Війна – тимчасове непорозуміння, а далі знову буде дружба?
А є взагалі якесь логічне пояснення, чому Україна, живучи в умовах війни вже 12 років, так і не почала масового будівництва укриттів? Складається враження, що на це немає ні політичної волі, ні суспільного запиту.
Укриттів фактично немає навіть на рівні стратегічного задуму. Будівництво бетонних сховищ на зупинках у прифронтових містах теж зійшло нанівець. Забудовники продовжують зводити скляні висотки. Котеджні містечка навколо Києва ростуть, як гриби після дощу, – і майже всі без підвалів. То що це, як не мовчазний консенсус еліт: війна – тимчасове непорозуміння, яке рано чи пізно закінчиться, а далі знову буде дружба? А якщо ні, то родини цих еліт, включно з повнолітніми синами, давно й успішно облаштовуються за кордоном.
Припустімо, війна закінчиться просто сьогодні. Але, поки існує Росія в її нинішньому вигляді, Україна залишатиметься під загрозою. Справжня безпека настане лише тоді, коли цей монстр розпадеться на окремі держави нормального розміру, а його ядерний арсенал, стратегічна авіація, флот і ракетна промисловість будуть ліквідовані.
Джерело: Тетяна Даниленко / Facebook