-2 Київ
Історія демонструє, що у 90-х ядерного роззброєння найбільше заслуговувала Росія. Вона заслуговує цього і зараз
Я вітаю всіх, хто підтримує спільні зусилля!
І я обіцяю: якщо будемо по-справжньому об'єднані, ми зможемо гарантувати справедливий мир для всіх народів. Ба більше, єдність може запобігти війнам.
Пані та панове!
Пане генеральний секретарю!
Колеги-лідери!
Цей зал бачив багато воєн, але не був активним захисником від агресії.
У багатьох випадках тут найголоснішим був страх війни, останньої війни – війни, після якої ніхто більше не збереться в залі Генеральної Асамблеї.
Третя світова війна розглядалася як ядерна війна. Конфлікт між державами, що веде до застосування ядерної зброї. Інші війни здавалися не такими страшними порівняно із загрозою застосування так званими великими державами своїх арсеналів ядерної зброї.
Отже, ХХ століття навчило світ утримуватися від використання зброї масового знищення: не розгортати, не поширювати, не погрожувати й не випробовувати, а сприяти повному ядерному роззброєнню.
Відверто кажучи, це хороша стратегія. Але це не має бути єдиною стратегією захисту світу від цієї останньої війни.
Україна віддала свій третій за величиною ядерний арсенал. Тоді світ вирішив, що Росія має стати хранителем цієї сили. Але історія демонструє, що саме Росія найбільше заслуговувала на ядерне роззброєння ще в 1990-х роках. І Росія заслуговує на це зараз – терористи не мають права володіти ядерною зброєю. Не мають права!
Але насправді не ядерна зброя зараз найстрашніша.
Поки ядерна зброя не застосовується, масове знищення набирає обертів. Агресор перетворює на зброю багато інших речей, і ці речі використовуються не лише проти нашої країни, а й проти всіх вас.
Чи є сенс скорочувати ядерну зброю, коли Росія перетворює на зброю ядерні електростанції? Страшне питання
Колеги-лідери!
Існує багато конвенцій, які обмежують озброєння, але не існує реальних обмежень на перетворення на зброю.
Дозвольте навести приклад. Їжа.
Із початком повномасштабної війни українські порти на Чорному та Азовському морях заблоковані Росією. Зараз наші порти на Дунаї залишаються мішенню для ракет і безпілотників. І це очевидна спроба Росії використати дефіцит продовольства на світовому ринку як зброю в обмін на визнання деяких, якщо не всіх, захоплених нею територій.
Росія використовує ціни на продовольство як зброю. Це впливає на території від атлантичного узбережжя Африки до Південно-Східної Азії. Таким є масштаб загрози.
Я хотів би подякувати тим лідерам, які підтримали нашу Чорноморську зернову ініціативу та програму Grain from Ukraine. Дуже дякую! Об'єднавшись, ми зробили так, що зброя знову перетворилася на їжу. Понад 45 країн побачили, як важливо, щоб українське продовольство було доступним на ринку від Алжиру та Іспанії до Індонезії та Китаю.
Навіть зараз, коли Росія зірвала Чорноморську зернову ініціативу, ми працюємо над забезпеченням продовольчої стабільності. І я сподіваюся, що багато хто з вас приєднається до нас у цих зусиллях. Ми запустили тимчасовий морський експортний коридор із наших портів. І ми наполегливо працюємо над збереженням сухопутних маршрутів для експорту зерна. І тривожно бачити, як дехто у Європі, деякі наші друзі у Європі, розігрують солідарність у політичному театрі, роблячи із зерна трилер. Може здатися, що вони грають власну роль, але насправді вони допомагають підготувати сцену для московського актора.
По-друге, це використання енергії як зброї.
Світ неодноразово був свідком того, як Росія використовувала енергію як зброю. Кремль використовував нафту й газ як зброю, щоб послабити лідерів інших країн, коли вони приїздили на Красну площу.
Зараз загроза ще більша. Росія перетворює ядерну енергетику на зброю. Вона не лише поширює свої ненадійні технології будівництва атомних електростанцій, а й перетворює електростанції інших країн на справжні "брудні бомби".
Подивіться, будь ласка, що Росія зробила з нашою Запорізькою атомною електростанцією. Обстрілювала її, окупувала й тепер шантажує інших витоками радіації.
Чи є сенс скорочувати ядерну зброю, коли Росія перетворює на зброю ядерні електростанції? Страшне питання.
Глобальна архітектура безпеки не пропонує жодної реакції чи захисту від таких підступних погроз радіацією. І поки що не існує жодної відповідальності для радіаційних шантажистів.
Викрадених українських дітей у Росії вчать ненавидіти Україну, розривають усі зв'язки з їхніми сім'ями... Це, безумовно, геноцид
Третій приклад – діти.
На жаль, різні терористичні угруповання викрадають дітей, щоб чинити тиск на їхні сім'ї та суспільство. Але ніколи раніше масові викрадення та депортації не ставали частиною державної політики. До сьогодні.
Ми знаємо імена десятків тисяч дітей і маємо докази щодо ще сотень тисяч, викрадених Росією на окупованих територіях України та згодом депортованих. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна за цей злочин.
Ми намагаємося повернути дітей додому, але час іде. Що з ними буде?
Цих дітей у Росії вчать ненавидіти Україну, розривають усі зв'язки з їхніми сім'ями... Це, безумовно, геноцид.
Коли ненависть стає зброєю проти одного народу, вона ніколи не зупиняється на досягнутому. Кожне десятиліття Росія починає нову війну. Частини територій Молдови та Грузії залишаються окупованими. Росія перетворила Сирію на руїни. І якби не Росія, хімічна зброя ніколи б не була застосована в Сирії. Росія майже поглинула Білорусь. Вона очевидно загрожує Казахстану й країнам Балтії... І мета нинішньої війни проти України – перетворити нашу землю, наших людей, наші життя, наші ресурси на зброю проти вас, проти міжнародного порядку, заснованого на правилах. Багато місць у залі Генеральної Асамблеї можуть спорожніти, якщо Росія досягне успіху у своїй підступності та агресії.
Коли люди в Марокко, Лівії та інших країнах гинуть унаслідок стихійних лих, острови та країни зникають під водою, а торнадо й пустелі поширюються на нові території, одна неприродна катастрофа у Москві вирішила почати велику війну та вбити десятки тисяч людей. Ми маємо це зупинити
Пані та панове!
Агресор сіє смерть і руїни навіть без ядерної зброї, але наслідки схожі.
Ми бачимо міста й села в Україні, стерті з лиця землі російською артилерією. Повністю зрівняні із землею! Ми бачимо війну безпілотників. Ми знаємо, до яких наслідків може призвести перенесення війни в кіберпростір.
Штучний інтелект може навчитися воювати ефективно, перш ніж навчиться ефективно допомагати людству. Слава богу, люди ще не навчилися використовувати клімат як зброю. Хоча людство вже й провалює цілі кліматичної політики, і екстремальні погодні умови руйнуватимуть нормальне життя на планеті, і якась зловмисна держава також використовуватиме наслідки цього як зброю. І коли люди на вулицях Нью-Йорка та інших міст світу виходили на кліматичні протести – всі ми їх бачили... І коли люди в Марокко, Лівії та інших країнах гинуть унаслідок стихійних лих... І коли острови та країни зникають під водою... І коли торнадо й пустелі поширюються на нові території... І коли все це відбувається, одна неприродна катастрофа у Москві вирішила почати велику війну та вбити десятки тисяч людей. Ми маємо це зупинити!
Ми маємо діяти єдиним фронтом – перемогти агресора й зосередити всі наші можливості та енергію на подоланні цих викликів.
Як відбувається стримування ядерної зброї, так само має стримуватися агресор і всі його інструменти та методи війни. Кожна війна сьогодні може стати останньою, але потрібна наша єдність, щоб гарантувати, що агресія не спалахне знову.
І не діалог між так званими великими державами десь за зачиненими дверима може гарантувати нам усім нову епоху без війн, а відкрита робота всіх народів заради миру.
Уперше в новітній історії ми маємо реальний шанс припинити агресію на умовах нації, яка зазнала нападу
Торік я представив обриси української формули миру на Генеральній Асамблеї ООН. Пізніше в Індонезії я представив повну формулу. І за останній рік формула миру стала основою для оновлення наявної архітектури безпеки. Тепер ми можемо відновити дію Статуту ООН і гарантувати повну силу світового порядку, заснованого на правилах.
Завтра я представлю деталі на спеціальному засіданні Ради Безпеки ООН.
Головне, що йдеться не лише про Україну. Понад 140 держав і міжнародних організацій повністю або частково підтримали українську формулу миру. Українська формула миру стає глобальною. Її пункти пропонують рішення та кроки, які зупинять усі форми перетворення на зброю, що були застосовані Росією проти України та інших країн і можуть бути використані іншими агресорами.
Подивіться: уперше в новітній історії ми маємо реальний шанс припинити агресію на умовах нації, яка зазнала нападу. Це реальний шанс для кожного народу домогтися того, щоб агресія проти вашої держави, якщо вона, не дай боже, станеться, закінчилася не тим, що ваша земля буде розділена й ви будете змушені підкоритися військовому чи політичному тиску, а тим, що ваша територія й суверенітет будуть повністю відновлені.
Ми започаткували формат зустрічей радників із питань національної безпеки та дипломатичних представників. Важливі переговори та консультації щодо імплементації формули миру відбулися в Хіросімі, Копенгагені та Джидді. І ми готуємо Глобальний саміт миру. Я запрошую всіх вас – усіх, хто не толерує жодної агресії – до спільної підготовки саміту.
Мені відомо про спроби укласти якісь тіньові угоди за лаштунками. Злу не можна довіряти – запитайте Пригожина, чи варто довіряти обіцянкам Путіна. Будь ласка, почуйте мене. Нехай єдність вирішує все відкрито.
Поки Росія штовхає світ до останньої війни, Україна робить усе для того, щоб після російської агресії ніхто у світі не наважився напасти на жодну країну. Перетворення на зброю (weaponization) має стримуватися. За воєнні злочини має бути покарання. Депортовані люди мають повернутися додому. А окупант має повернутися на свою землю.
Ми повинні бути об'єднані, щоб досягти цього. І ми це зробимо.
Слава Україні!
