Артем Біденко
Голова правління Інституту інформаційної безпеки, у 2015–2020 роках – заступник міністра (держсекретар) культури та інформаційної політики України
Якби Україна капітулювала, її рейтинг різко покращився б
Найбільш миролюбива країна світу – це Ісландія, яка не має армії. Найменш миролюбива – Росія, яка напала на сусіда. Україна, яка переживає такі ночі, як сьогодні, стоїть поруч із Росією на 160-му місці зі 163, між Конго й Ізраїлем, нижче за Сомалі, Ємен і Афганістан.
Сомалі, де Al-Shabaab контролює значну частину території і де немає нормально функціонуючої держави вже 30 років, визнано більш миролюбивим за країну, яка четвертий рік обороняється від "найбільшої армії Європи". Знайомтеся, це Global Peace Index 2026 від Інституту економіки та миру, і його автори серйозно пишуть на своєму сайті, що це "the world's leading measure of global peacefulness". Провідний інструмент вимірювання миролюбивості.
Коли дивишся на 23 індикатори, з яких складається цей рейтинг, починаєш розуміти, як саме Сомалі обійшло Україну. Шість індикаторів вимірюють мілітаризацію, і всі шість рахуються негативно: військові витрати як відсоток ВВП, кількість військовослужбовців на 100 тис. населення, імпорт зброї, експорт зброї, ядерне і важке озброєння, внески в миротворчі місії ООН. Тобто країна, яка витрачає на оборону більше, має більшу армію, імпортує зброю для самозахисту і не може відправити миротворців, бо сама воює, отримує гірший бал за всіма шістьма позиціями. Індекс не розрізняє мілітаризацію агресора і мілітаризацію того, хто обороняється, для нього великий оборонний бюджет є ознакою "немиролюбивості".
Фінляндія це відчула навіть більше, ніж Україна, адже Фінляндія не воює. До 2022 року вона стабільно входила в десятку найбільш мирних країн. Потім, з огляду на дії божевільного сусіда, фіни підняли оборонні витрати на 36%, вступили в НАТО, і їхній рейтинг упав на 16-те місце. Фінляндія стала безпечнішою для своїх громадян, бо отримала "натівську парасольку" і сучасну оборону, але індекс оцінив її як "менш мирну/миролюбну".
Далі ще цікавіше. 11 індикаторів вимірюють "соціальну безпеку", і серед них є "кількість біженців і внутрішньо переміщених осіб як відсоток населення". Мільйони українців, які втекли від російських ракет, погіршують наш бал, тобто Україна отримує мінус за те, що її громадян бомблять. Ще п'ять із 23 індикаторів – це "qualitative assessment by EIU analysts", суб'єктивна оцінка аналітиків Economist Intelligence Unit, того самого EIU, який, як ми вже знаємо з дослідження ScienceDirect про Індекс оцінки корупції, є "критичним драйвером" і того рейтингу теж. Тобто одна й та сама аналітична група суб'єктивно оцінює і рівень корупції, і рівень миролюбивості, і їхні оцінки формують рейтинги, які потім цитують як незалежне джерело.
Якби Україна завтра капітулювала і розпустила армію, її рейтинг різко покращився б: зникли б і "триваючий конфлікт", і "мілітаризація", і "біженці". За логікою індексу, капітуляція – це шлях до миру, а оборона – це ознака немиролюбивості, і якщо це звучить як абсурд, то лише тому, що це і є абсурд.
Справжня проблема не в тому, що рейтинг відірваний від життя, а в тому, що він впливовий. Інвестори, страхові компанії, кредитні агентства, дипломати, журналісти дивляться на цифру 160 зі 163 і роблять висновки, не вчитуючись у методологію і не запитуючи, чому країна, яка обороняється, стоїть поруч із країною, яка напала.
Ці рейтинги формують сприйняття, впливають на фінансові потоки і дипломатичні рішення, і саме тому їх не можна залишати такими, як вони є. Світ давно потребує змін у систему підрахунку різноманітних рейтингів, оцінок, адже за останні десятиліття змінилося дуже багато критеріїв. Не можна брати індикатори, які не розрізняють агресора і жертву, вставляти їх у формулу і вважати це достовірним. Викривлені рейтинги формують викривлену реальність, і коли це викривлення починає впливати на реальні рішення реальних людей, воно перестає бути академічною проблемою і стає політичною.
Джерело: Артем Біденко / Facebook