Іноземці-інструктори такого навіть у кіно не бачили. Спокусяться грошима, понесуть втрати, потім будемо ще їх ловити
Дуже багато останнім часом про рекрутинг іноземців. Про зарплати захмарні, які тих іноземців будуть приваблювати. Про бригади, які в планах майже на 20–30% укомплектувати з іноземців.
У цьому рішенні немає лише однієї ланки. Підготовки іноземців за сучасними вимогами і стандартами ЗСУ. Не НАТО, не Бразилії, не Парагвая, не Колумбії. А саме ЗСУ.
І починати треба з інструкторів. З українського піхотинця, який володіє потрібною іноземною мовою. Щоб піхотинця відібрати, навчити, зробити інструктором та перевести до навчального центру. Іноземці-інструктори, це по досвіду трошки не те. Мотивовані, дисципліновані, методичні. Але вже не розуміють, що відбувається на ЛБЗ. Бо такого навіть у кіно не бачили.
Тільки ті іноземці, які пройшли війну у нас в наших бригадах. Чисто іноземці, на жаль, вже про вчорашній день. Але їх ще треба навчити. Інакше ой. Сарафанне радіо – воно швидке. В інших державах тим більше. Там специфічна спільнота. Спокусяться грошима, приїдуть, не отримають належної підготовки, понесуть втрати там, де їх можна уникнути, і привіт. Не буде бажаючих. Або буде до першої зарплати і СЗЧ. Потім будемо ще їх ловити.
Центр під навчання іноземців формується. Керівництво дуже притомне. З робочих практиків. Але якщо їм не дадуть карт-бланш на відбір іномовних бійців і бригади це не підтримають, то можна вважати, ми вже все просрали. Спочатку буде фальсифікація, потім скандали, в потім як завжди.
Джерело: Роман Доник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора