Для Північної Кореї участь у бойових діях у будь-якій ролі – це досвід та інструмент тиску на Захід

Щодо спрямування північнокорейських військових до Росії. Наш інфопростір коливається від подиву до обурення, хоча було наївно думати, що Росія не спробує шукати партнерства й розвивати їх на противагу США та НАТО. Усю війну в нас активно спекулювали на темі існування певної "глобальної осі зла" у складі РФ, Ірану, КНР і КНДР, які формують ледь не антизахідний військовий блок. Проте ми здивовані тим, що одна із цих країн вирішила наблизитися до статусу союзника РФ і реалізувати положення договору, який вони підписали з Москвою раніше.

Для Північної Кореї навчання у РФ і навіть участь у бойових діях у будь-якій ролі – це досвід, а також інструмент тиску на Захід із метою схилити його до переговорів, які буксують уже чотири роки, тим паче в умовах загострення конфлікту з Південною Кореєю.

У певному сенсі вони діють так само, як країни НАТО, які мають схожі договори про взаємну оборону й безпеку. Наївно вважати, що тільки на Заході підписуватимуть угоди про спільні навчання, обмін бойовим досвідом і навіть взаємну оборону. Незахідні країни, які кидають виклик "західному світовому ладу", можуть не мати того рівня інтеграції та союзництва, як на Заході, але це не відкидає їхніх спроб посилити координацію між собою.

Часто запитують: а що нам чи Заходу варто робити в такому разі?

Ми навряд чи щось можемо зробити, крім як поглибити співпрацю з нинішньою адміністрацією Південної Кореї, використовуючи цей привід. Це не дає нам жодних гарантій чи суперкрутої переваги, не треба обманювати себе. Якщо в Сеулі зміниться влада, то опозиція знову намагатиметься перезапустити переговори із Пхеньяном.

Глобально:

1. Колективне застосування сили для силової зміни режиму. Але на це зараз ніхто не готовий іти, особливо з огляду на "ядерний чинник" і небажання регіональних держав, включно із КНР.

2. Договорняк. Запропонувати угоду, у якій послабити або зняти санкції в обмін на зобов'язання не співпрацювати з РФ і тримати дистанцію від війни в Україні. Я не бачу зараз бажання й волі у Заходу зважитися на такий непопулярний крок.

3. Чекати і сподіватися на внутрішню революцію. Ніхто не знає, коли це станеться, до чого приведе і як відреагують інші гравці. Варіант непередбачуваний, довгий і його складно прорахувати, з огляду на те, що Захід не має жодної внутрішньої альтернативи керівним силам у Пхеньяні.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора