Піонтковський: У Росії є 43 ПВК. Вони вже на низькому старті й думають не про Бахмут і Мелітополь, а про те, як пограбувати Рубльовку G

"Найвидатніший воїн" усієї Московії Пригожин звинувачує Генштаб, міноборони, та й самого "дідуся", якого він вважає "закінченим чудаком", у зраді, некомпетентності. Дуже потрібна морально-політична атмосфера в російських військах дозріла якраз на початок українського наступу

– Андрію Андрійовичу, вітаю.

– Добрий день, Олесю.

– Рада вас бачити. Розпочнімо, мабуть, із виття та істерики, яка стоїть уже протягом кількох днів у російських пабліках. Пропагандисти як один кричать, що "ой-ой-ой, Україна наступає", їм кранти. Україна свого контрнаступу поки що не коментує. Як цю істерику в лавах роспропагандистів пояснити?

– Вона вже досягла такого рівня, що в п'ятницю міністерство оборони випустило заяву і найвірніші пропагандони почали засуджувати "легендарних воєнкорів". Переважно цю паніку роздмухували люди найбільш поінформовані, ті, які були на лінії фронту. Але давно в заявах Піддубного та інших лунають безнадійні нотки, песимістичні. Чого ви хочете, якщо "найвидатніший воїн" усієї Московії Євген Пригожин звинувачує Генеральний штаб і міністерство оборони, та й самого дідуся, якого він вважає "закінченим чудаком", у зраді, некомпетентності. Це дуже гарна, потрібна, як казали за радянських часів, морально-політична атмосфера в російських військах дозріла якраз на початок українського наступу.

– ГУР Міноборони України заявило, що дуже скоро росіяни таки знайдуть головного винуватця, тобто цапа-відбувайла, у програші у війні. І обов'язково ним має стати Пригожин, Шойгу або Герасимов. Але я б від себе ще додала: мені здається, що головним цапом-відбувайлом буде по праву Путін. Як ви вважаєте?

– Конкурс на головного цапа-відбувайла триває цілий рік. Відкрутімо трохи плівочку назад. Це ж не сьогодні розпочали Пригожин, а тоді ще Кадиров, який зараз уже відповз у тінь, атаку на Шойгу й Герасимова. Це розпочалося торік у березні, після поразки під Києвом, Сумами, Черніговом. І постало, цілком правильно, надзвичайно важливе питання в будь-якому фашистському режимі після воєнної поразки: хто винен – фюрер чи бездарні генерали, які не змогли втілити геніальний задум фюрера? І Путін спеціально спустив із повідця двох псів... Ви ж пам'ятаєте, що вони кричали на адресу Герасимова та Шойгу: "зірвати погони", "босоніж на фронт", "спокутувати кров'ю провину"... Пам'ятаєте, бойовики Пригожина демонстративно розстрілювали з кулеметів фотографії? Це ж безпрецедентна річ у будь-якій армії. І ініціював її, звісно, [верховний] головнокомандувач, який страшенно боявся, що його назвуть винуватцем. Зрештою, Герасимов і Шойгу довго це терпіли... І я пам'ятаю поворотний день у боротьбі за приз головного цапа. Вони приперлися в бункер Путіна й висунули вимогу, по-перше, прибрати ставленика Пригожина – Суровікіна – і повернути Герасимова до керівництва операцією, яку він має згідно зі своїм становищем начальника Генерального штабу проводити, і захистити їх від компанії Пригожина. Путін ухвалив, як завжди, проміжне рішення. Він прибрав Суровікіна, понизивши його на посаді, повернув Герасимова. Ну а Пригожин своїх атак не припинив...

Дуже цікава ескалація відбулася протягом останнього тижня, коли він почав атакувати і [верховного] головнокомандувача. Але це не дивно: якщо протягом року переконують суспільство й армію, що начальник Генерального штабу і міністр оборони – цілковиті ідіоти, злодії і зрадники, виникає запитання: а де тут позиція головнокомандувача? Пригожин різко підвищив ставки. І це дуже цікаво. Запитання, яке ставить більшість коментаторів усередині Росії: чому він досі живий? Чому його ще не вбили? Людям дають по 25 років в'язниці за так звані фейки про російську армію, а він усю російську армію, по суті, весь генеральський корпус називає зібранням злодіїв і зрадників. Мабуть, він має якісь підстави відчувати безкарність. Очевидно, це означає якесь ослаблення влади Путіна. Але це тривати нескінченно не може. Мій прогноз: або його найближчим часом ліквідують, або на нього чекає дуже яскрава військово-політична кар'єра в Росії.

– Андрію Андрійовичу, багато хто з новою силою заговорив, що в Росії на повну триває транзит влади. І тут запитання: як його здійснюватимуть?

– Про транзит влади говорять уже протягом кількох років. Від часу зміни конституції... Я побачив першу ознаку транзиту влади вранці 9 травня, коли Пригожин назвав Путіна, даруйте, закінченим мудаком. Це перший реальний крок до транзиту влади. Мабуть, він щось знає з найближчого оточення і про стан його здоров'я, і про його авторитет у верхівці російської влади.

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

– Ви помітили, що такого символічного жесту, як бомбардування однієї з веж Кремля, не прокоментував головний житель цього Кремля, тобто Путін? Немов води в рот набрав. "Медуза" писала, що на закритій зустрічі із журналістами Путін сказав, що нібито цього навіть не помітив. Дивно, чи не так? Що може бути ще сакральнішим для Путіна і його народу?

– Це він сказав на другий день, а до цього вся пропагандонська рать… Хоча Медведєв – це таки не просто пропагандон, він офіційна особа, заступник глави Ради безпеки. Вони кричали про "червоні лінії", про знищення урядових кварталів у Києві, про ліквідацію Зеленського. А 9 травня до Києва приїхала Урсула фон дер Ляєн. Це, звісно, відважна жінка. Але я думаю, що її просто не відпустили б, якби не були впевнені в її цілковитій безпеці. Річ у тім, що зараз відбувається нова серія шалених реакцій, знову якісь "червоні лінії" після передання ракет Storm Shadow англійцями. Річ у тім, що в росіян немає жодних карт. І ось вони два дні покричали, а потім Путін сам змушений був сказати: "Не зважайте. Це нісенітниця. Подумаєш, дах Кремля подряпали". Знаєте, що мені це нагадало? Ізраїльську практику ударів по терористах у Газі. Вони спочатку легких ударів завдають по дахах будинків, попереджаючи жителів. Вони хочуть уникнути великої кількості жертв серед цивільних, інакше вся світова громадськість знову викриватиме "ізраїльську воєнщину". Приблизно таким самим був удар по даху Кремля. А з переданням ракет Storm Shadow це стає реальною загрозою. Узагалі я вам скажу, що ця подія – це зміна всіх правил гри. Це другий game change після надання HIMARS. Ми ж пам'ятаємо, як після HIMARS змінилися стратегічні правила гри й Україна перехопила стратегічну ініціативу. Дві дуже приємні, не випадкові, на мою думку, новини напередодні наступу, підготовка до якого вже триває за всіма канонами військової науки. Усі фіксують зростання вогневої активності вздовж усього фронту. Це перевірка, пошук слабких місць. Так ось ці дві події: постачання далекобійних ракет і безлад, що коїться в головах у керівництва російської армії, – це дуже обнадійливі для нас ознаки неминучого успіху українського наступу.

– Хочу ще поговорити про найбільш високопоставлених російських агентів на Заході. Прокуратура Польщі розпочала розслідування стосовно колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера. Її цікавить роль цього політика в підготовці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Згідно з документами, наданими слідству, німецький політик міг використовувати посади в російському енергетичному секторі для тиску на країни ЄС і Україну. Андрію Андрійовичу, чи багато ми побачимо таких розслідувань?

– Ну, а що ми нового дізналися про Шредера? Шредер прославився тим, що він протягом останніх днів свого канцлерства підписав угоду "Північний потік – 1", яка прив'язує всю німецьку економіку до Росії. Проговорився Міллер, що Шредер, підписуючи угоду, уже знав про свою нову посаду, яку йому нададуть у системі "Газпрому". Ну, це кримінальний злочин, звісно. Загалом, дуже багато питань викликає роль пані Меркель... Мабуть, її комсомольське минуле Путін якось використовував для тиску на неї... Але на користь німців, треба сказати... Ви звернули увагу, як змінилася німецька політика? Трошки грубий жарт. Після того як президент Німеччини Штайнмаєр посидів кілька годин у сховищі під час повітряного нальоту в одному з українських міст… Він чудову промову виголосив.

– Так. Після відвідування Бучі.

– Так, це справило на нього глибоке враження. Він виголосив чудову промову наприкінці листопада, сказавши, що був основним провідником політики "Путін ферштейн". "Я думав, що цим запобігаю війні, а насправді фактично її ініціював. Ця політика призвела до безкарності Путіна. Це і стало причиною цієї війни. І відтепер ми з Російською Федерацією є противниками. Напад на Україну спопелив усю систему європейської безпеки". І за подальшими кроками видно, наскільки безкомпромісною є зараз політика Німеччини. У Німеччині зараз немає вагань, які є у Сполучених Штатах. Але ми це з вами протягом року обговорювали. В адміністрації Байдена є два крила: так звана школа перемоги України (Блінкен та Остін) і лукава формула Саллівана – непоразка України. Це, звісно, формула непоразки Росії. І Зеленський справедливо дорікав Заходу і США: "Ми вдячні за величезну допомогу. Але чому вона завжди запізнюється? Щоразу запізнюється, затримується". Звісно, партія Блінкена й Остіна завжди перемагає. Останнє рішення про далекобійні ракети – спільне рішення, звісно. Англійці його ухвалили після візиту міністра закордонних справ.

– Після візиту міністра закордонних справ Великобританії до Америки щодо питання України.

– Так. Блінкен зараз, як лев, бореться за Україну. І він відчув упевненість як наглядач за Америкою від України. Хочу вам доповісти, що дуже позитивні події – це кардинальні зміни в позиції Республіканської партії. Зазвичай Республіканська партія у свідомості українського спостерігача пов'язана із Трампом, який і зараз щодня волає, що Байден своєю підтримкою України веде світ до третьої світової ядерної війни. "Я, великий Трамп, упродовж 24 годин зупиню війну. Люди перестануть гинути. Я домовлюся з Путіним віддати йому половину України", – тощо. Але Республіканська партія категорично відмовилася від цієї позиції, вони обрали стратегію передвиборчої боротьби – атакувати Байдена за недостатню підтримку України. Блискуча сцена була, коли спікер Палати представників Маккарті відчухрав російського пропагандиста, який ставив йому запитання. Ну, і безліч інших. Звільнено трампівського геббельса, ненависника України Такера Карлсона.

– Із Fox News.

– На 180 градусів змінив свою позицію популярний кандидат республіканців, губернатор від Флориди Десантіс. Це все ланки одного ланцюга. І ця позиція атаки на адміністрацію: "Ви недостатньо підтримали", звісно, різко посилює позицію наших друзів усередині адміністрації Байдена.

– Ми з вами обговорювали кілька місяців тому, що для нас критично важливо, щоб точка дискусій і передвиборчих суперечок була не в тому, що не треба підтримувати Україну, мовляв, "ви даремно витрачаєте гроші", а саме в тому, щоб республіканці говорили демократам, а демократи – республіканцям, що Україні потрібно більше допомоги.

– Цілком правильно. І цього ми всі домоглися. Зараз основна суперечка між республіканцями й демократами – хто найкращий захисник України... І це чудово. Але я розпочав цю розмову, щоб наголосити, що в Німеччині фактично немає таких прибічників зараз у політиці. Не кажучи вже про Великобританію, яка завжди була лідером. Але треба віддати належне, звичайно, і Борису Джонсону, і всьому англійському керівництву...

– Бену Воллесу.

– Бену Воллесу. Він чудово виступав у Палаті громад. Він сказав, що ми не можемо далі байдуже спостерігати, як Росія знищує мирне населення України, обґрунтовуючи передання цих ракет. Це дуже важлива думка. Це вже ставлення до воєнних злочинів. Це якраз та позиція, яку англійське керівництво сформулювало після історичної зустрічі міністрів закордонних справ Сполучених Штатів і Великобританії.

– А чому вона історична?

– Ну, тому що вона поставила крапку в дискусії, яку вели всередині Сполучених Штатів. Більше вже Салліван зі своєю концепцією непоразки України не вилізе.

– Володимир Зеленський у недавньому інтерв'ю сказав, що він вірить і сподівається, що Україна зможе здобути перемогу ще до американських президентських виборів. Як ви вважаєте, ми зможемо здобути перемогу до виборів?

– Звісно, так. Вирішальним маркером перемоги буде бій, який зараз починається. Для більшості військових експертів маркером повного успіху України є знищення Кримського мосту. Воно стає ймовірнішим і легше здійсненним із переданням ракет Storm Shadow. Ця подія унеможливить оборону Криму. А здавання Криму – це політичний удар такої сили, який, з огляду на сум'яття, що зараз панує в російській верхівці... Повернімося до Пригожина... Очевидно, що не лише Пригожин, а більшість військових експертів у Росії розуміє, що війну Росія програла. Пригожин усю свою пропагандистську кампанію будує на свою майбутню роль у повоєнній, постпутінській Росії. Зверніть увагу, він щодня повторює одну тезу: "Ми героїчно билися, я майже взяв Бахмут, але зрадники в Генеральному штабі, зрадники у Кремлі, зрадники на Рубльовці..." Він постійно наголошує, соціальну програму вставляє у свій заклик до російського глибинного народу. І він дуже популярний. Воєнні "блогери", здавалося б, ультрапатріотична Z-група – вони всі його прибічники. Але він набагато хитріший за них. Якщо вони тупо й далі вірять у перемогу Росії, він-то чудово розуміє, що "ми однаково нічого не зможемо зробити, Києва нам ніколи не завоювати". Навіть спеціальний вислів придумав: "Нам треба закогтитися за шматочок української території, щоб продати це народу як почесну нічию або навіть мініперемогу".

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

Йому кортить перейти до набагато важливіших справ, ніж війна з Україною: величезного переділу власності в Росії. Ми весь час говоримо про ПВК "Вагнер" у Росії, але в Росії кілька десятків приватних військових компаній. Навіщо потрібні 40 приватних військових компаній? Усі губернатори, особливо ті, у яких є сировинні виробництва, системотвірні підприємства, створюють ПВК. Для чого? Для майбутньої мафіозної війни за власність. Усі розуміють, що з поразкою група Путіна вимушена буде відійти від влади, а це означає обвалення всієї власності в Росії. Адже в Росії немає інституту приватної власності. Це мафіозна власність. Сьогодні ти – власник нафтової компанії, а завтра ти – політв'язень або тебе просто назвуть кримінальним злочинцем. І все це залежить від адміністрації президента. З відходом адміністрації всі домовленості руйнуються, і для людей із ПВК, із силовим ресурсом відкривається величезне поле можливостей боротьби за безмежні ресурси. Усі ці "норильські нікелі", "красноярський алюміній", "Газпром" стають об'єктом майбутньої боротьби. Майже за Леніним. Пам'ятаєте класичне ленінське гасло?

– Я пішла в перший клас уже в незалежній Україні.

– Так, вас це не торкнулося. А ми вчили, що товариш Ленін закликав: "Перетворимо війну імперіалістичну на війну громадянську".

– Власне, те, що ви описуєте, – це ж громадянська війна в Росії.

– От я її так і називаю. А мене поправила одна розумна людина. Не зовсім громадянська. Для громадянської війни потрібні громадяни. Коли була громадянська війна в минулому столітті в Росії, то і білі, і червоні боролися за свої ідеали, за своє уявлення...

– Ідеологічно.

– Так. А правильне сучасне гасло Пригожина – "Перетворимо імперіалістичну війну на війну мафіозну". Є 43 ПВК. Вони вже на низькому старті, вони думають не про Бахмут і Мелітополь. Вони більше думають про ті величезні шматки власності і як пограбувати Рубльовку. Ненависну мільйонам російських пересічних жителів Рубльовку щодня згадує у зверненнях Пригожин.

– Американські ЗМІ протягом останніх кількох днів обговорюють тему ймовірного обміну американських заручників, які перебувають у Росії. Кілька газет написало, як же Америці діставати своїх громадян. Чи поповнювати обмінний фонд, тобто розсекречувати, знаходити високопоставлених агентів Росії в себе й затримувати, чи в якійсь сфері пом'якшувати санкції проти Росії. Я у другий варіант, якщо чесно, не вірю. У перший – цілком.

– Другий – це абсолютно відкидаю. Але сьогодні, коли ми з вами побачили, як і передбачали ще пів року тому, що основним центром виборчої кампанії буде "хто з нас краще допомагає Україні"... Вони йдуть трохи іншим шляхом. Найостанніші відомості: у них немає зараз обмінного фонду, але такі представники є в союзників. Насамперед убивця, російський полковник ГРУ, який ліквідував чеченського мігранта в Німеччині. Я не пам'ятаю його прізвища. Росіяни готові були звільнити Віллана, якого вони за шпигунство міфічне тримають. Але вимагали цього гереушника, який сидить у Німеччині. Тоді не домовилися. Може, зараз німці підуть назустріч.

– Хочу ще з вами обговорити два "мирні" плани. Один з яких наполегливо викладає на стіл папа римський. Незрозуміло абсолютно, із ким він домовлявся і про що. Бо Україна неодноразово офіційно заявляла, що взагалі не розуміє, про що йдеться. Ніхто від України не уповноважував його проводити будь-які мирні переговори.

– Він вважає, що він Господом Богом уповноважений.

– І другий – це китайський план. Цього тижня спецпредставник Китаю, якого було призначено після телефонної розмови Сі Цзіньпіна й Володимира Зеленського, їде до України, Росії та ще кількох країн. Нібито теж для того, щоб провести переговори. Китай це позиціонує як свою мирну місію, але, знову ж, вона абсолютно не має нічого, щоб дійсно сісти за стіл переговорів. Ми всі розуміємо чому. Удесяте розповідати, що мирні переговори сьогодні потрібні лише Росії, на мою думку, немає сенсу. Росія, якщо її не зупинити зараз і не вигнати з усіх українських територій, за якийсь час набереться сил і попре туди ж.

– Так. Ми чекаємо на товариша Лі Хуея. Він днями приїде. Але його пошлють за тією самою адресою, за якою послали... Власне, що нового, порівняно із 16 червня минулого року, коли приїжджали в Київ Макрон, Шольц і Драґі, тодішній італійський прем'єр? Привезли план італійський. Там це все було написано: припинення вогню, території залишають за Росією... Ви ж пам'ятаєте, як із ними вчинили. Спочатку їх повели в Бучу, тицьнули носом у російські воєнні злочини. Потім вони навіть не наважилися публічно на пресконференції порушити питання про свій план. А навпаки, кожен із них підтвердив, що необхідне повне виведення російських окупаційних військ з усієї території України. Після цього були бізнесмени всякі – Маск, Гейтс, – той самий папа римський.

– І Ердоган був.

– Ердоган – найцинічніша людина. У них була зустріч 5 серпня в Сочі. І Путін, по суті, поступився йому у трьох воєнних конфліктах: Нагірному Карабаху, Лівії й Сирії. А за це Ердоган, чудово розуміючи, що нічого із цього не вийде, вдавав миротворця. Пам'ятаєте, він зустрічався у Львові із Зеленським? Усе це поновиться. Я вам скажу коли. Зараз це абсолютно порожня діяльність. Усе вирішуватимуть на полі бою. Розглядають два сценарії. Перший – це, грубо кажучи, знищення Кримського мосту, втеча російської армії з Криму й політичний крах Путіна. Якийсь новий російський вождь, умовний Пригожин, Сидоров, Собянін, Матюшин підписує угоду про організоване виведення – без зброї, зрозуміло, – російських військ за межі кордонів 1991 року. Це свідчить про глибоку історичну поразку Путіна й Росії: ніхто не розглядає сценарію, що російська армія знову переходить у наступ, знову доходить до Києва. Найсприятливіший сценарій, про який мріють і Путін, і товариш Сі... Що потрібно Сі? Йому потрібне збереження Путіна у Кремлі, але вкрай ослабленого й повністю залежного. Салліван зі своєю концепцією непоразки й папа римський мріють, що Україна досягне певного успіху, просунеться на 100–200 км, лінія зіткнення помітно зрушиться на користь України, але вирішального успіху не зможе досягти: Кримського мосту не знищать, російські війська залишаться у Криму. І ситуація наблизиться до природного заморожування. Росіяни не здатні на жодні наступальні дії, це всім зрозуміло. А якщо наступ України не приведе до вирішального успіху, виникне патова ситуація. І тоді вони всі злетяться як мухи на одну річ зі своїми мирними пропозиціями. Тому необхідний повний і безповоротний успіх України. Бо тиск на Україну буде величезним у цьому разі.

– Днями Бен Годжес заявив, що годі тиснути й розповідати, що можлива лише одна спроба контрнаступу для України. Якщо зараз Україна відвоює лише частину, то це в жодному разі не означає, що за якийсь час Україна не відвоює всього. Перемога України полягає лише в повному очищенні її територій від російських окупантів.

– Звичайно. Але всі ці любителі непоразки, любителі миру причаїлися й чекають на другий сценарій. Вирішуймо це питання за Годжесом, але з першого заходу.

– Так.

– Тим паче стан повного розладу в російській військово-політичній верхівці цьому сприяє. Якщо воєнні чинники в певній рівновазі (усе-таки не можна не враховувати, що в Росії величезні ресурси залишилися), то політична криза, коли командир найбоєздатнішого на сьогодні військового з'єднання називає президента й головнокомандувача... Як він його називає?

– "Дідусь" і "закінчений мудак".

– "Закінчений чудак", так. Така армія приречена на поразку.

– На цій ноті – ні додати, ні прибрати – я хочу вам подякувати. Дякую, Андрію Андрійовичу, за цікаве інтерв'ю. Чекатимемо, віритимемо в якнайшвидшу перемогу України. Слава Україні.

– Героям слава. До наступної зустрічі.