ГОРДОН
 
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Невзоров: Якщо Росія відродиться заново, ви отримаєте ще одну російсько-українську війну рано чи пізно

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Невзоров: Західні журналісти, які наслухалися російської пропагандистської маячні, мені кажуть: "Ну "Азов" же нацисти". "Слухай, кажу, вони виявилися дуже поганими нацистами і дуже хорошими людьми"
Невзоров: Західні журналісти, які наслухалися російської пропагандистської маячні, мені кажуть: "Ну "Азов" же нацисти". – "Слухай, – кажу, – вони виявилися дуже поганими нацистами і дуже хорошими людьми"
Фото: nevzorovofficial / Instagram
Дмитро ГОРДОН
засновник проєкту

Чи закінчиться російське вторгнення в Україну бомбардуваннями Москви, чи оголосить влада РФ загальну мобілізацію і хто здатен перемогти фашизм у Росії. Про це, а також про те, чому Володимир Путін уже мертвий і навіщо патріарх Кирило зображує юродивого, в інтерв'ю засновнику інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону розповів російський публіцист Олександр Невзоров. "ГОРДОН" публікує текстову версію інтерв'ю.

Я бачу цілком упевнену, жорстку перемогу України. Я просто не розумію, де ця перемога зупиниться. Розумію, що всі ці фокуси Путіна закінчаться бомбардуванням Москви, імовірно

Олександре Глібовичу, доброго вечора.

– Привіт, любий мій, привіт.

Як приємно вас бачити... Позаду вас написано "Невзоровские среды"...

– Так. Хоча це такий кривуватий інтер'єр. Ми на донати намагаємося створити якусь студію. Уже мікрофони купили нормальні, освоїли рірчик. Це все має нагадати ті старі, довоєнні, "Невзоровские среды", які так добре керували настроями в Росії.

Де ви так чудово засмагли?

– Це не засмага – це обвітреність. Річ у тім, що домініканці, у яких я живу, мають велику кількість кіз. І щоб хоч якось відшкодувати ту турботу, яку вони до мене виявляють, я лікую кіз, використовуючи свої старі ветеринарні навички. І мене там обвітрило. У Росії це називають "засмага тракториста", вона закінчується ось тут. Далі я білий, як лисина Гордона.

Олександре Глібовичу, добре з вами, звісно, посміятися, пожартувати, але перейдімо до тем, де не до сміху, на жаль. Понад два місяці триває страшна війна між Росією та Україною. Скажімо так, активна фаза цієї війни. Вона триває із 2014 року. Скажіть, що ви сьогодні бачите, глянувши на театр воєнних дій?

– Бачу те саме, що я бачив пів року тому, те саме, про що я завжди говорив. Я бачу цілком упевнену, жорстку перемогу України. Я просто не розумію, де ця перемога зупиниться. І ось це мене турбує. Я розумію, що всі ці фокуси Путіна закінчаться бомбардуванням Москви, імовірно. Тоді ситуація буде зовсім іншою. Вона буде набагато складнішою для тих росіян, які зараз однозначно б'ються за Україну. Я не роблю різниці між інформаційними фронтами та воєнними фронтами. Тому що, як ми встигли з'ясувати, інформаційні фронти часом не менш небезпечні.

З огляду на великі запаси "Новачка" і схильність Володимира Володимировича постійно десь виділяти гази, це майже рівноцінно. І я тобі можу сказати, що без спроб оцінювання фронтових подій (я ніколи не ліз у військові аналітики, я – аналітик інформаційних боїв), що відбувається зараз у Європі з інформацією про українську війну. Звісно ж, Кремль, який мав одвічну проблему: як, блін, не луснути від грошей... Якщо є організація, яка регулярно грабує, рекетує 140 млн людей під загрозами всього що тільки можна, організація, яка побудувала систему братків у погонах на всіх рівнях і яка Росію грабує, як бандити кіоск у 90-ті, – вона, звісно, справді від грошей лускає. І ось я зараз у Європі спостерігаю перші доларові хуртовини, перші доларові завірюхи, які завіяли з Росії.

Вони загалом спрямовані туди, куди треба: до керівництва телевізійних каналів, телевізійних продюсерів... Тобто Росія свою фашистську думку бажає транслювати на Захід. По-перше, я вже на інтерв'ю світовим телевізійним компаніям ходжу як на роботу. Найближчим часом буде дуже велике й дуже симпатичне, на мою думку, інтерв'ю на італійському телебаченні, бо мені дуже пощастило з інтерв'юером. До того ж вони в мене випитують: "А хто у вас в Україні? У вас там родичі? У вас є українська кров?" Я кажу: "Ні, у мене немає родичів в Україні. У мене немає рахунків, у мене немає власності. У мене там і друзів до війни не було. Але питання України – це питання не лише України, це питання фашизму. І зараз та невелика частка освічених і чесних людей Росії пліч-о-пліч з Україною б'ється, бореться з фашизмом".

За Росію.

– Зокрема. Я вже не знаю, за Росію чи ні. Я б'юся за себе, за свободу і за гідність... Ми часто розмовляємо з Калиною...

Так...

– Командир маріупольського осередку "Азову". І він каже: "Ну тебе хто втягнув у це все? Ми ж зрозуміло чому тут гинемо і чому в цих муках і в цьому вогні. Але хто тебе втягнув?" Я пояснюю, що, на жаль, мене втягнула неприємна необхідність не бути лайном. Вона сильніша за мене. І як циніку й пофігісту, звісно, мені було дивно наважитися на цей абсолютно руйнівний, важкий, смертельний крок. Але необхідність не бути лайном, не бути холуєм, не бути обслугою фашистського режиму – це дуже серйозна річ.


Скріншот: У гостях у Гордона/YouTube

Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube


А коли ми говоримо про фашизм (ми можемо говорити про нього вже абсолютно відкрито й абсолютно доказово)… Усі симптоми фашизму в Росії, включно навіть з естетичним симптомом... А фашизм же – дуже потужна річ. Він є в будь-якому соціумі, у будь-якому народі. Це не властивість виключно росіян. Ми пам'ятаємо і італійців, і німців. Ми пам'ятаємо всі народи. Ми знаємо, що одне з основних завдань влади – це не допустити появи смертельних та небезпечних концентрацій фашизму. Це і є роль влади. Людина – страшна тварюка з огляду на еволюційні причини. Вона жила в насильстві, жила у крові, гної та праві сильного протягом багатьох тисяч років свідомої історії та майже трьох мільйонів років так званої доісторичної епохи. Вона жила у цілком фашистських, скажімо так, умовах. Тому це є скрізь. І ми бачимо, що в Росії фашизм, який характерний для зубожілого, безграмотного, обдуреного, для навченого вірити суспільства, – він дійсно дістав додаткову сублімацію.

Імовірна мобілізація в Росії принесе, за найскромнішими підрахунками, приблизно 50 тис. нових трупів у поля України

Мені цікаво: хто в адміністрації президента [Росії] цей жартівник, котрий відверто стібеться з народу, який вважає себе переможцем у Другій світовій війні? Хто навчив кравців шити мундири російської армії на зразок вермахту? Хто змусив усю Росію малювати знак 133-ї дивізії вермахту – цю мерзенну букву зю? Хто цей любитель фашистської символіки і чому він такий всесильний та всевладний? Це не Путін. Тому що Путін досить сірий і дуже мало освічений. До того ж він і не призначений для жодної інтелектуальної діяльності, у нього трохи інші завдання. І коли ми говоримо про фашизм, окрім іншого, сьогодні ми маємо ще один, черговий, симптом: ми маємо Шахназарова, із якого раптом, як із вогнегасника, поперла піна майже епілептична – і він почав кричати, що "всіх, хто споганює букву зю, ми стерилізуватимемо, відправлятимемо в концентраційні табори". Ну, слухайте, ніхто мужика ні за пеніс, ні за язик у цей момент не тягнув. Він добровільно...

Ви впевнені?

– В ефірі головного державного каналу це все проверещав. І його співрозмовники, офіційні особи, відповідали радісними усмішками, сповненими розуміння. Ми розуміємо, що набір усіх симптомів фашизму... До речі, війна з Україною... Це просто Україні страшенно не пощастило із сусідом. Якби ви були на три країни далі, то, повір мені, ви б і далі могли жити успішно, намагаючись зробити абсолютно чесне, абсолютне вільне, гарне суспільство, і вам би ніхто не заважав. Ваше нещастя в тому, що ви настільки близько. І фашизм не може без війни. Війна, агресивна і наступальна, – це один із виявів фашизму. Наразі ми побачимо конвульсії цієї війни. Ми розуміємо, що армія скінчилася, що вона ще конвульсує, вона пускає кудись ракети, вона вбиває, катує і ґвалтує за можливості, але це вже конвульсії армії, яка програла. І не випадково військові аналітики так жорстко і так однозначно пояснюють, що шансів у Росії справді немає. І питання лише в тому, де зупиниться ця війна. Те, про що я, як пам'ятаєш, попереджав ще два місяці тому, коли вона щойно почалася. І зараз ця мобілізація, якою гуде Росія, – вона, звісно, лише додасть безнадії.

А вона буде?

– Ти знаєш, судячи з того, що верховний головнокомандувач у Російській Федерації безпробудний дурень і...

Гівна командувач.

– Так. І давно перебуває в деморалізованому стані. Це все не те, на що він очікував. Це все не так, як він би хотів. Ураховуючи те, що Генштаб теж переляканий і не стикається з реальністю, цілком можливо, що вони зроблять спробу мобілізації. Цілком можливо. Але ж ти розумієш, що ця спроба для України буде справді страшною. І для України може бути згубною в тому сенсі, що трупний сморід погіршиться, і бійці ЗСУ на привалах, занісши ложку над казанком, замість того, щоб успішно почати жувати і плямкати, блюватимуть від нестерпного трупного смороду. Ця мобілізація принесе, за найскромнішими підрахунками, приблизно 50 тис. нових трупів у поля України.

Тому що якщо вже навіть ті орки, відносно підготовлені, яких кинули на вас із самого початку війни, так справно дохнуть, то уяви собі, що буде з алкоголізованими, розслабленими, хворими, переляканими, тупими, тими, хто не хоче, не вміє нічого робити на війні, які не володіють ремеслом солдата... А ви ж не дасте їм кілька років, щоб вони це ремесло опанували. Ні, вони, звісно, загинуть набагато раніше. Зрозуміло, що це люди, які не призначені для війни. Це просто гарматне м'ясо, це худоба на забій, придатна лише для того, щоб псувати вам апетит трупним запахом.

Ця мобілізація, звісно, зачепить не всіх. Різні депутати, імовірно, частина артистів матимуть бронь... Хоча саме вони мали б іти на передову. І артист Безруков міг би виправдати своє прізвище. З'явилися б артисти безногові, з'явилося б узагалі багато смішних і знакових персонажів, які потім у переходах петербурзького метро виклянчуватимуть гривні в перехожих. Це все, на жаль, математика, хімія: бачу всі компоненти, знаю реакцію. Усі пухлі дівки в російському TikTok, які вимагають, щоб їм дали більше української крові, – вони теж могли б вирушити на фронт. Та сама Маша Захарова з її любов'ю до війни цілком могла б на день задовольняти роту бурятів, чудово розуміючи, що ви вже вивезли всіх українок, а бурятам однаково треба. Їм байдуже, кого ґвалтувати. Їм байдуже, що робити. Тому ці російські патріотки могли б попрацювати відповідними органами на фронті. Артисти і депутати могли б організувати із себе викладені буквою зю купи трупів... Ось ти смієшся... Ми говоримо на серйозні теми, а ти постійно ржеш. Ти мене закликав до серйозності, а натомість...

Я просто уявив, як російські пропагандистки могли б звично попрацювати язиком.

– Так, так. Ні, я не думаю, що просто язиком. У них досить потужні, скажімо так, пристосування для того, щоб утішати своїх бійців. А може, навіть і не своїх. Їм теж, на мою думку, абсолютно байдуже... Давай усе-таки серйозно. Що мав би зараз, за моїми спостереженнями, робити Захід? Про що я говорю всім на радіо, у газетах і по телебаченню? Звісно, насамперед, окрім тієї військової допомоги, окрім тієї дивовижної, казкової, неймовірної єдності в любові до України, яку зараз демонструє весь світ, який надовго зробить Україну найголовнішою та найпопулярнішою країною світу, – звісно, необхідно домагатися в будь-який спосіб від дурного, боягузливого та фашистського керівництва Росії зміни у внутрішній політиці. Це можливо.

Катування, зґвалтування, мародерство – цей стиль ведення війни, звичайно, завжди був притаманним російській армії

Потрібно всім журналістам, які зараз сидять у в'язницях, які становлять серйозну силу, яка впливає на суспільство, здатне перевернути свідомість мільйонів, дати їм можливість говорити. Ми знаємо, що порушено тисячі справ. Ми знаємо, що сидять десятки блискучих журналістів, починаючи з Кара-Мурзи. До того ж їх дійсно просто нейтралізують, їх виводять із гри. Їх саджають під арешт, кидають у в'язниці. Хоча це не та стаття, яка потребує навіть домашнього арешту. Це взагалі не стаття: за так звані фейки, за так звану ненависть до війни. Так, на Заході ми організували гарний медійний фронт, у якому і Юля Латиніна, і Чичваркін, Ходорковський, Кучер, Шульман...

Шендерович.

– Шендерович. Грубо кажучи, справжні інтелектуали, які володіють зброєю інформаційної боротьби, блискуче розмовляють, чудово мислять. Але, звісно ж, дуже важливою є і частка тих журналістів, які перебувають у Росії. І вони також могли б робити дуже багато. Ми розуміємо, що лідери громадської думки здатні були б мізки частини росіян повернути на місце. Хоча маю підозри, що, звісно, Росія розуміє все і що ніякої Росії немає. Тут ми знову упираємося в те, що я говорив багато років тому: немає Росії – є послідовність режимів. І кожен із режимів трішки по-своєму робить усе, що він хоче, із цим народом. Він інфікує його фашизмом. Він інфікує його іншими дегенеративними та згубними ідеями, щоб цим нещасним народом було легше керувати.


Фото: nevzorovofficial/Instagram

Фото: nevzorovofficial / Instagram


Сьогодні я не розумію, про кого ми говоримо: чи про Росію, чи про режим. Є два погляди. Ось у нас є патологічний народ, носій певних жахливих властивостей. І ці властивості розкрилися в українсько-російській війні. Або це нещасний, забитий, задовбаний, позбавлений права на будь-який розвиток, зроблений неосвіченим, зроблений віруючим. Тому що віра – це найстрашніше, що може бути. Я тобі серйозно кажу: той, хто вірить у вертикальний посмертний зліт рабина, повірить у все що завгодно. Навіть у нацистів в Україні. І позбавлення критичного мислення, позбавлення можливості оцінювати інформацію і відокремлювати добро від зла, правду від брехні – це величезна біда російського народу, це, скажімо, створює чашу Петрі, поживне середовище для фашизму. І фашизм у ньому дуже легко поширюється.

Справді, тривають дискусії щодо того, яка ж насправді роль народу. І коли зустрічаються чергові поховання жінок під Києвом зі зв'язаними руками, коли ми бачимо сліди тортур, коли криміналісти всього світу однозначно називають дати, коли ці люди зазнали тортур і були вбиті, ми розуміємо, що це злочини путінської армії і що вся їхня діяльність на території України – це низка воєнних злочинів. Це нова властивість, це путінська армія чи це риси, властиві взагалі, скажімо так, російським солдатам? Пригадаймо, що, окрім свідчень фронтовика Рабічева, які я зачитував в ефірі (про нескінченні зґвалтування та звірства), у нас ще є одне потужне непряме свідчення. Я дуже рекомендую, поки його не вилучено й не оголошено екстремістським. Є чудова книжка Конєва "Герої СРСР. Прокляті та забуті". Це список героїв Радянського Союзу, яких після війни було засуджено за жахливі злочини: за педофілію, за масові зґвалтування, за масові розстріли... Вони дивувалися, коли з них знімали зірки героїв. "За це все нас нагороджували медалями під час війни, а зараз нас чомусь позбавляють усіх привілеїв і оголошують злочинцями".

Тобто ми розуміємо, що сам військовий героїзм ще мало що означає. І що цей стиль ведення війни, звісно, завжди був притаманним російській армії. Можливо, він був властивий і решті армій світу. Але якщо ми пам'ятаємо, в організованих, справді переможних арміях, наприклад, Римської імперії, мародерство переслідували з немислимою жорстокістю. Усю когорту ставили під децимацію. Тобто якщо хтось у когорті вкрав, обібрав населення, яке не бере участі у війні і яке мало б мало бути прихильним, а не розлютитися щодо Риму, якщо когось застукали за мародерством, – децимація всієї когорти. Децимація – це страта кожного десятого. Ти знаєш, що в римській армії служили свого роду молебні? У них була богиня Дисципліна. Це з богинь римського пантеону. Це те, чого ми не бачимо взагалі в путінській армії, і те, чого там ніколи не буде.

Олександре Глібовичу, ви сказали, що не хотіли бути лайном. І це чудове почуття: коли людина внутрішньо вільна, горда, незалежна...

– Розумієш, те, на що я явно не здатний... Я дуже поганий, я жахливий. Я все життя був продажним, я був абсолютно безпринципним. Але коли на кону стоїть бути лакеєм чи не бути – я погоджуся на все, але лакеєм ніколи не буду. Від усієї російської преси вимагали: "Ви, блін, будете лакеями, обслуговуватимете наш задум. Ви танцюватимете під нашу сопілку, під сопілку тупих посадовців міноборони, під дудку божевільного президента". Ми бачили перемовини, на які приїжджали блискучі, вільні, веселі люди з України, які намагалися справді знайти якісь шляхи, а з російського…

У Росії з'явилася купа чарівних мемів, де жахлива мавпа розповідає про Донбас. "А де ви були вісім років?" – запитує мавпа. Слухайте, говорити про Донбас може лише повний дегенерат. Тому що Донбас – це абсолютний витвір путінської Росії

Зомбі.

– Хрін із ними, із зомбі. Були лише слуги. То були слуги, які приїхали розповісти волю пана. І коли ми говоримо про те, що в Росії немає держави, а є Путін і є слуги, немає закону, немає права, прокуратура – це не прокуратура, Слідчий комітет не має жодного стосунку до закону, тому що Слідчий комітет боягузливо притискає хвіст у відповідь на те, що на засіданні комітету Державної думи закликають обезголовлювати людей, в ефірах телевізійних каналів закликають відрізати голови, президент відверто порушує одну з найважливіших, головних статей Кримінального кодексу: "Підготовка агресивної війни та ведення агресивної війни". Ой, до речі, зараз у Росії з'явилася маса абсолютно чарівних мемів, де жахлива мавпа розповідає про Донбас. "А де ви були вісім років?" – запитує мавпа. До речі, теж важливу справу роблять журналісти, емігранти-втікачі в Європі, коли ми пояснюємо: "Слухайте, взагалі говорити про Донбас може тільки повний дегенерат. Тому що Донбас – це абсолютний витвір путінської Росії".

Звісно.

– Путін його створив, Путін його розпалив. Підпалили Донбас саме вони. Усі, хто згоріли у цьому вогні, згоріли тому, що Путін підпалив свого часу Донбас. І ті, хто говорить про Донбас, зобов'язані, імовірно, були б говорити про тисячі людей, які намагалися зберегти вірність своїй країні, були розстріляні, були пограбовані, поховані невідомо де... Звертатися до козиря Донбасу – це свідчення абсолютного недоумства. А в них інших козирів уже немає.

Хочу вас запитати про мавп якраз. Ви заговорили про Карена Шахназарова. Кінорежисер, який зняв загалом низку непоганих фільмів. Його батько Георгій Хосроєвич Шахназаров був помічником Горбачова. До того ж ліберальним помічником, який зіграв велику роль у демократизації радянського суспільства. І цей кінорежисер став зовсім підлою, відірваною мавпою. І другий кінорежисер, але невдаха,  Кеосаян. Це чоловік Маргарити Симоньян, який зняв півтора гарного фільму. Ці дві наволочі… Я не маю інших слів для них. До них можна, до речі, додати ще одну приголомшливу людину  Бортка. Це для мене взагалі парадокс. Людина, яка зняла "Собаче серце" за Булгаковим, чудовий фільм, антирадянщина така, що просто диво, яка зняла дуже гарний фільм "Бандитський Петербург". Бортко  третя мавпа, яка просто мочить Україну, не добираючи виразів. Машков, чудовий актор. Пореченков, Газманов, Бабкіна, Басков  Боже, скільки їх... Що відбувається з російською культурою? Вони при власному розумі? Вони розуміють, що, підтримуючи фашистський режим, є самі фашистами і що відповідатимуть за злочини фашистського режиму нарівні з Путіним, нарівні із Соловйовим та іншою гидотою?

– Послухай, друже мій. По-перше, ти погано розумієш, що таке кінорежисер. Ти чомусь між словом "кінорежисер" та словом "інтелектуал", "мислитель" ставиш дорівнює. Це не так. Це, скажімо так, ремісник, який працює у певному жанрі, у певному руслі і часом робить щось, здатне розважити. Думка артистів – вона буває важливою, коли вона вільна, коли ці артисти не ходять на повідках так, як ходять актори у Росії. Тому що ми знаємо, що достатньо двох слів абсолютно нейтральних, які нічого не означають (ні війні), щоб тебе скинули з усіх репертуарів, щоб тобі заборонили виходити на сцену. Артист – істота взагалі глибоко боягузлива. Просто через те, що його професія – виразно повторювати чужі слова і переконливо брехати. Це якщо ми взагалі викриємо професію актора. Просто не надаваймо реплікам акторів будь-яких серйозних смислів. Я просто погано знаю Кеосаянів та Шахназарових. Я взагалі ніколи радянське кіно не дивився і виріс вільним від цього. Я років із 10, уважно подивившись на фізрука у школі, на педагогів... А ці ідіоти мене весь час викликали на педраду. Але оскільки я був складною дитиною і періодично пустував... Ну як "пустував"? Я нормально, благородно пустував.

– Ви були пустуном.

– Була ситуація, коли я знайшов однокласника, який плакав у дворі. По-моєму, його звали Саша Беринсон. То була своєрідна школа. І я там був єдиним команчем. Усі інші були не команчі. І він повідомив, що зараз прийде його батько, якого викликали до директора школи, і після цього, отже, бідний Сашко Беринсон буде жорстоко битий. Я сказав Беринсону: "Беринсоне, спокійно. Зараз ми зробимо так, що буде не до твого тата". А цього чудового дня був збір макулатури. Великі знання з хімії дали мені можливість легко підпалити макулатурну купу. Тільки я не очікував, що все це підніметься на метрів сім заввишки і почнуть тріщати вікна. Але треба сказати, що, дійсно, тата Беринсона не прийняли, і маленький Беринсон залишився не битим. Тобто потім сам Беринсон мене і здав, сука така... І коли я спостерігав пики своїх педагогів, завгоспів, я зрозумів, що дуже не хочу бути таким самим, що все маю зробити, щоб не вирости таким. І я подивився, із чого вони зроблені. Вони виготовлені на 90% із радянського кіно. І я, коли був ще дитиною, уникнув цього впливу. Але це видно. Тому що вирости така нахабна шибайголова, така вільна тварюка, як я, могла тільки без жодних впливів. І, на щастя, я зумів зберегти себе.


Фото: sloboda.org

Фото: svoboda.org



Галкін – гідна людина. Він зрозумів, що не лакей і не хоче бути лакеєм. Не знаю, чи стане він тим прокляттям для Кремля, яким міг би, безумовно, стати

Мені не вірять, коли я кажу, що не бачив такого-то фільму. А я справді не бачив. Мені це було зовсім не цікаво. Я розумів усю фальш, я розумів, яких людей виготовляє цей кінематограф. І ось ті, про кого ти говориш, і ті, кого ти називаєш гарними режисерами. Це ті самі люди, які пекли одного за іншим – цих от совків. Це були люди, які не свої почуття, не свої емоції, не свої думки транслювали, а те, що дозволяло ідеологічне управління ЦК. Ніхто з них – ні самі вони, ні їхні батьки – не зробили нічого для свободи тоді.

Що ж до Бортка, то він просто відвертий і цілком примітивний плагіатор. Тому що, по-моєму, за сім років до того, як Бортко створив фільм "Собаче серце", фільм "Собаче серце" зняв знаменитий італійський режисер, де в головній ролі був Макс фон Сюдов. І цей фільм точно: колір, світло, мізансцени, репліки – усе переніс і сплагіатив Бортко. Подивися і ти побачиш, що Бортко – звичайний плагіатор, що в цьому не було ні його здібності, ні можливості. Вони виховали тих самих путіних, вони виховали тих самих кирієнків. Ти ж зрозумій: якщо люди набралися нахабства розпочати війну, то в них мала бути сміливість почути, що про цю війну думають хоча б їхні співвітчизники: ті співвітчизники, які визнанням в інтелектуальній діяльності заслужили право бути почутими тим народом, із яким вони себе ідентифікували або не ідентифікували.

Олександре Глібовичу, але ви знаєте, що мене вразило останнім часом? Учинок Максима Галкіна.

– Так, так.

Максим Галкін разом з Аллою Пугачовою виїхали з Росії в перші два-три дні після початку війни до Ізраїлю. І Максим почав виступати в Instagram і називати війну війною, і говорити про злочини російської армії. Звісно, дуже збудилася російська офіційна преса. І навіть ця витрішкувата зіркораска Маргарита Симоньян на всю Росію почала його ображати у програмі в жирної свині Соловйова. Скажіть, будь ласка, смілива людина Галкін?

– Галкін – гідна людина. Галкін зрозумів, що він не лакей.

Так.

– Він не лакей і не хоче бути лакеєм. Я з ним розмовляв. Він у розмові, скажімо так, досить стриманий, потайливий. Відчувається, що він переживає. Найімовірніше, переживає величезний біль. Але завдяки своїм рисам, які незрозуміло звідки в нього взялися... Тому що я завжди дивуюся, коли бачу розум в артиста, наприклад, або в письменника, або в когось іще. У них, за ідеєю, не мало б цього бути. Але я бачу розум, бачу здатність до інтелекту. Із Галкіним до цього ми були, як ти пам'ятаєш, не те щоб ворогами... Я дозволяв собі брудно знущатися з їхньої сім'ї, дозволяв собі невзоровські смертельні кпини, на які я був такий щедрий у "Невзоровских средах" до війни. І я зателефонував, щоб перепросити.

О! Тільки сильна людина може так зробити.

– Так. І сказати, що я не мав рації, я помилявся і що він молодець.

Я дружив із Михайлом Задорновим та Євгеном Євтушенком. Я їх, до речі, познайомив. І Задорнов відкрив Галкіна. Він мені казав а потім Євген Олександрович підтверджував, що це напрочуд інтелектуальна людина, яка прочитала величезну кількість книжок. І ось бачите: Максим здійснив такий вчинок, що вразив мене до глибини душі. Але після Максима виступив ще й актор Смольянінов.

– Так. І блискуче виступив.

Блискуче.

– Так. От завершуючи тему про Галкіна. Мої вибачення він прийняв із величезною гідністю. Не розтирав мене водночас. Повідомив мені, що так, йому було боляче, але цей біль тривав пів дня після чергової моєї витівки на адресу його чи його дружини. І він сприйняв їх дуже, я сказав би, суворо, скупо, із великою гідністю і абсолютно розуміючи мене. Наскільки він може зайти у своїй хоробрості, я не знаю і не розумію. Я ні від кого не маю права вимагати того самого рівня хоробрості та відваги, якого я вимагаю від себе.

Звісно.

– Мені з моїм синдромом Урбаха-Віте це не складно. Потім подивишся, що це таке.

Не позбавлятимемо солдатів України головної ролі в цій історичній драмі. Тому що їм належить вирішальне слово, і вони його говорять. Вони справді тиснуть путінські війська, вони справді визначили вектор війни, вони дедалі впевненіше діють. Зокрема і, як я розумію, на території Росії

Так, так.

– Радість маленька. Це радше проблема. І тому я не знаю, чи стане він тим прокляттям для Кремля, яким міг би, безумовно, стати. Тому що ми знаємо, що поспіхом було організовано при адміністрації президента ціле управління з роботи зі знаменитостями.

Ось так?

– Так. Вони зараз панічно бояться, що всі, хто має вагу в Росії, популярні, відомі, знамениті лідери думок теж вирішать, що вони трішки Галкін. Ми, найманці й не найманці інформаційного фронту, учасники цієї війни – ми мали це робити. І ми мали бути зухвалими й чесними. На жаль, настала ця проклята хвилина, коли довелося бути чесним. А вони цього не зобов'язані робити. І це управління в АП має якісь, блін, абсолютно ульотні засоби, немислимі... Те, про що ми з тобою говорили на початку: Кремль лопається від грошей, незважаючи на всі санкції та проблеми, які створили для гаманців Кремля в особі...

Вони просто артистів намагаються купити, щоб не виступали проти війни.

– Ні, вони успішно купують багатьох. І дуже багато кого вже купили. Але щодо таких знаменитостей, таких лідерів, як той самий Галкін, це складно. Тому що Галкін – не бідна людина. І виникає велика проблема неможливості підкупити, неможливості залякати. І я підозрюю, що ми отримаємо ще кілька сюрпризів цього тижня. Не забувай, що війна триває. Не позбавлятимемо солдатів України головної ролі в цій історичній драмі. Тому що їм належить вирішальне слово, і вони його говорять. Вони справді тиснуть путінські війська, вони справді вже визначили вектор війни, вони дедалі впевненіше й зухваліше діють. Зокрема, як я розумію, на території Росії. Вони зуміли організувати партизанський рух в окупованих областях. От я зовсім нещодавно у програмі "Наповал" розповідав про фатальну тушкованку у Кремінському районі Луганської області. Ну, банку з тушкованкою – вона... Звісно, тушкованка має властивості від неправильного зберігання роздуватися і псуватися. А під час спроби відкрити банка тушкованки, по-моєму...


Фото: nevzorovofficial/Instagram

Фото: nevzorovofficial / Instagram


Вибухає.

– ...повністю весь райвідділок поліції разом зі стінами та разом з усіма, хто в цьому райвідділку перебував: 40 осіб, які вирішили влитися в "русский мир" і Лугандон. Одночасно, з огляду на все, тушкованку намагалися відкрити...

І влилися в "русский мир".

– Так. Скрізь вибухнули банки тушкованки. І всі, як розумієш, у фарш. Єдине – довго-довго-довго літала над Кремінною чиясь нога. Потім її вдалося виловити і вручити луганську державну нагороду.

А душі й не літали. Бо душ у них не було.

– Ну, щодо душ – це не до мене і не зі мною. Ти ж розумієш, правда? Але я до того, що рух відплати, партизанський рух, який почався в окупованих областях, теж, зрозуміло, матиме велике значення. А в Росії, спостерігаючи за цим, мали б стати мізки на місце. Тому що ну є чиновники, їх величезна кількість, є списки, які склала команда Навального, розпалювачів та схвалювачів війни. Є кілька чудових каналів у Telegram, де всіх розпалювачів війни вказано з фотками, із цитатами... Зрозуміло, що цих людей на все життя затавровано. А я знаю "навальнинців": вони вміють свої списки робити міжнародною нормою. Коли практично всіх, кого там вказано, буде позбавлено будь-якого творчого, адміністративного, фінансового, просто переміщувального майбутнього. І вони досягнуть того, щоб це сталося.

Мене дивує дика тупість російських чиновників. Адже якщо вони так люблять теки з гербами, якщо вони так люблять, щоб за ними бігала з диктофоном секретарка, якщо вони так люблять усю цю атрибутику влади, якщо вони так хочуть бути чиновниками, чому вони такі тупі? Вони не розуміють, що за три-чотири місяці вони назавжди підуть під люстрацію без права обіймати навіть місце директора пампушкової? Для них усе назавжди буде скінчено. А зараз той чиновник, який наважився б підняти голову і сказати: "Ні мерзенній зю! Ні війні! Ні фашистським виродкам!" – після війни стає, скажімо так, зіркою, стає втіленням і совісті, і влади. Для тих чиновників, які сьогодні наважилися б підняти голову, було б майбутнє, а для всієї шобли, яка сьогодні вдає, що керує Росією, – для них майбутнього жодного немає. А у двірники їх не візьмуть, бо таджики їм битимуть морду.

Якщо Росія відродиться заново, ви матимете ще одну російсько-українську війну рано чи пізно

Про шоблу. У всіх українців сьогодні головне запитання, яке вони ставлять одне одному. Вони з ним прокидаються і засинають. Запитання просте: коли здохне Путін?

– Ніхто цього не може сказати. Розумієш, я ж тобі не Telegram-канал "Генерал СЗР". Я не займаюся ворожінням на кавовій гущі. Я не знаю цього, і ніхто не може знати. Будь-які діагнози, які ставлять за картинками в Telegram або за ретельно відмонтованою кремлівсько-пулівською картинкою, – це спекуляції і несерйозно. Абсолютно неважливо, коли він, власне, помре. Тому що вже померла його мрія, його психоз, його божевілля. Вони вже приречені. І не має значення, чи буде живий після смерті цього психозу і після цього безумства носій, і де він буде живий. І це вирішуватиме, імовірно, уже не Саша Невзоров і не шановний Гордон – це вже вирішуватимуть міжнародні трибунали. Якщо не станеться того, чого всі досі справедливо бояться, тобто якщо не станеться ядерного всесвітнього лиха. Якого також ми не можемо відкидати. Але і про нього ми теж говорити з упевненістю не можемо.

Ми можемо становити інтерес для наших глядачів там, де ми чітко говоримо про те, на чому ми чудово розуміємося, і про те, у чому ми дійсно плаваємо, як риба у воді. А ось теоретизувати про можливість чи неможливість ядерної війни та діагнозу Путіна – залишмо це всяким дурням.

Сьогодні був чудовий абсолютно у мене перекладач. По-моєму, це були німці. Запитують: "А що ви зробите, повернувшись до Росії?" Не я конкретно, не Саша Невзоров, – що зробить вільна журналістика, лідери думок. Я говорю: "Ви знаєте, я нещодавно був свідком розмови, коли один із найавторитетніших людей у Росії сказав, що "ні, я ненадовго: я не хочу бачити всі ці пики". Я пам'ятаю, що вони всі з легкістю стають фашистами. Але я ненадовго приїду. Приїду помочитися на могилу Путіна. Тобто ми бачимо, що лідер-президент, про якого говорять і думають так, – він уже мертвий. Його ідеї, його мрії, його божевільні сподівання вже засуджені й уже померли. Ну, а решту зроблять солдати України.

Ваш земляк Сергій Шнуров написав колись пісню "Москва, по ком звонят твои колокола?" За ким вони дзвонять, Олександре Глібовичу?

– Можу сказати, що мені не хотілося б обговорювати Шнурова і його роботи. Це була свого часу чудова пісня. Я думаю, що тоді... А пісню треба розцінювати саме за часом її виготовлення. Тоді це була витівка, яка була досить нешкідливою для пустуна. Я не впевнений, що зараз у Росії хтось наважиться пожартувати так. Принаймні всі, хто залишився, не жартують, а ті, хто намагаються говорити, – у них однаково видно цей тиск стеження, побоювання арешту, побоювання смерті, побоювання камери, швабри. Ми бачимо, що кілька блискучих людей, які досі перебувають у Росії, подають сигнали про те, як вони ставляться до того, що відбувається. Але вони бояться говорити вголос. Тоді можна було співати будь-які пісні: тоді ще фашизм не визрів. Сьогодні створити рівноцінну пісню і в очі цьому поганому режиму заспівати... Я не думаю, що в Росії зараз хтось на це здатний.

Росія загинула, на вашу думку? Чи має здатність відродитися заново?

– Ну, якщо вона відровиться заново, ви матимете ще одну російсько-українську війну рано чи пізно. Я підозрюю, що світ, якому остаточно відкрилися очі на Росію... Адже в такому ідеальному інформаційному середовищі, де вони дуже задоволені, росіяни існують до певної хвилини. Потім це буде, як із таборами, із репресіями, як зі злочинами КДБ, як з усім іншим, коли це все раптом рине, – і вся ця інформація навалиться на цей нещасний народ, і почнуть їхати дахи, і коли знову почнеться всенародне покаяння, ридання... Але їм ніхто не повірить. Їм не повірю я. Я знатиму: щойно прийде черговий садист, якого ми вчасно не роздивимося, – холодний, крижаний, одержимий маячними ідеями садист... Тому що фашизм не робиться тільки з народної тупості й сірості, не тільки зі шкідливих ідей... Правителем має бути садист, людина, яка знає, що через неї вмирають люди, і яка не втрачає чудового настрою, знаючи, що всі жертви – її особисті, її персональні.

За організацію одного вбивства дають 10 років суворого режиму. Путін організував убивство вже щонайменше 40 тис. людей. Тобто ніякого його життя не вистачить, щоб відсидіти за всі вбивства, які він організував. Ніхто йому не давав права це робити. І ми розуміємо, що Росія може прибитися, Росія може затихнути, Росія може зубожіти. І почати знову викликати жалість. Чудово розумний Чичваркін мені популярно пояснив, чому неминучий голод, чому неминучий товарний дефіцит, продовольчий дефіцит, наскільки глибокою буде дупа, у яку летить Росія. Я кажу: "Слухай, Чичваркін, ну коли Росії стане по-справжньому зле, невже знову підуть стегенця з Америки і бісквіти з Англії?" Він каже: "Підуть". Тому що Захід придумав, створив, дуже міцно прищепив собі цю гуманітарну роль, гуманітарну культуру. Можливо, він виходить смертельно хвору Росію собі на голову. І тоді все знову повториться. А може, усе-таки людство вирішить, що ця вічно порохова бочка з напівзгаслим ґнотом і невизначеним результатом йому не потрібна. І тоді доля Росії буде дуже сумною.


Скріншот: У гостях у Гордона/YouTube

Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube



Саме Україна виявиться тією силою, яка зламає фашизм у Росії. Я розумію, ви були абсолютно не схильні платити таку ціну за наведення ладу в Росії. Але так виходить, що ви платите

Ну є все-таки в Росії щонайменше одна свята людина: колишній агент КДБ, патріарх Кирило з промовистим прізвищем Гундяєв. Він заявив буквально нещодавно, що Росія ніколи не починала воєн і жодної війни немає, і взагалі Росія спасенна країна.

– Ну, він, мабуть, вирішив, що зараз у нього тільки один шлях. І це правильне рішення. Він зрозумів, що насправді йому не хочеться теліпатися на ліхтарі, йому дуже не хочеться сидіти на лаві підсудних у Гаазі. І він зрозумів, що в нього єдиний шлях залишався...

Дурня вдати?

– Юродивого! Юродивих не судять. І не треба буде дивуватися, побачивши наступного разу Гуню, який не стоїть у царській брамі, а, наприклад, сидить і гигоче, і жонглює чашами, дискосами, арлицями... Тому що до юродивих завжди ставилися поблажливо в російській церковній традиції, а вже тим паче в самій церкві. Я думаю, що він почав вдавати юродивого. І це правильний шлях, це його позбавить трибуналів. Можливо, йому вдасться зберегти частину своєї власності.

Величезної, напевно.

– Знову-таки, я не гадаю на кавовій гущі. Де "навальнинці", які могли б уже давно запропонувати нам повний опис гундяйського майна? Ну от поки що їх немає. Я досі дуже сподіваюся, що вони це зроблять.

Юродивий Гуня?

– Так.

Олександре Глібовичу, я хочу закінчити якось добре, чорт забирай, обнадійливо, оптимістично. Ну дайте промінь надії якийсь. Усе добре буде?

– Ну, совісті в тебе немає. Сьогодні промінь надії – не промінь, а вже потужне прожекторне світло – іде з України. І саме Україна виявиться тією силою, яка зламає фашизм у Росії. Я розумію, ви зовсім не схильні були платити таку величезну ціну за наведення ладу в Росії і за ліквідацію фашизму, за свободу преси, за відносну свободу, яка, можливо, у Росії буде. Але так виходить, що ви платите. Так виходить, що свободу Росії купують українською кров'ю. Щиро дякую вам за це. Напевно, пів року тому я б це "дякую" сказав із більшим почуттям. Але я вже не розумію, чи хочу я мати стосунок до Росії, чесно. Я бачу цей народ, я бачу це керівництво, я розумію, що цей стан, який мене лякає, може повернутися. І що немає жодного фактора, який страхує, гарантує неповторення фашизму в Росії. Мені дуже непросто, скажімо так.

Водночас ті самі донати, завдяки яким я живий і навіть, як бачиш, зумів і мікрофонів накупити, і освітлювальний прилад великий... Узагалі я тут цар серед царів. Я бачу, що вони йдуть із Росії багато в чому. Вони багато в чому йдуть з України, вони багато в чому йдуть із Європи, з Америки, але вони йдуть і з Росії. Я розумію, що там багато людей, яким так само боляче, як мені, що не можна всіх списувати з рахунків. Але я розумію, що ті, кому боляче, і ті, кого не можна списувати з рахунків, не є визначальною, вирішальною силою. А весь світ, увесь промінчик, увесь позитив, про який ми могли б сьогодні поговорити і який тобі потрібен для гарного завершення сьогоднішніх "Невзоровских сред"... По позитив – до Калини в "Азов". Чудові західні журналісти, які наслухалися російської пропагандистської маячні, мені кажуть: "Ну вони ж нацисти". – "Слухай, – кажу, – Вони виявилися дуже поганими нацистами і дуже хорошими людьми".

Дякую, Олександре Глібовичу. Дякую.

– Олесеньку цілуй у її чудові щічки.

Так і зроблю.

– Так.

Дякую.

– Щасти тобі. Слава Україні!

Героям слава.

– І живе Білорусь.

І Молдова, і Грузія також.

– І Молдова, і Грузія, і загалом увесь світ – живе. Це дуже важливо. Це те, чого так не хоче Росія, і те, чого так хочемо всі ми.

А фашисти нехай здохнуть.

– Здохнуть, здохнуть.

ВІДЕО
Відео: В гостях у Гордона / YouTube
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 
 

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації