+5 Київ
– Джо, про що ваш фільм?
– Цей фільм про команду українських митців, які вирішили зробити перформанс. Цей фільм про команду митців, котрі вирішили щось зробити під час війни. Я думаю, що він ще й про сумніви, які мають існувати, коли люди ухвалюють рішення, навколо якого відбувається так багато неймовірних, незбагненних речей. Думаю, важливо, щоб ми подивилися й поміркували про людей, які намагаються триматися за мету. Знаєте, мені цей фільм розповідає про команду митців, котрі намагаються знайти сенс і мету у світі, який не має сенсу.
– Власне, ваш фільм дуже добре ілюструє українські сьогоднішні реалії. Чому його важливо подивитися українцям?
– У цьому фільмі – рішення митців спробувати осмислити світ. Незважаючи на увесь тиск, важливими є питання, чи маємо ми робити те, що нас цікавить. Чи маємо ми створювати мистецтво? Чи маємо ми говорити те, у що ми віримо? Цей фільм про команду людей, які намагаються протистояти тиску. І для мене це дуже потужно. Мені здається, що саме через цей зовнішній тиск українцям потрібно побачити цей фільм зараз.
– Іноземцю зараз важко пристосуватися до життя в Україні?
– Звісно, життя в Україні останніми роками – це суцільний страх. Це дуже важко. Я – не українець, тому можу лише уявити, як важко бути тут останні три роки.
Тож я сподіваюся, що для тих, хто подивиться наш фільм, він стане певним символом надії. Важливо, щоб ми подумали про тих людей, які вирішили пережити цей досвід і зробити найбільш значущу річ у їхньому житті.
– Ви постійно живете у США. Яке у ваших земляків сприйняття війни в Україні? Вони досі цим цікавляться?
– На жаль, пересічні американці багато чого не розуміють: де правда, а де – неправда. Але більшість моїх земляків співпереживають за долю України в цій війні й бажають найкращого для вашої країни.
– Це не перший ваш приїзд в Україну і ви на власні очі бачите наслідки варварств росіян. У США розуміють масштаби катастрофи, яка відбувається в Україні?
– Вони навіть приблизно не розуміють масштабів катастрофи, на жаль... Тому мій фільм насамперед зроблений для того, щоб глибше донести до мого народу увесь жах, який відбувається в центрі Європи.
– Попри те, що американці недоінформовані в українській темі, як ви стверджуєте, приїзд нелегітимного президента РФ на Аляску став резонансним. Що ви відчували, коли американські військові стелили червону доріжку диктатору?
– Коли я побачив це, у мене виникло багато відчуттів, і я почав думати про те, як почалася вся ця війна. Бо Путін, по суті, стверджував, що України не існує – вона усього лише частина Росії, що це нібито дві однакові частини однієї країни... Думаю, значна частина війни виправдана саме цим аргументом.
– Як гадаєте, чи вдасться розвінчати цей міф тим, хто досі нічого не зрозумів?
– Саме тому нам довелося зняти цей фільм. По суті, він розповідає історію команди українських митців, які створюють щось історично українське саме зараз, у цей момент, і навіть попри всі ці спроби понівечити Україну й викреслити її з карти світу, цей фільм є доказом. Доказом того, що Україна існувала й існує разом зі своїм народом.
