Ми застрягли в "міндічгейті і яйцях по 17 грн". Пропонуємо прості рішення, а від влади хочемо складних 

Валерій Пекар описав стан, в якому ми сьогодні знаходимося. На правах оптиміста дозволю собі не погодитися тільки з висновками щодо "держави як суб'єкта протидії всьому хорошому".

Не існує "влади" чи "держави", які мислять проти людей, домовляються про погані речі, свідомо не будують укриття тощо. Наша величезна політична проблема – відсутність команд і політичних партій в державному апараті та на політичних посадах. Відповідно, немає політичних платформ, програм, логічних кроків. Були б ліберали – вони б діяли по певному алгоритму. Були б консерватори, то пропонували б інші рішення. Адже ціль кожної політичної партії (платформи) – перемогти на наступних виборах, а отже, треба пропонувати ефективні рішення в рамках своєї програми і доводити, що це корисно громадянам.

Політика загалом є мистецтвом логічних дій: підняв податки тут – отримав задоволення певних груп. У нас цього всього немає. Є дуже різні люди на різних посадах, яких тасують, переставляють, мішають. Шукають більш ефективних, менш ефективних. Але це не створює систему, яка здатна реалізовувати послідовні рішення. Це створює певний хаос на початку ротації, пів року всі звикають до нових підходів, тільки починають працювати – і далі знову чергова зміна. Чому, наприклад, такого хаосу не виникає в Британії, де також можуть міністра освіти переставити на міністерство інфраструктури? Бо є платформи, політичні партії і чіткі алгоритми роботи. Плюс незмінний політичний апарат, який забезпечує плин роботи без зупинок.

І наша ситуація звучить справді погано, особливо в часи кризи. Але це точно не свідоме рішення "держави". Так вийшло історично, і через погані події, і через хороші, типу Майданів. І ще вийшло так, що за відсутності партій і платформ політичні діячі і вищі державні службовці здатні "напрягтися" в умовах високого ризику. Це саме та гнучкість і адаптивність, які дозволяють нам вижити. Так було в часи COVID, спочатку повний хаос, але потім зрозуміли, що біда, зібралися і реалізували низку адекватних рішень – я зараз в першу чергу про підтримку бізнесів, а не медичний аспект.

Тому я особисто вірю, що за умови об'єднання всього нашого громадянського суспільства, інтелектуальної спільноти – навколо дуже чітких програмних пунктів щодо підтримки економіки, дерегуляції – "держава" повільно, але почне рухатися в правильному напрямку. Адже маємо бути чесні з собою – все наше медійне поле сконцентроване на проблемах корупції в її найпростішому варіанті. І замість говорити про серйозні реформи дерегуляції і лібералізації, розробки нових Бюджетного кодексу, Податкового кодексу, Кримінальноuj процесуального кодексу тощо, і послідовного лобіювання саме таких проектів – ми застрягли в наративі "міндічгейт, ай-ай, яйця по 17 грн". Фактично соціум теж пропонує прості рішення, але хоче від влади складних.

Тому вся наша актуальна ситуація – це наслідок відсутності системності в нашому спільнобаченні України. І ми всі разом можемо це міняти, бо саме ми і є держава.

Джерело: Артем Биденко / Facebook