Володимире Олександровичу, журналістика – не ресторан, де можна замовити програму вечора на свій смак. Або образитися і не прийти

Хто стає гостем чи експертом "Свободи слова Савіка Шустера"?

Після поста Мирослави Барчук, журналістки та ведучої Суспільного, про делегування "слуг народу" на "Зворотний відлік" виключно за вказівкою влади – саме час поговорити на цю тему.

Ні. Ми не запрошуємо спікерів із причини, що "нам просто так захотілося", "комусь підігруємо", "нас благали", "нам наказали". І навіть якщо ви по-дружньому зателефонуєте мені та попроситеся на ефір – я скажу "ні". Якщо це нічого не дасть свободі слова і глядачеві.

Замість цього редакція визначає актуальну тему і намагається зібрати максимально різноманітний і значущий пул гостей. Нам важливі різні погляди, нам важливо, щоб гість володів інформацією і впливав на питання в той чи інший спосіб, нам важливий той самий природний і правдивий спір, який породжує істину. Заради якої Савік робить програму.

Але.

Так. Щоразу ми запрошуємо владу і щоразу не знаємо, кого зі "слуг народу" нам "делегують". І чи відправлять узагалі. Але ж влада, безумовно, має бути на дискусії. Спілкування з журналістами – це "пакет" до значка народного депутата. Так, погані новини для "слуг", але публічність – це не за бажанням і настроєм, це обов'язок кожного, кого обрав народ, кому передав право ухвалювати рішення у країні й тепер хоче запитати. Нагадую, що два ефіри тому програма пройшла без "слуг народу", які бойкотували запрошення. Для мене особисто "бойкот" – це рудимент радянського піонерського табору. Дітей віку 11–13 років.

Так. Ми не завжди впевнені, що від "Слуги народу" нам скерують саме експертів із теми.

Так. Ми нерідко отримуємо централізовану відмову від дійсно важливих для розмови спікерів, які представляють "слуг".

Так. Ми усвідомлюємо, що йдемо на ризик, запрошуючи тих, хто дратує владу. Або обговорюємо тему, яку хтось хотів би протягнути через вікно Овертону без жодних дискусій (схоже, бойкотували нас саме за обговорення закону про олігархів).

"У вас багато талантів. Але один я ціную найбільше: ви не даєте розслабитися. За це я вам дуже вдячний. Прошу одне: продовжуйте так і далі, не давайте спуску нікому – ні нинішнім, ні колишнім, ні майбутнім. Бо за вами має бути лише правда і нічого, окрім правди. З днем журналіста!" – твітнув президент Зеленський кілька років тому в День журналіста.

Володимире Олександровичу, ми щиро прагнемо. І віримо. Що свобода слова в Україні залишиться цінністю. Що найкращий захист позиції влади – дискусія і відкритість. А журналістика – не ресторан, у якому можна замовити зал для банкету і програму вечора на свій смак. Або образитися і не прийти.

"Свобода слова та висловлювань є невід'ємною складовою діяльності журналіста". Це перший пункт в етичному кодексі журналіста.

Другий: "Служіння інтересам влади, а не суспільства є порушенням етики журналіста".

P.S. Цієї п'ятниці, як завжди, з повагою, запрошуємо "слуг народу"! І має бути дискусія.

P.S.1 І так, пане президенте, за всієї своєї непростої долі Суспільне – усе-таки не "державне телебачення". Це трохи інше.

Джерело: Pavlo Yelizarov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора