За два роки список версій убивства Шеремета вже мав би скоротитися до однієї-двох, а "побутовий мотив" – зникнути з офіційних коментарів
Виконавці вбивства журналіста Павла Шеремета могли піти як в інший світ, так і за кордон, вважає юрист, експерт-кримінолог Анна Маляр.
Два роки як убили Павла Шеремета.
Весь день сьогодні телефонують ЗМІ з ключовим питанням – як можна оцінити роботу слідства в цій конкретній ситуації. Розслідування цього вбивства не можна порівнювати з найбільш типовими побутовими вбивствами, коли більш-менш очевидно, хто кого не поважав на підпитку і за це зарізав кухонним ножем.
Наразі йдеться про організоване, добре підготовлене вбивство. Організовували і виконували люди обізнані – прорахували не лише процес убивства, а й шляхи знищення доказів і будь-якої інформації, яка може наштовхнути на докази. Такі вбивства справді складно розслідувати.
Але на те і професіонали, щоби впоратися зі складними завданнями. Навіть зібраної та оприлюдненої журналістами інформації достатньо, щоби виключити більшість із широкого списку версій і більш-менш визначитися з напрямком розслідування.
Відсутність підозрюваних виконавців через два роки можна хоч якось пояснити – втрачено перші дні після вбивства, виконавці могли піти як в інший світ, так і за кордон тощо. Але ж злочин організовувала, з високою імовірністю, група людей. Вони ж не розчинилися в повітрі, як і інформація про все, що вони робили.
Крім того, якби було зібрано інформацію про контакти, оточення, діяльність (можливо, не тільки журналістську), пересування, переписку, дзвінки Павла Шеремета і глибоко проаналізовано, то можна було б зрозуміти мотив убивства. А ще додати до цього результати проведених експертиз – і можна принаймні дати відповідь: смерть Шеремета – це кінцева мета зловмисників чи проміжна. За два роки вже список версій повинен скоротитися до однієї-двох, і "побутовий мотив" мусить зникнути з офіційних коментарів.
На мою думку (припущення), його вбивство – це проміжна мета. Це інструмент шантажу, залякування, "діалогу" з опонентом чи стороною якогось конфлікту. Убивство вчинене демонстративно, і саме така демонстрація спрямовується не на вбитого, а на живих. Це для них сигнал та показовість.
Тож, навіть за такої складності розслідування, інформації та висновків уже могло б бути більше.
Джерело: Анна Маляр / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора