Пашинян виявився ще той троль 

Політтехнологічне (хто ще пам'ятає, що це таке).

Вірменські вибори й перемога Пашиняна мають всі шанси стати найцікавішим політтехнологічним кейсом цього року. Бо виграти вибори із 7% довіри серед молодої електоральної групи – це приблизно як "взяти" марафон з вивихнутою щиколоткою: технічно можливо, але вимагає специфічної стратегії руху. Олди мають пам'ятати схожі кампанії – Кучми та Єльцина. Справжній рок-н-рол.

Стратегія Пашиняна виявилася дуже простою й дуже неочевидною одночасно – знову ж таки, для тих, хто не застав веселі 90-ті. Пашинян не намагався сподобатися. Він зробив так, щоб за нього було не огидно голосувати, і це принципово різні речі. У TikTok й Instagram він постив короткі кліпи під Adele й Пугачову, грав на барабанах, катався на велосипеді, показував серця руками і при цьому свідомо не ділився виборчою програмою, не говорив про економічне зростання й не обіцяв конкретних реформ. Тобто вів кампанію як лайфстайл-блогер, а не як політик, і це було не від відсутності програми, а від розуміння того, що його аудиторія програм не читає й обіцянкам не вірить, зате реагує на автентичність, нехай і постановочну.

Опитування IRI від травня 2026-го показало, що вірменська молодь насправді менш ентузіастична щодо вступу до ЄС, ніж покоління 56+, яке виявилося найбільшим прихильником євроінтеграції. Молодь голосувала за Пашиняна не тому, що хоче в Європу, а тому, що не хоче в Росію, і ця різниця має значення. Бо кампанія, побудована на "ходімо в ЄС", зачепила б одну аудиторію, а кампанія, побудована на "геть від Росії", зачепила іншу, і Пашинян, свідомо чи інтуїтивно, обрав другу. При цьому РФ тиснула на Вірменію так, ніби це лебедина пісня Путіна: відкликала посла, погрожувала виключенням з ЄАЕС, а сам Путін прямо порівнював Вірменію з Україною, натякаючи на відомі наслідки. Вірменія в цей період була третьою за обсягом мішенню після України і Франції.

Головний опонент Пашиняна Самвел Карапетян, російсько-вірменський мільярдер, який зробив статок у Росії, під час кампанії перебував під домашнім арештом за підбурювання до повалення уряду. Але Пашинян виявився ще той троль, пішов ва-банк. Він назвав ключовий інфраструктурний проєкт країни TRIPP, Trump Route for International Peace and Prosperity, тобто буквально вписав ім'я Трампа в назву транспортного коридору через вірменську територію, і отримав за це complete and total endorsement від самого Трампа, і підтримку Рубіо, і мир з Азербайджаном за американського посередництва. Це якраз той випадок, коли політичний маркетинг спрацював на 100%.

Для України тут є кілька речей, які варто взяти на замітку, не для копіювання, але для осмислення. Пашинян фактично анти-Мілей: жодного епатажу, жодних бензопил і скандалів, тільки барабани, велосипед і серця руками, тобто м'який популізм теплоти замість агресивного популізму гніву. Він виграв не тому, що переконав молодь йому довіряти, а тому, що зробив вибір максимально простим: "Я веду від Росії, а решту деталей можемо обговорити потім". І зверху написав великими літерами ім'я американського президента, увіковічивши його в транспортному коридорі.

Час шукати в Україні проєкти, які можна назвати іменем Трампа і прив'язати до майбутньої виборчої кампанії.

Джерело: Артем Биденко / Facebook