Ми можемо подбати про себе лише самі, як на початку 2022-го
Ворог прагне нашого морального виснаження. Тому що нашого фізичного виснаження він не здатен досягти, так само як і прориву фронту.
Це його остання надія. Він прагне довести нас до такого стану, коли значна частина людей скаже: "Краще жахливий кінець, ніж безкінечний жах. Давайте вже підпишемо що завгодно, аби воно припинилося". Розумом усі усвідомлюють, що це буде не кінець, а новий початок. Але ворог прагне довести нас до стану морального виснаження, коли розум мовчить, а душа його навіть не питає.
Тут мушу вам сказати кілька неприємних речей.
1. Немає ніякого способу захистити українські міста від балістичних атак. Просто фізично у світі немає такого способу. Світ не виробляє протиракети в такій кількості, як Росія виробляє ракети, і це не можна змінити швидко. Це математика, її не обманеш.
2. Держава про нас не подбає. Вона просто не пристосована до того, тож не питайте, чому не побудовані укриття тощо. Часом здається, що на печерських пагорбах переймаються лише двома речами: як врятувати від правосуддя своїх "міндічей" і як не допустити, щоб у когось виріс вищий політичний рейтинг. Хоча цей рейтинг знадобиться лише на виборах, а до них ще треба дожити. Облиште марні сподівання на державу. І не забудьте оце сьогоднішнє відчуття безпорадності й відсутності дорослого в хаті, коли підете на післявоєнні вибори.
3. Ми можемо подбати про себе лише самі, і ще одне про одного. Як це було на початку 2022-го, складіть собі план, як подбати про себе і про своїх. Не думайте, що нічого не можна зробити. Війна – це гра в карти зі смертю, і завжди можна трохи краще зіграти тими картами, які тобі випали. У мережі повно порад, які можуть зберегти конкретно ваше життя й життя ваших близьких.
4. Подумайте, про кого ви можете подбати. Завжди є ті, кому важче. Коли ми дбаємо про них, нам самим стає легше. Думаймо про інших, поважаймо їх та їхні зусилля, дякуймо щодня.
5. Коли в час Другої світової формувалася УПА, то заклики лідерів руху на початках привели до появи лише невеликої когорти добровольців. Масово люди пішли в армію лише тоді, коли зрозуміли, що вижити зі зброєю в руках надійніше, ніж без зброї. Що я хочу сказати: якщо ви думали, що триматися осторонь від війни гарантує вам життя, то тепер це не так. Ставайте до лав якщо не сил оборони, то принаймні волонтерських рухів – там руки й голови дуже потрібні.
6. Бізнес та аналітичні центри мають спільно натиснути на уряд, щоб він швидко вдався до антикризових заходів. На початку 2022-го це вдалося, і тоді спільними зусиллями економіку врятували від падіння у прірву. А потім все повернулося на свої кола й навіть стало гірше. Нині ситуація така сама: економіка може померти від шоку. Рішення є, вони добре відомі. Наведу просто як приклад зміну порядку введення в експлуатацію об'єктів розподіленої генерації. Не буду тут виписувати десятки рішень, бо це не формат Facebook. Головне – зупинити шок.
7. Будь ласка, купуйте українське. Допоможіть встояти малим місцевим виробникам, ветеранським бізнесам, незалежним медіа, культурі, книговидавцям.
8. Щодня вичищайте мозок від трухи, яку туди насипають росіяни.
9. Ворог хоче, щоб ми впали у відчай та опустили руки. Ворог не заслужив такого подарунка. Не впадайте у відчай, не опускайте руки.
10. І головне. Будьте частиною рішення, а не проблеми. Навіть невелика частинка рішення – це значить, що ви на правильному боці. Якщо ти не частина рішення, ти частина проблеми. Тримайтеся й допомагайте триматися іншим.
Виживемо, вистоїмо, переможемо.
Джерело: Валерій Пекар / Facebook
