І перше, і друге – чергова помилка кремлівського старця 

Меморандуми Путін – Сі. Надуті щоки й відсутність змін.

Китай і Росія підписали ряд документів, які зафіксували нинішній статус-кво. І це є певною перемогою Путіна.

1. Попри багато пафосу і вкидів від росіян, фінальний документ виявився більш ніж декларативним. Жодного вагомого прориву ми не побачили й не почули. І головне, ніяких домовленостей по "Силі Сибіру – 2" нема. Китай не буде вкладатися в Росію, не буде передавати технології й залишиться покупцем останньої надії.
2. Росія продовжує, як собака на сіні, розторговувати між Китаєм і США північний морський шлях і ресурси біля нього. Але поки ні Америка, ні КНР не готові йти на широкі домовленості з РФ по цих питаннях. А Росія продовжує тримати ці речі як свій головний козир, із якого вони хочуть зірвати джекпот. У їхньому розумінні цей джекпот – одночасне входження двох країн у ці проєкти з паралельним експортом у Росію технологій, грошей і зняття санкцій.
3. Попри це, візит Путін може вважати вдалим. Він отримав добро на те, що правила гри не зміняться, а це означає, що поставки обладнання для ВПК будуть продовжені.
4. Таким чином, маємо ситуацію, при якій Путін має можливість не ставити війну на паузу. Правда, і великих проривів у нього не передбачається.
5. І тут ми підходимо до найважливішого. Путін хоче продовжувати війну не тому, що вірить у літню операцію. На відміну від минулої весни, він навряд чи впевнений у результатах. Він просто не може зупинити цю війну. Зупинка війни в нинішніх умовах означатиме для нього політичну смерть. Головний розрахунок Путіна лежить у двох ілюзіях:

• внутрішня ситуація в Україні призведе до протестів і повної дестабілізації влади;
• через дефіцит енергоресурсів ЄС почне знімати санкції й закуповувати російські газ і нафту. Сподіваюся, і перше, і друге – чергова помилка кремлівського старця.