Роднянський: Росіяни ображалися на "Левіафан". Вважали, що ми прибріхуємо, згущуємо барви, що це типова чорнуха
Роднянський – один із продюсерів "Левіафана". Фільм – соціальна драма, він вийшов на екрани 2014 року і здобув низку міжнародних премій, зокрема "Золотий глобус" як найкращий фільм іноземною мовою, але, за словами Роднянського, у РФ його не показали на федеральних каналах.
Гордон зазначив, що "Левіафан" "передбачив сьогоднішні події". "Він показав Росію, якої ми не знали. Тому що навіть люди, які жили в Москві, у Пітері, не уявляли, що є інша Росія: звірина, звіроподібна, якась кондова, страшна, варварська Росія", – сказав журналіст.
Роднянський відповів: "Вони [росіяни] ображалися. Вони вважали, що ми прибріхуємо, що ми згущуємо барви, що це типова чорнуха. На нас страшенно тоді образилися".
"Росія – складна країна. І вона тривалий час чинила спротив. Вона ж не була цілком підконтрольною. Можна було фінансувати фільми, можна було їх випускати. Єдине, що контролювали вже жорстко, – це телебачення. І "Левіафан" не показували на федеральних каналах. А ось "Олена" – наш попередній фільм з Андрієм Петровичем – пройшла з величезним успіхом на каналі "Россия-1". Тоді це ще було можна. Але це був 2011 рік", – продовжив продюсер, відповідаючи на запитання, як фільм дозволили випустити у РФ.
На думку Роднянського, Росія "не одразу потонула в цьому жахові" і " намагалася чинити спротив".
"Була культура, були протестні фільми, книжки вільні. Донедавна можна було видати, написати, продати будь-яку книжку. Заходиш у книгарню... До того ж там же були чудові книгарні – їх було багато, і вони працювали 24 години на добу. [...] Подивіться на фотографії мітингів на підтримку України 2014 року. Це ж неймовірна кількість людей. У мене весь офіс... Я не знав узагалі людей, які підтримують "приєднання" Криму, у своїй бульбашці. А потім – бац! – і почало згортатися. І тоді саме "Левіафан" поляризував суспільство. Не було такого, що накинулися всі. Були й захисники. Були ті, хто казав: "Ні, це неправда". Були ті, хто казав, що потрібне таке кіно. А були й ті, хто вимагав, щоб ми на колінах просили вибачення на Красній площі. Я дивився на це несерйозно. Я, зізнатися, на якомусь етапі... Це вічна пострадянська звичка: нам здавалося, що оскільки Радянський Союз завершився, цього більше не повториться. Уже не вірили. Уже сталося, ми вже всі переконалися, що так не можна, так жити неможливо, немає для чого. А в підсумку виявилося, що це цілком серйозно. Люди знову повірили", – додав він.
Роднянський: 24 лютого син зателефонував із Києва: "Тату, почалося". І дав мені послухати вибухи. Я зрозумів, що життя завершено таким, яким воно було. Читайте повну версію інтерв'ю
Контекст:
Роднянський народився 1961 року в Києві у сім'ї кінематографістів. Закінчив факультет кінорежисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Після закінчення вишу працював кінорежисером на студії "Київнаукфільм", знімав документальні фільми про екологію й політику.
Із 1990-го до 1994 року жив у Німеччині, працював продюсером і режисером на німецькому телеканалі ZDF. Потім повернувся до України та разом із братом заснував телеканал "1+1". 2002 року Роднянський покинув посаду генерального директора каналу, а 2008 року продав свої акції американській компанії Central European Media Enterprises.
2002 року Роднянський переїхав до Росії й очолив телеканал СТС. За два роки він став керівником телевізійного холдингу "СТС Медиа". 2009 року Роднянський покинув холдинг і вирішив сконцентруватися на розвитку власних проєктів.
Роднянський – продюсер десятків художніх фільмів і серіалів, серед яких "Схід – Захід", "Водій для Віри", "Дев'ята рота", "Олена", "Левіафан", "Нелюбов". Фільми, спродюсовані Роднянським, неодноразово здобували престижні кінопремії, зокрема на Каннському кінофестивалі. Чотири його фільми номінували на премію "Оскар".
Після нападу РФ на Україну Роднянський покинув Росію. Він першого ж дня засудив вторгнення, зараз викриває російську пропаганду в Instagram, де у нього понад 400 тис. підписників