"Я втратила все: дім, тата, друзів." Історія Марії з Херсона, яка вижила після артилерійського обстрілу, увійшла до музею "Голоси Мирних" 

Марія розповіла, що не знепритомніла одразу після поранення під час обстрілу, і в перші хвилини не розуміла, наскільки тяжкими є травми.

"Я нічого не зрозуміла, був больовий шок. Думала, поплачу трохи й піду далі. Сталося, як не гадалося… Уламки в мене тільки в голові. Після операції не могла ходити місяць. Пам'ятаю ліжко, яке піднімається. Тільки так я навчилася сідати", – пригадує Марія.

Понад сім місяців вона провела в лікарнях, їй зробили сім виснажливих операцій, зокрема видалення частини мозку й установлення титанового імпланта, ідеться в матеріалі музею. Лікарям довелося боротися з тяжкими ускладненнями – менінгітом і остеомієлітом, коли організм відштовхував штучні імпланти.

Через значне ураження мозку Марія вчилася знову всього: сідати, ходити, тримати ложку, вимовляти слова, писати літери. Її мама Наталія – хірургічна медсестра. Вона забезпечувала цілодобовий догляд і допомагала доньці знову опановувати шкільну програму.

"До поранення вона займалася творчістю: музикою й малювала. Після поранення це все довелося опановувати з нуля. Вона не могла ні говорити, ні їсти, ні ходити. Я годувала її через зонд, потім ми почали ходити з підтримкою. Вивчали заново абетку, математику й усе інше", – розповіла Наталія.

Після підриву російськими військами Каховської ГЕС сім'я втратила дім у Херсонській області. Згодом помер батько Марії, ідеться в розповіді. Марія каже, що переконана, що переживання й наслідки війни підірвали татове здоров'я.

"Я втратила все: дім, тата, друзів", – каже Марія.

Сьогодні Марія разом із мамою живе в містечку для переселенців під Києвом, повідомив сайт Фонду. Вона малює, ліпить із пластиліну й закінчує школу. Мама Марії розповіла, що донька мріє стати військовою.

"Вона не здається, бо має такий характер – бойовий. Змалку хотіла бути військовою. Саме це не дає їй зупинятися. Це внутрішній потяг до мужності, який змушує йти вперед і ніколи не здаватися", – сказала Наталія.

Дізнатися історію Марії й Наталії можна на порталі музею.