Україна залишається найслабшою ланкою Європи. Вона реагує на нові виклики й загрози G

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю торян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив...

"Одіссея". Гомер

Пора нам, як мені здається, від обговорення технічних деталей і політичних несподіванок парламентських виборів в Україні перейти до їх осмислення в широкому історичному та геополітичному контекстах.

Мені дві перші частини українського електорального марафону нагадали сюжет і перипетії однієї з перших, якщо не першої в Європі політичної алегорії – гомерівської "Одіссеї".

Можливо, тому що я сприймаю "український транзит" як епізод (далеко не останній, як вважав Френсіс Фукуяма) не менш епічного протистояння капіталізму та реального соціалізму, а руйнування Радянського Союзу, для багатьох "священної Трої", схоже на долю не тільки цього міста, але й частини європейської цивілізації, яку він уособлював.

У холодної війни доки не знайшовся свій Гомер, а шкода. У тих "троянській" і світовій, що триває без перерви, на думку українського філософа Андрія Єрмолаєва, ось уже ціле довге ХХ століття, війнах є щось спільне. І це "щось" здається таким повчальним, що ним хочеться поділитися і з "греками", і з "троянцями" – і зі своїми співвітчизниками в Україні, і зі своїми співгромадянами в Росії.

По-перше, мені здається, що як і тоді, так і тепер попри досить вагомі підстави для початку війни від неї ніхто не виграв. Надії на те, що перемога у війні затвердить справедливість, принесе мир, і цього разу не виправдалися. Усі програли.

По-друге, у свою драматичну подорож після першої гібридної – холодної – війни, у якій Україна, як і герой Гомера, не дуже хотіла брати участь, і руйнування "нової Трої" Радянського Союзу, одна з найбільших і нині найбідніших європейських країн пустилася багато в чому всупереч своєму бажанню, хай що стверджують сьогодні апологети її остаточної суверенізації, і за дуже схожих обставин.

Україна наприкінці "довгого ХХ століття", як Росія на його початку, виявилася й залишається найслабшою ланкою Європи. Вона першою реагує на нові виклики й загрози. Вона, як відомий герой Джерома К. Джерома, може бути енциклопедією всіх сущих і мислимих європейських хвороб. Для тих, хто хоче дізнатися, на що Європа хворіє сьогодні, досить "обійти навколо" України й зазирнути всередину її. Багато хто сприйме це твердження критично, розцінить його як неприпустиме перебільшення, але я все-таки буду на ньому наполягати й у наступному блозі спробую навести кілька аргументів на його користь.

Джерело: "ГОРДОН"