Дуже соромно було б вистояти в гарячій війні й програти інформаційну 

Нездатність зламати оборону українського війська на фронті й нездатність зламати українське суспільство ударами по інфраструктурі примушує агресора примножувати інформаційні атаки. Принаймні тут у нього краще виходить.

На мій погляд, дуже соромно було б із великими жертвами й героїзмом вистояти в гарячій війні та після цього зазнати поразки у війні інформаційній. Добровільно віддати бункерному лисому діду перемогу, яку він був нездатний отримати за допомогою тисяч танків і десятків тисяч дронів. Давайте чесно, це була б ганьба найвищого рівня й знецінення наших жертв і героїв.

Що робити очільникам держави, зрозуміло: визнати кризу й почати з неї вибиратися. Визнати помилки й почати їх виправляти. Я про це писав багато разів, нема сенсу повторювати.

А що робити кожному й кожній із нас, ми часто забуваємо. А нам треба лише одне: не вестися на російські вкиди й не поширювати російську пропаганду. Навіть якщо там є зерно правди (завжди додають). Навіть якщо емоційно тригерить. Навіть якщо дуже хочеться.

Поле бою – ваша свідомість. І ви за нього несете повну відповідальність. Тримайте лінію, не відступайте, не кидайте позицій, інакше все посиплеться.

Навіяно численними зойками про те, що ми програли (саме тоді, коли сили оборони України починають домінувати в середніх і дальніх ударах), а також надзвичайно успішною російською операцією про мігрантів.