Зібров: Пішов із 1 вересня до Поплавського. Він каже: "На тебе буде молодь дивитися. Ти – прапор". – "Мішо, якщо ти будеш моє древко, то я іду"
"Я ще викладаю. Пішов із 1 вересня до Михайла Михайловича Поплавського. Він мене попросив: "Пашо, я хочу, щоб ти завідував кафедрою естрадного співу". Я прийняв його пропозицію. І я щасливий. Я спочатку думав: "Та ні, я не хочу". Я 15 років викладав. Потім у мене сім років була перерва. "Я не хочу. Це така відповідальність". – "На тебе буде молодь дивитися. Ти – прапор". – "Мішо, якщо ти будеш моє древко, то я іду", – розповів артист. – Ми сміємося: "Мішо, ти – древко, а я – прапор". Він каже: "Дай Марину. Марино, це буде тобі на комуналку". І, ви знаєте, виручає".
За словами артиста, Театр пісні Павла Зіброва, яким він керує, наразі закритий і не працює.
"Але так чи інакше все рівно треба за нього платити. За дачу, де ми живемо, платити, за квартиру платити. Тому нормально, і слава богу", – зазначив він.
Зібров зізнався, що у його групі зараз 12 осіб.
"Ми працюємо онлайн: там є Кривий Ріг і Львів, але більше ніж половина студентів – кияни. І вони хочуть, вони рвуть, стараються, заглядають у рота... У мене дуже цікаві хлопчики. Але в основному дівчата. Два хлопці..." – розповів артист.
Зібров: У нас родичі в Севастополі. Дзвонили: "Якщо у вас тяжка обстановочка, то ми готові вас прийняти. У вас захопили владу фашисти". Послав. Після цього ми більше не спілкувалися. Повний текст інтерв'ю
Контекст:
Зібров народився 1957 року в селі Червоне Вінницької області. 1981-го закінчив оркестровий факультет Київської консерваторії імені П. І. Чайковського, потім служив в армії.
1993 року Зіброву надали звання заслуженого артиста України, а за три роки – народного. Із 1994 року Зібров є директором і художнім керівником Театру пісні Павла Зіброва.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Зібров виступає з благодійними концертами.