На відміну від решти міністрів, Хмара ризикував життям
Уперше я побачила Євгенія Хмару наживо роки два тому, коли в нас була зустріч фракції з тоді ще головою Служби безпеки Василем Малюком. Хмара сидів усю зустріч мовчки й уважно за нами всіма спостерігав. Що тоді крутилося в його голові, не можу навіть уявити.
Після зустрічі, коли всі вже прощалися, хтось із колег запитав: "Ну що, а над чим зараз працює "Альфа?" Євгеній узяв паузу у 30 секунд, а потім видав структуровану промову, що він переконаний: воювати треба не з викликами, які ми маємо сьогодні, а з викликами, які будуть завтра й післязавтра. І треба власноруч створювати ситуацію, у якій завтра й післязавтра Рociї буде складніше aтaкyвати Україну. А далі виклав ключові пріоритети "Альфи", які я навряд зможу розголошувати, але про їхню реалізацію ви всі точно чули.
Удруге я зустрілася з ним уже тет-а-тет. І знаєте, що перше він сказав мені про свій підрозділ? "Дивіться, у мене є вся статистика: що ми робимо, як робимо і з якою ефективністю". Це до питання про те, що Хмара не знає, як керувати процесами, не тямить у діджиталізації чи опрацюванні даних. Повірте, знає й тямить дуже добре.
Але в цій розмові мене вразив навіть не сам факт кількості даних, зібраних, опрацьованих і проаналізованих. А перший показник, на який він звернув увагу: "У нас найнижчий відсоток загибелі серед військових". І ця теза для генерала Хмари ключова. Я ні від кого більше не чула стільки разів слова, що треба зробити все можливе, аби мінімізувати загибель і поранення бійців. І вже вибачайте, але для мене особисто це дуже важлива історія. Я думаю, для всіх родин військовослужбовців – так само. Бо першим пріоритетом має бути збереження життів, і для Хмари це завжди було саме так.
Я голосувала за призначення Хмари міністром оборони. Але нагадаю: я не голосувала за відставку уряду Свириденко, яка й призвела до кризи довкола Міністерства оборони. Тому мені смішно читати заяви деяких депутатів, що слід терміново повернути Федорова, – якого вони ж самі й відправили у відставку. Також я маю величезний особистий досвід участі в акціях протесту. Ціннісно мені дуже близька активна частина суспільства, що не боїться виходити з плакатами й картонками. Я розумію і поділяю запит на чесну, адекватну комунікацію від органів влади й особливо – президента України. Так само, як поділяю запит на очищення цієї влади. І я дякую всім учасникам і учасницям протестів за активну громадянську позицію.
Але сьогодні я натисла за, тому що я на пальцях двох рук можу перерахувати людей у військово-політичному керівництві, у патріотизмі яких у мене немає ані грама сумніву. І Євгеній Хмара точно буде в першій п'ятірці. Я чую тези, що в нього немає управлінського досвіду. Але давайте пройдемося по всіх міністрах оборони – якою кількістю людей вони управляли до того, як стали міністрами? У багатьох набереться 10 тис. людей у підпорядкуванні, як у Хмари? І керував ними він толково й дієво. Те, що "Альфа" стала найефективнішим підрозділом за далекобійними ударами, не трапляється саме по собі, це результат правильно налагоджених процесів, виставлених цілей, здійснених закупівель, аналізу ситуації – цілої низки управлінських рішень.
І тут важливо, що "Альфа" має значно більшу автономію всередині СБУ, ніж будь-який інший підрозділ сил оборони. Керівник "Альфи", подекуди спільно з головою СБУ, подекуди самостійно, визначає, що саме і як закуповувати. Якби ці закупівлі були неефективними чи корупційними, ми б не побачили таких спецоперацій "Альфи". Підозрювати генерала Хмару за весь час керівництва величезним підрозділом із величезним бюджетом у корупції, у мене немає жодних підстав.
Учора під час зустрічі з фракцією ми запитували, що далі буде із системою закупівель. Хмара відповів, що планує продовжити робити її максимально прозорою. Ми не знаємо, чи дотримається він обіцянки, і можемо робити висновки лише за його репутацією й попереднім досвідом. Багато сумнівів було, чи можна призначати генерала Хмару, оскільки міністр оборони – це цивільна посада. Станом на сьогодні Хмара звільнився з війська. За ст. 26 закону "Про військовий обов'язок і військову службу" – "про проведення організаційних заходів (для осіб вищого офіцерського складу)". Про існування цієї статті, чесно кажучи, я дізналася лише вчора. Але важливо, що ця норма вже існувала, її прописували не під Хмару.
Чи був такий розвиток подій оптимальним? Мабуть, ні. Мабуть, було б класно, якби в нас була довга лава запасних цивільних із не меншим рівнем доброчесності й кваліфікації, ніж у Хмари, – і нам було б із кого обирати. Але так не є. А обираючи між непатріотичним цивільним міністром і патріотичним вчорашнім військовим – я точно за другого. Бо, на відміну від решти міністрів, він, чорт забирай, неодноразово ризикував власним життям для того, щоб ця країна вистояла. Тоді як майже всі міністри – навіть після звільнення з посад – так і не долучилися до сил оборони. Тому я гостро сприймаю крики "ганьба" на адресу Хмари чи коментарі, що його посадили на потоки по закупівлях. Можна сперечатися про кадрові призначення чи мати власні симпатії, але давайте зберігати якісь межі.
Я розумію, що про колишнього командира "Альфи" відомо мало (і це насправді дуже добре), більшість операцій підрозділу засекречені, але давайте в політичних баталіях не знецінювати військових та їхній внесок. Я можу помилятися, у політиці цей ризик завжди є. Але з усього, що я бачу й розумію, призначення Хмари щонайменше створює можливості, а не руйнує їх.
Джерело: Inna Sovsun / Facebook
