Історія Валерії Карячки та її доньки Марії увійшла до Музею "Голоси Мирних" 

Російський "Іскандер" влучив у сільський магазин у Дніпропетровській області, коли там перебувала Марія разом із бабусею, йдеться у розповіді. Валерія та її чоловік дізналася про обстріл від старшого сина і побігли на місце прильоту.

"Там просто жах, що було. Ми все з чоловіком зрозуміли. Просто переглянулися і почали плакати… Я б хотіла подивитися на ту людину, яка натиснула ту кнопку й запустила ці ракети і "шахеди". Хочеться, щоб їх покарали, щоб вони відчули рівнозначний біль", – сказала жінка.

65-річна бабуся, Тамара Іванівна, померла в автівці швидкої допомоги. Дівчина вижила, але втратила частину ноги. 

Валерія каже, що травма дуже ускладнила прояви аутизму: стався значний відкат у навичках, що ускладнює реабілітацію. Марія важко звикає до протеза та відчуває фантомний біль, який не може пояснити словами. Ще до повномасштабного вторгнення РФ родина докладала значних зусиль, щоб допомогти донці опанувати практичні навички. Трагедія 2025 року зробила цю боротьбу в рази важчою, сказала мати. 

"З протезом це дуже тяжко. Навіть просто його їй одягнути. Вона без нього на одній нозі стрибає, на колінах ходить. Але це дуже боляче. А мені болить, бо не можу їй допомогти психологічно. Вона усе переживає самотужки", – розповіла Валерія.

За її словами, Марія досі не може усвідомити втрату рідної людини. 

"Марійка хоч не розмовляє, але вона йде, до неї в кімнату, дивиться… Іде на кухню, дивиться. Шукає. Чекає…", – пояснює мама дівчинки.

Історію родини Валерії та Марії можна дізнатися на порталі музею.