регіонів. Фото: viknaodessa.od.ua

Тарпан тоді був депутатом міськради Одеси. Начальник південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті Сергій Гуцалюк розповів сайту "Южне.City", що гроші на встановлення цього пам'ятника було насправді виділено Росспівробітництвом – російським федеральним агентством, яке від кінця минулого року перебуває під санкціями в Україні. Самого Тарпана, як писало УНН у лютому, підозрюють у розкраданні коштів і він перебуває за межами України.

Тоді ж пам'ятник перейменували.

Відтоді подали кілька позовів зі спробою скасувати повернення пам'ятника, Інститут національної пам'яті пропонував Одеській міській раді демонтувати його. Як каже Гуцалюк, позов триває досі. За одним із позовів уже є рішення Верховного Суду у 2019 році вища інстанція дозволила залишити монумент.

Фото: Олександр Вельможко/uc.od.ua Фото: uc.od.ua

Пам'ятник перебуває на балансі міста. "Думская" писала, що кошти на його охорону щороку виділяють із міськбюджету. 2022-го охорона коштуватиме місту 2,17 млн грн, зазначало видання.

Міфи про "засновницю" і майже 400 років вкраденої історії

Вважають, що Катерина ІІ заснувала Одесу, а самому місту 227 років. Але це не так.

Історія міста починається задовго до появи так званого рекскрипту (його видали в 1974 році) про його заснування російською монархинею, першу письмову згадку про портове місто Коцюбіїв (Kaczubyeiow) датовано 1415 роком, воно зустрічається в роботі польського історика Яна Длогуша, розповідав 2015 року hromadske професор Одеського національного університету імені Мечникова Тарас Гончарук. За його словами, саме цю дату треба вважати початком наукової історії Одеси.

Тобто місту 607 років.

Фортецю Коцюбіїв збудували в період правління великого князя литовського Вітовта, писав у блозі для "Думской" екснардеп та історик Павло Кириленко у вересні 2018 року, коли група істориків та археологів знайшла під Приморським бульваром сліди фортеці.

"Кам'яна фортеця Коцюбіїв знаходилася прямо під сучасним Приморським бульваром, а навколо неї передмістя, порт, митниця і маяк. Пізніше ж, коли литовці втратили свій вплив і на узбережжі встановилася влада Османської імперії, турецька версія фортеці [Хаджибей] являла собою лише відбудоване старе укріплення часів князя Вітовта", зазначив він.

Торік улітку там також проводили розкопки, писала "Думская". Доктор історичних наук, співорганізатор експедиції та ректор Южноукраїнського національного педуінверситету Андрій Красножон розповідав, що археологи знаходили монети і кераміку XIV століття.

"Щодо питання локалізації Хаджибейського замку, то в його вирішенні особливо привертає увагу велика кількість будівельних матеріалів по мірі наближення до центральної частини бульвару. Це означає, що замок розташований десь у районі центральної частини Приморського бульвару, але у справі його пошуку ще не поставили крапку, адже дослідження тривають", розповідав він.

Як пише "Южне. Cіty", у монографії Красножона йдеться, що Вітовт відвідував Коцюбіїв, також про це розповів Гончарук.

Катерина ІІ в Одесі жодного разу не була, розповіли порталу історики.

Міф про 200-річну історію Одеси вигідний Росії, яка веде війну проти України, зазначало "Радио Свобода" у 2021 році. Отже, "складалося враження, що цивілізація прийшла на ці території разом із завоюванням їх Російською імперією", пише журналістка Олександра Вагнер.

Одеський краєзнавець, член історико-топонімічної комісії міста, засновник туристичної агенції "Тудой-сюдой" Олександр Бабич у коментарі виданню "ГОРДОН" розповів, що засновницею Одеси Катерину вважати не можна.

"Вона просто видала рекскрипт, у якому пише: "Уважая выгодное положение Хаджибея при Черном море и сопряженные с оным пользы, признали мы нужным устроить тамо военную гавань купно с купеческой пристанью". Я зараз дослівно процитував перший абзац рекскрипту. У ньому немає ніде нічого про заснування міста, там будується дві гавані. До цих гаваней повинні були додаватися фортеця, бастіон, казарми і все таке", розповів Бабич.

Фото: istpravda.com.ua Фото: istpravda.com.ua

Фортеця в Хаджибеї на той час була, зазначив Бабич, який також брав участь у її розкопках. За чотири роки до видання рекскрипту Хосе де Рібас разом із козаками штурмом узяли цей замок і зайняли саме поселення, розповів Бабич.

"Тому дійсно багато краєзнавців говорять саме про перейменування. До речі, сама назва з'явилася у 1795 році просто так. У нас немає жодного документа, який давав би розуміння, хто саме придумав і використав вперше назву "Одеса". Можливо, Катерина не мала до цього ніякого стосунку, тому що це документально ніяк не підтверджено", – додав він.

У своєму нинішньому вигляді Одеса з'явилася за часів Російської імперії, констатував історик.

"На жаль, від Хаджибея у нас не залишилося нічого, крім археологічно-культурного шару. Ну і назви, у топоніміці якесь використання. Мені приємно думати, що місто з'явилося ще за часів Великого князівства литовського. Це 1415 рік – перша згадка, коли Длогуш згадав Коцюбіїв порт і відправлення зерна звідси, – додав він. – Я б хотів, щоб цим займалися все ж історики і це не переходило в політичну площину. Але, на жаль, ми собі такої розкоші дозволити зараз не можемо".

Дві петиції про одну пам'ятку

20 травня та 28 червня було подано петиції, автори яких пропонують прибрати пам'ятник із площі.

Автор першої Олексій Матвєєв, він подав ідею замінити монумент пам'ятником американському порноактору Біллі Геррінгтону. Петиція зібрала 25 тис. голосів, необхідних для того, щоб її розглянув президент України Володимир Зеленський.

Авторка другої петиції Стефанія Цегельник вважає, що пам'ятник зовсім потрібно знести.

"Досить виділяти мільйони гривень на утримання пам'ятника тій, хто сприяла геноциду українського та кримськотатарського народів, знищила Запорізьку Січ, впровадила політику насильницького зросійщування і диктату чужої культури, перетворивши вільних українців на рабів, затвердивши кріпацтво. У незалежній Україні недопустимо прославляти наших поневолювачів. Місце пам'ятникам тиранам і вбивцям українців – на звалищі", заявляє вона.

Ця петиція зібрала необхідну для розгляду кількість голосів трохи більше ніж за два тижні.

Поки президент не відповідав на жодну з цих петицій.

Що робити із цією спадщиною?

Гуцалюк каже, що низка громадських організацій звернулася до голови Одеської обласної державної адміністрації Максима Марченка та мера Одеси Геннадія Труханова з проханням прибрати пам'ятник.

"Окупант, коли заходить, у першу чергу міняє таблички, вилучає книжки, знищує носії української мови та культури. Це повернення навіть не у ХХ століття, а у темне середньовіччя. Треба вирішувати це швидше, бо це питання фізичного виживання нації. Зараз усе на часі", – сказав історик.

Бабич вважає, що Одеса не готова до знесення пам'ятника, але й опору з боку суспільства, на його думку, не буде.

"Я не бачу соціального запиту в якомусь глобальному вигляді – щоб усе місто хотіло цього, бігло [із закликами] "давайте зносити будемо прямо сьогодні". Це перше. Друге. [Пам'ятник Катерині] – це маркер Російської імперії. Але із цим маркером можна працювати без знесення. Його можна брати просто як зразок пам'ятки про Російську імперію і розповідати про те, що принесла нам Катерина: знищення козацтва і решта всіх бід, які ми отримали тоді від Російської імперії та безпосередньо від цієї монархині", – сказав він.

Зараз, на думку Бабича, потрібна пауза, після якої пам'ятник усе ж таки потрібно перенести.

Фото: Олександр Бабіч/Facebook Фото: Олександр Бабич / Facebook

"Я зробив би якесь місце, скажімо в парку Шевченка, де були б зібрані всі імперські символи і там уже ми б над ними якось познущалися по-доброму, може, пожартували, зробили б це місцем одеської імперської історії і знову-таки – розповідали дітям, яким злом була та імперія, – продовжив він. – Але я не робив би швидких рухів, навіть після того, як петиції підписані. Опору [жителів] не буде. Ми розуміємо, що ті, хто сьогодні готовий захищати "русский мир", вони тишком-нишком сидять і майже не вилазять. Галасу буде багато в соцмережах, або Росія почне щось кричати – нам уже можна плювати на це все. Однак ми ж не хочемо робити дурниці та виглядати як якісь більшовики, які просто зносять усе підряд. Ще одне важливе для мене як для історика: я не знаю, де буде межа, до якої ми будемо проводити деімперіалізацію?"

За словами історика, якщо дотримуватися такої логіки, в Одесі потрібно перейменувати цілу низку центральних вулиць, які названо на честь посадовців, які працювали в місті за часів імперії, а також демонтувати пам'ятник дюку де Рішельє.

"Виходить, що так. Він просто був чиновником Російської імперії, імператора Олександра I. Нам треба перейменовувати Олександрівський проспект. Тут якраз, я вважаю, це треба робити. Він названий на честь імператора. Нам треба зносити так звану Олександрівську колону, яка стоїть зараз у парку Шевченка", – продовжив Бабич.

Громадська організація "Південний артпростір", вивчивши монографії одеських істориків та вчених, запропонувала замість Катерини ІІ встановити пам'ятник Вітовту.

Відео: PIVDEŃ ARTBOOK / YouTube

Така дискусія, як навколо пам'ятника Катерині II, має бути, наголошує Бабич.

"Ми живемо в демократичній державі, знаємо і розуміємо, наскільки у нас складна історія і як важко нам сприймати такі рішення... У нас не може бути єдиного вірного рішення, хіба якби ще десь Сталін стояв, то так. Для мене Катерина II уже віднесена до якогось казкового персонажу. Я б до неї якось так і ставився б. Естетично пам'ятник мені подобається, це елемент краєзнавчого ландшафту. Яскравий і точний елемент. Але я погоджуюся, що все, що нас пов'язує з "русским миром", потрібно прибирати. Тому що [інакше] ми ніколи не відріжемо цю пуповину, яка пов'язує нас із Росією", – резюмував він.

Загалом, на думку історика, у таких процесах треба дочекатися змін у законодавстві. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко анонсував розроблення законопроєкту про дерусифікацію, нагадав він.

"Це буде той інструмент, який дозволить нам принаймні діяти в межах правового поля,  додав Бабич. – Я хотів би отримати закон, який скаже: "Давайте так, і ніяк інакше, ми в незалежній державі повинні виконати такі кроки для збереження суверенітету".