-1 Київ
Про поїздку в Крим у лютому 2014 року:
27 лютого 2014 року я з'явився до кабінету голови Верховної Ради та виконувача обов'язків президента Олександра Турчинова з пропозицією негайно вилетіти в Крим і особисто провести переговори з депутатами Верховної Ради Криму, щоб зупинити руйнівні процеси, які почалися зі спроби оголошення незаконного референдуму.
Після коротких переговорів із головою Верховної Ради я попросив видати мені доручення, його оригінал зараз знаходиться в мене на руках: "Відрядити народного депутата України Петра Порошенка до Автономної Республіки Крим, уповноважити його проводити консультації та переговори від імені Верховної Ради щодо стабілізації та врегулювання політичної ситуації в Криму". Отримавши зазначене доручення в письмовій формі, я одразу ж вирушив до Сімферополя.
Отримавши інформацію, що Сімферополь уже блокований військами та людьми в цивільному, однак прийняв рішення, що поїздка все одно має відбутися. Прилетівши до Сімферополя, я побачив ланцюг, який очепив аеропорт, – є відповідні відео, зняті представниками ЗМІ. Камери з мікрофонами були розташовані за цим ланцюгом.
Декілька осіб намагалися мене зупинити, зав'язалася сутичка, я прорвався через очеплення і коли увійшов у зону зйомки телевізійних камер, вони побоялися туди заходити. Там же я зробив заяву, з якою метою прибув до Криму. Зміст заяви полягав у тому, що Крим – український, і ми маємо зробити все, щоб не допустити провокацій. Ми були готові негайно створити робочу групу між депутатами Верховної Ради України та депутатами кримського парламенту, щоб надзвичайно швидко в робочому режимі вирішити всі питання, що стоять на порядку денному.
Із цією метою я зіздвонився з головою Верховної Ради Криму [Володимиром] Константиновим, домовився з ним про зустріч і попросив осіб, які мене зустрічали, підвезти мене до ВР Криму. Незважаючи на певні перешкоди, ми змогли дібратися на відстань 300–400 метрів від площі і будинку, де була розташована Верховна Рада Криму. Там далі рухатися машиною було не можна, я вийшов із машини і пішки пішов до Верховної Ради. Особисто переконався, що Верховна Рада була зачинена, не працювала, оточена вона була так званими маленькими зеленими чоловічками – військовослужбовцями регулярних сил РФ – і ланцюгом осіб у камуфляжі, які називали себе "кримською самообороною", але координувалися офіцерами спецслужб РФ.
Як тільки журналісти почали знімати мене (а це був відеодоказ порожньої і непрацюючої Верховної Ради, яка не приймала ніяких рішень), була віддана команда для того, щоб мене заблокувати, оточити і застосувати засоби фізичного впливу. Я намагався не дати їм цього зробити. Моя спроба потрапити до Верховної Ради Криму була заблокована зазначеними особами, включаючи військовослужбовців Росії.
Я вирушив іншою вулицею до своєї машини. У цей час я був оточений спочатку декількома десятками, а потім і сотнями людей, частина з них була провокаторами: вони намагалися вдарити, тиснути на мене, погрожувати мені. Але частина людей стала на мій захист. Уважаю, що в той час була безпосередня загроза моєму життю, і я дуже дякую тим людям, які були недалеко від мене і своїми діями мене захистили.
Також там було декілька міліціонерів. Хочу скористатися можливістю і подякувати їм, тому що там ці міліціонери (їх було двоє чи троє) намагалися чесно виконувати свої обов'язки. Пройшовши, може, з кілометр чи півтора, я побачив на стоянці автомашину таксі, я сів у неї й поїхав за адресою, де була запланована зустріч із тодішнім головою Верховної Ради Криму паном Константиновим.
Про захоплення адміністративних будівель та військових частин у Криму:
Я особисто бачив військовослужбовців у зеленій формі, це були військовослужбовці збройних сил РФ – як зі складу Чорноморського флоту, так і з регулярних сил, які були перекинуті в ці дні (починаючи з 20 лютого) на територію України в Автономну Республіку Крим через відповідні порти й аеропорти України без згоди Української держави, без відповідних процедур, що може кваліфікуватися як агресія і незаконна анексія суверенної незалежної території України. Це те, що я у Сімферополі й у Криму бачив особисто, на власні очі.
Зі слів співробітників аеропорту я знав, що в повітряному просторі знаходяться літаки без розпізнавальних знаків, які перекидають сили. Це мені повідомили вночі, коли я повернувся в аеропорт для вильоту. До речі, уже пізніше, через декілька місяців, я побачив на відео зізнання [колишнього "міністра оборони" терористичної організації "ДНР" Ігоря] Гіркіна, який потім скоював численні злочини на території Слов′янська, із великою шкодою, що в нього тоді була зброя і він її не застосував проти Порошенка.
Окрім того, уже з офіційних повідомлень України та ЗМІ дізнався про спроби штурму українських військових частин, захоплення українських кораблів, штурм і психологічний тиск, який чинився на українських військовослужбовців, на українських патріотів, на кримських татар, що повністю характеризує всі ці кроки як елементи брутального порушення міжнародного права й агресії з боку сил РФ проти суверенної незалежної держави.
Про інші загрози національній безпеці України навесні 2014 року:
Очевидно, відбувалися дуже добре скоординовані заходи на сході нашої держави – у Донецьку, Луганську, Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, в Одесі, які тривали не тільки протягом лютого–березня, а продовжувалися і у квітні, і в травні.
Під час мого перебування в Луганську у квітні, коли я прилетів у заблокований луганський аеропорт, у мене була запланована зустріч із професорсько-викладацьким складом Луганського [національного] університету, який розташований буквально за 200–300 метрів від захопленої будівлі СБУ. Після початку нашої зустрічі було вимкнено світло, молодики спробували заблокувати проведення зустрічі. Відчувалося, що їхні дії дуже добре скоординовані.
Мною було прийнято рішення відвідати державний кордон України, селище Ізварине. Моя машина, за повідомленнями мого помічника, була обстріляна. Під час проведення зустрічі з мешканцями селища Ізварине також були провокаційні виступи невідомих людей, які перетнули кордон із російського боку, але я і зараз пам′ятаю і дуже вдячний мешканцям Ізвариного, українцям і українкам. Жінка, яка спробувала зупинити провокаторів... після того, як почали на неї тиснути і погрожувати, я вимушений був вступитися за неї, і навіть запросив правоохоронні органи притягнути до відповідальності тих, хто намагався завдати шкоди цим людям. На жаль, правоохоронці не відреагували своєчасно, обстановка була дуже напруженою і дуже добре координувалася, на мою думку, спецслужбами РФ.
Було ще багато зустрічей, усім відомо, як розгорталися події у Харкові, Одесі. Дуже важливо, що ми внаслідок скоординованих дій зберегли цілісність країни, не дали сепаратистському проросійському шабашу розпалити полум′я у Харкові. На жаль, була трагедія в Одесі. Безумовно, ці дії були скоординовані з подіями, які відбувалися у Криму.
Про причини військової окупації Криму:
Із точки зору міжнародного права країна-агресор Російська Федерація не мала жодних підстав діяти у спосіб, який вона продемонструвала, починаючи із 20 лютого 2014 року. Я думаю, що буде можливість поставити це запитання тим, хто приймав рішення щодо початку агресії проти України з боку РФ.
Водночас дозвольте мені не погодитися з позицією [адвоката Віктора Януковича Віталія Сердюка], що РФ було визнано агресором лише у 2016 році. Якщо ви уважно вивчите резолюцію Генасамблеї ООН 2014 року, там була рішуче засуджена анексія Криму. Вона знайшла своє підтвердження у рішеннях вищого законодавчого органу України – Верховної Ради, у постанові, яку ми обговорювали разом із керівниками фракцій. Вищий законодавчий орган підтримав його великою кількістю голосів.
І це взагалі дуже лакмусове питання для кожного українського громадянина, для кожного політика світу: Крим – український чи "Крим – наш", як стверджують росіяни, причому далеко не всі? У країні – конфлікт, громадянська війна чи факт агресії Російської Федерації? 10 тисяч жертв як серед солдат, так і серед цивільного населення – є на совісті агресора чи результатом громадянської війни? Якщо ваша відповідь: Крим російський, в Україні громадянська війна і жертви – це жертви громадянської війни, то відповідь дуже проста: це частина гібридної агресії, гібридної війни РФ проти суверенної незалежної держави. Частина тієї пропаганди, яку Росія намагалася розповсюдити по всьому світу і зазнала краху.
На сьогоднішній день ми маємо численні докази, в тому числі підготовлені за моїм дорученням судові процеси за різними напрямами, зокрема в Міжнародному суді ООН. Починаючи з фінансування тероризму з боку РФ і завершуючи порушенням морського права чи Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації... Тому я вважаю, що це питання не лише політичне, не лише безпекове, а це питання в тому числі й суто юридичне.
Про причини, через що Порошенко не прийшов до суду і давав свідчення в режимі відеоконференції:
Не думаю, що це відноситься до компетенції адвоката, але з поваги до суду я готовий розкрити частину свого графіка. Сьогодні зранку відбулася нарада з керівництвом Збройних сил України щодо імплементації підписаного вчора закону про реінтеграцію Донбасу. Ми маємо надтерміново – буквально протягом годин і днів – перебудувати управління обороною держави на сході. Деталей я розкривати не буду.
Завершилася нарада о 13.40. Із 14.00, відповідно до рішення суду, я беру участь в засіданні суду. О 15.30 у мене перша міжнародна зустріч, мова йде про керівництво зовнішньополітичного відомства Данії. Після цього передбачено один публічний захід і два міжнародні, які в тому числі будуть висвітлюватися у прямому ефірі. Можете на них подивитися.
Порошенко давав свідчення у форматі відеоконференції. Фото: ЕРА
Про постанову Верховної Ради про самоусунення Януковича:
Я не є автором цієї постанови, я лише голосував "за" як народний депутат. Підставою для покладання обов'язків [президента] на голову Верховної Ради була відсутність зв'язку із президентом, його відсутність на робочому місці і втрата керівництва Україною в умовах розпочатої агресії в Криму. На моє глибоке переконання, існувало достатньо підстав, щоб натиснути кнопку "за".
Наголошую: постановою про покладення обов'язків на Турчинова не припинялися повноваження президента Януковича. [Постанову було ухвалено] у зв'язку з тим, що Янукович зник, із ним не було зв'язку. Ніхто не знав, де він – у Сімферополі, у Севастополі, в Анапі, у Красноярському краї чи в Ростові. Ніхто цього не знав, а проти України здійснювалася агресія. Було б безвідповідально з боку Верховної Ради і народних депутатів, якби ми своєчасно не відреагували на виклики, що постали перед країною.
Про те, чи є самоусунення підставою для дострокового припинення повноважень президента згідно з Конституцією України:
Ще раз можу підкреслити, що захист задає питання про дострокове припинення повноважень Януковича. Мені нічого невідомо про такий документ. Мені відомо, що у зв'язку із самоусуненням обов'язки президента були покладені на голову Верховної Ради. Можу наголосити, що у зв'язку з відсутністю президента – через самоусунення або з інших причин, його обов'язки покладаються на голову Верховної Ради. Але саме в цьому і полягає місія суду: вивчити і встановити обставини. Я би не хотів ні тлумачити Конституції, ні давати юридичних пояснень.
Якби в когось були сумніви в конституційності постанови Верховної Ради, то він міг оскаржити її в Конституційному Суді аж до дати президентських виборів. Наскільки мені відомо, цього не сталося.
Під час допиту Порошенка суддя Владислав Дев'ятко відхилив більше ніж 10 запитань, поставлених свідку адвокатами Януковича, як такі, що не стосуються справи, яку розглядають. Після чергового такого запитання ("Чому в той час, коли ви були в зимовій відпустці і ніхто не знав, де ви перебуваєте протягом тижня, не було ухвалено постанови про ваше самоусунення?") суддя попросив вибачення у свідка і достроково припинив допит. У засіданні оголошено перерву до завтра, коли суд почне допитувати свідків захисту.
