Росіяни вбили доньку моєї подруги. Окупант, якому телеканал "Дождь" пошле спальний мішок, сказав їй кинути тіло дитини й випустив услід чергу
Коростельова звільнили з "Дождя", а "Дождь" звільнили з латвійського телеефіру.
Виступають всі мислимі й немислимі "хороші росіяни" – не дощ, а злива і град. Я мовчки дивилася на весь цей карамболь, і ось мене "порвало", бо виступила Синдєєва, засновниця й шефиня "Дождя". Зітхання, вигуки, заламування рук, надлом і, звичайно ж, співчуття всім, хто страждає, тобто нам, українцям. І жодної тіні, жодного слова відчуття свої провини. Провини за цю війну, за наші смерті, за наше нинішнє трагічне життя.
Вони не відчувають своєї провини, "ващє", ні на йоту... Ні за те, що колись промовчали, коли демократ Єльцин без виборів передав владу цьому кремлівському чудовиську, бо так захотіла "сім'я" – Таня, Валя, Олена й усі інші.
Виродок не зачепив сім'ї, тому що він же пацан, який тримає слово, – гордо мені доводили російські інтелігенти, коли я казала: "А що ви мовчите? Адже це диктатура!"
Це чудовисько закрило і знищило НТВ. Убило Політковську й усіх, хто щось міг сказати вголос. Убило ще сотні порядних людей, коли решта доводила собі й нам – він же Росію підняв із колін, він змусив світ із Росією рахуватися.
Було багато всього – моїх дискусій із ними, моїх спроб щось довести, смикнути. У мою пам'ять особливо врізалося, який цинічний мало вигляд, коли на прощання з убитим Нємцовим прийшли Таня й Валя Єльцини. Присутні інтелігенти дуже раділи. І мені навіть розповідали – як добре, вони прийшли, вони співчувають його сім'ї, його мамі. А я верещала: "Так це ж вони його вбили, тому що вони привели вбивцю до влади". "Ну що ти, Валю. Це різко, не варто так оцінювати, не все так однозначно!"
Потім була Грузія, потім був наш Донбас... А вони мовчали... Вони не вийшли на свої Майдани, вони злякалися свого карлика, побоялися свого нікчемного убивцю-садиста.
"Дождь" вірою і правдою служив інтелігентам, які становили його аудиторію, котра щоразу ставала дедалі меншою, тому що все більше було бісів, які потіснили, а згодом і витіснили й "Дождь" із російського телевізора.
Іноді "Дождь" розповідав про Україну. Розповідав, щоправда, завжди з іронією й ніколи, чуєте, ніколи, навіть зараз, – не зазначали ні мужність, ні стійкість, ні сила духу українців – ці особливі риси нашого народу, перед якими у захваті весь світ. Ой так, нам завжди співчували – бідні українці, як вам боляче, а тепер ще й холодно…
А треба було б, щоб ці всі добре причесані й напомаджені люди в кожному ефірі просили вибачення. За все. За Бучу, за Київ, за Бахмут, Харків, Бородянку, Суми, Херсон і Миколаїв. Та й узагалі за все, що поламало наші життя, за наших дітей, народжених у підвалах, за дитинство дітей, які сидять днями в укриттях, за сльози сімей, що роз'їхалися й розірвалися...
А ще в моєї подруги, яка все своє життя говорила російською, а 15 березня посадила двох своїх доньок 17 і 10 років в автомобіль і поїхала зі свого Ірпеня, бо сидіти в льоху під артою й мародерством російських "асвабадителей" уже не було сил. Дорогою автомобіль обстріляли, і коли, ще нічого не розуміючи, мати вискочила з машини, вона побачила вбиту свою старшу дитину... і почула: "Провалюй нах..й звідси, а то й тебе з малою теж у...бемо".
Мати залишила лежати свою дитину на дорозі й поїхала... А росіянин, якому телеканал "Дождь" пошле спальний мішок, випустив ще чергу по її автомобілю...
А ще треба вам довго просити вибачення в тисяч українських матерів, діти яких мерзнуть і гинуть в окопах, лісах, полях і десь ще... А вони могли б жити своїм прекрасним життям і бути цікавими для всього світу.
Вам ще довго потрібно буде просити вибачення, бо ви, саме ви робили телебачення, знімали кіно й передачі, писали інтерв'ю та проводили купу різного лайна, як от "вечірки й кінофестивалі", де були мединські та суркови. Ви билися, чи надішлють вам із Кремля вітального листа, бо це означає, що вас там знають і обов'язково профінансують.
Ви натовпом тинялися галереями й виставками цих усіх чудовиськ і вбивць, які навчили мільйони погано помитих російських людей ненавидіти нас, українців. Нас – лише за те, що ми інші! Ми інші! Тому що ми хочемо жити по-своєму, говорити по-своєму, а головне – без вас! Чуєте? Без вас!
Латвія попросила 8 грудня здати ліцензію на мовлення для "Дождя". Тому що "Дождь" – це загроза, чуєте, ви всі загроза всьому цивілізованому світу!
Браво, Латвіє!
Джерело: "ГОРДОН"