У білоруських в'язницях особливо жорстоко катують політв'язнів-жінок. Режим Лукашенка має відповісти за ці злочини

Я пройшла через тортури у в'язниці білоруського КДБ після президентських виборів 2010 року. Тоді також було сфальшовано їхні підсумки, і на опозицію звалилися масові репресії. Але масштаб свавілля, яке відбувається у Білорусі після президентських виборів 2020 року, не порівняти ні з чим. Злочини, які скоює сьогодні режим Лукашенка проти політв'язнів, жахливі.

У в'язницях тисячі політв'язнів, ми навіть не знаємо, скільки точно. За різними оцінками, від 8 тис. до 10 тис. Понад три роки майже щодня відбуваються арешти, люди бояться звертатися до правозахисників і журналістів, робота яких усередині країни неможлива. За останній рік нам стало відомо про загибель уже сімох людей в ув'язненні: через ненадання медичної допомоги, тортури та самогубства.

Скільки серед політв'язнів жінок, насправді сказати складно. Відомі імена приблизно 200 осіб.

Кажу з огляду на свій досвід: жінка завжди більш уразлива у в'язниці. І через природні фізіологічні причини, і психологічно. Знаючи це, у в'язницях їх катують особливо жорстоко. Мета – принизити, розтоптати гідність, зламати волю.

Судіть самі. У в'язниці КДБ мене позбавляли предметів гігієни, можливості ходити в туалет, змушували в холоді спати на підлозі, тримали в цілковитій ізоляції, погрожували створити умови, щоб у мене ніколи не було дітей.

У в'язниці на Окрестіна 2020 року умови у жінок були ще страшнішими: їх тримали у задушливих та переповнених камерах без туалету, мила, гігієнічних прокладок, туалетного паперу, їжі та навіть води. Ось свідчення однієї з колишніх політув'язнених: "У чотиримісній камері без туалету й води разом зі мною перебувало 36 жінок. Охоронці змушували нас роздягатися догола, просто щоб позабавлятися".

У звіті, підготовленому управлінням верховного комісаріату ООН із прав людини (УВКПЛ), підтверджують факти зґвалтування затриманих та застосування інших форм сексуального й гендерного насильства щодо як чоловіків, так і жінок.

Через що проходять жінки у білоруських в'язницях зараз? Ми знаємо лише частину інформації, оскільки в'язнів совісті тримають часто у цілковитій ізоляції. Убогі відомості вдається дізнатися з рідкісних листів чи зустрічей з адвокатами. Але адвокати, треба сказати, сьогодні залякані репресіями або не мають доступу до підзахисних, або приховують реальну інформацію про їхнє становище.

Активістку громадянської кампанії "Європейська Білорусь" Поліну Шарендо-Панасюк 9 жовтня 2023 року втретє було засуджено до тюремного ув'язнення. Сьогодні в Білорусі така практика: щоб не звільняти політв'язня, коли спливає строк, його знову судять за сфабрикованими обвинуваченнями.

Поліну тримали в колонії №24 у Заріччі для жінок-рецидивісток, відомій найважчими умовами тримання. За неповний рік Поліна Шарендо-Панасюк провела понад 200 днів у штрафному ізоляторі, ще на шість місяців її відправляли у приміщення камерного типу.

Що таке штрафний ізолятор? Я маю вам пояснити. Штрафний ізолятор – це кам'яний мішок без вікна, свіжого повітря, де у політв'язня відбирають усі речі. Він залишається у робі з тонкої тканини. Із речей йому дозволяють брати в ШІЗО лише зубну щітку, мило та рушник.

Навіть зуби доводиться чистити милом. Немає раковини з водою, туалету, раз-двічі на день виводять для гігієнічних процедур. Жінкам не передають жодних необхідних предметів гігієни. Заборонені книжки, папір, ручка.

Ми знаємо, що деякі ув'язнені там просто божеволіють. Навіть чоловіки часто не витримують у ШІЗО понад 10 діб. Вони кажуть, що це нестерпно тяжке випробування. Поліна провела там 200 днів! Зі зростом 170 см жінка важила 47 кг.

Під час провокації, влаштованої адміністрацією колонії, Поліну побили співкамерниці. У неї патологія печінки, через переохолодження з'явилися біль у спині, хребті, сідає зір. Але медичної допомоги їй не надають, передавати ліки також заборонено.

Вікторія Кульша, адміністраторка Telegram-каналу "Водители-97". Засуджена до чотирьох років та шести місяців колонії. Її також утримують у колонії №24 у Заріччі для жінок-рецидивісток.

За інформацією правозахисників, співробітники колонії використовували проти Вікторії психологічний та фізичний тиск. Один із наглядачів душив Вікторію ліктем, стоячи ззаду, а також тягав її камерою. Крім цього, її часто ображали та принижували.

Жінка кілька разів оголошувала голодування на знак протесту проти жахливих умов. Через це у неї двічі траплявся серцевий напад.

Протягом пів року в Речицькій колонії Вікторія відбула щонайменше 92 дні у штрафному ізоляторі, а потім її помістили у приміщення камерного типу на шість місяців. Стан здоров'я Вікторії дуже погіршився: вона схудла до 57 кг, має знижений гемоглобін і тахікардію.

62-річну пенсіонерку Галину Дербиш засуджено до 20 років в'язниці за неправдивим обвинуваченням у "тероризмі". У неї інвалідність другої групи, онкологічне захворювання і проблеми із серцем. Діти бояться, що цей строк для неї довічний і з в'язниці вона вже не вийде живою...

Журналістка Ксенія Луцкіна, засуджена до восьми років. У Ксенії рак головного мозку. Стан її здоров'я значно погіршився: збільшується пухлина головного мозку, від чого вона регулярно вживає сильнодійні ліки. Також у жінки загострилася бронхіальна астма.

Марія Колесникова, голова виборчого штабу Віктора Бабарика. Засуджена до 11 років колонії. 28 листопада 2022 року Марію доправили у хірургічне відділення гомельської лікарні швидкої допомоги з діагнозом "прободна виразка та перитоніт" і прооперували. За кілька днів політув'язнену перевели назад у колонію, у медичний стаціонар. Відомо, що госпіталізації передувало непропорційно жорстоке поводження у ШІЗО. У лютому 2023 року з нею зник зв'язок. Про долю політув'язненої нічого невідомо вісім місяців.

Олена Лазарчик, активістка "Європейської Білорусі", засуджена до восьми років колонії. Неодноразово її поміщали у карцер, незважаючи на проблеми зі здоров'ям. У жовтні стало відомо, що її позбавили продуктових передач. Їй заборонено зустрічі з адвокатом, не надходять листи. Що зараз відбувається з Оленою, у якому вона стані – невідомо.

66-річна пенсіонерка Олена Гнаук, засуджено до чотирьох років та шести місяців колонії. Їй також неправомірно продовжили строк на рік. Також тримали у важких умовах ПКТ (приміщення камерного типу), позбавили майже всіх передач, дзвінків та побачень. Відомо, що у жінки погіршилося здоров'я: трясуться руки, сильно схудла. На знак протесту тримала голодування.

Оксана Зарецька, членкиня Координаційної ради опозиції, засуджена до 1,5 року колонії. За інформацією правозахисників, Оксані після оголошення вироку стало зле, її госпіталізували. Щонайменше три дні жінка провела в комі, а за якийсь час її повернули у слідчий ізолятор. Лікарі ізолятора не надавали належної медичної допомоги Зарецькій, навіть не приймали валеріанку для неї у передачах від рідних.

Ольга Майорова, політична активістка, 57 років, засуджена до 20 років ув'язнення. Її неодноразово утримували в катувальних умовах карцера, хворіє на цукровий діабет.

Ірина Мельхер, пенсіонерка, 68 років. Засуджена до 17 років колонії загального режиму. Ще у СІЗО КДБ жінка перенесла гіпертонічний криз.

Наталія Таран, 75 років. Засуджена до 3,5 року за "образу" Лукашенка. Відомо, що жінка має низку хронічних захворювань.

Ольга Золотар, мати п'ятьох дітей. Засуджена до чотирьох років колонії. Її позбавили передач та довгострокових побачень, скоротили кількість дзвінків рідним.

Аліна Забаштанська, дістала два роки колонії за коментарі в TikTok, які розцінили як "образу Лукашенка". КДБ заніс політув'язнену в "терористичний список". Відомо, що в Аліни епілепсія.

Антоніна Коновалова, засуджена до п'яти років та шести місяців за участь у протестах. Засуджено і чоловіка політув'язненої Сергія Ярошевича. Двоє дітей із бабусею були змушені виїхати до Польщі. Втрачає зір, дістала інвалідність третьої групи.

Журналістка Ірина Лєвшина, директорка інформаційного агентства "БелаПАН", засуджена до чотирьох років колонії нібито за "створення екстремістського формування або участь у ньому". Ірині 58 років, про неї майже немає інформації.

Журналістка Катерина Андреєва, засуджена до восьми років і трьох місяців колонії за "зраду держави". Погіршився зір, слух, постійні напади алергії.

Політологиня Валерія Костюгова, засуджено до 10 років колонії за "змову з метою захоплення влади". Працює на швейному виробництві. Позбавлено дзвінків та зустрічей за занесення у список "терористів".

Марина Золотова, головна редакторка порталу TUT.BY, засуджена до 12 років ув'язнення. Просто через те, що працювала журналісткою.

Журналістку Ларису Щирякову засуджено до 3,5 року в'язниці. Після арешту її сина просто зі школи забрали у притулок. За пів року в політув'язненої журналістки померла мама. Ларису не відпустили на похорон.

Дар'я Лосик, дружина засудженого блогера Ігоря Лосика. Засуджена до двох років колонії лише за те, що боролася за свого чоловіка і дала інтерв'ю незалежним ЗМІ. Дворічна дитина залишилася без батьків.

Правозахисницю Насту Лойко засуджено до семи років колонії за "розпалювання ворожнечі або ненависті", хоча вона просто вела моніторинг порушень прав людини. Після затримання її били електрошокером і тримали на морозі без одягу.

Правозахисницю Марфу Рабкову засуджено до 15 років. У в'язниці Марфа кілька разів перехворіла на COVID-19, це зокрема позначилося й на запальних процесах. Дівчина має проблеми з лімфовузлами і щитовидною залозою.

21-річну студентку Дануту Передню засудили до 6,5 року в'язниці лише за те, що вона 27 лютого 2022 року перепостила в один із чатів текст із критикою Путіна й Лукашенка щодо розв'язання війни в Україні.

Я обмежена у часі й тому змогла розповісти лише малу частину того жаху, який щодня переживають білоруські політв'язні: як жінки, так і чоловіки.

Багато хто з них передають за будь-якої можливості одні й ті самі слова: "Боріться за нас. Урятуйте нас".

І ми маємо боротися. Маємо рятувати. Нелегітимний злочинний режим Лукашенка має відповідати за ці злочини проти людяності. Я закликаю посилити санкційний тиск на диктатуру. Введені обмеження проти режиму – малоефективні та недостатні.

Якщо кожен із нас зробить усе можливе, щоб допомогти цим людям, ми їх урятуємо. Нехай кожна наша дія – крапля в океані, але саме із крапель океан і складається.

Джерело: "Хартыя 97"