Ілларіонов: Знищення олігархів в Україні означає прихід до влади КДБ. Така дилема: або олігархи, або спецслужби
"У законі про олігархів я бачу загрозу свободі. Свободі загалом. Не тільки свободі слова і засобів масової інформації, а загалом свободі в Україні. Ми добре знаємо, що в таких країнах, як Україна, Росія, Білорусь, які вийшли з пострадянського, посткомуністичного минулого, на жаль, олігархи є невід'ємною частиною економічного і соціального ландшафту. Знищення олігархів у таких країнах означає прихід до влади КДБ. Така у нас дилема: або олігархи, або спецслужби", – сказав Ілларіонов.
Він нагадав, що в Росії у 1990-х було багато олігархів, "було багато воєн між олігархами і з олігархами".
"Коли олігархів перемогли, всі побачили, що при владі опинилися спецслужби. Без олігархів. Але спецслужби призначили своїх олігархів і самі стали олігархами. У Білорусі олігархів немає, і там панує один. День, коли в Україні покінчать з олігархами, буде днем кінця української політичної, економічної, громадянської свободи і свободи слова", – переконаний експерт.
На його думку, наявність великої кількості олігархів "забезпечує збереження політичної свободи в країні", водночас що більше олігархів, то краще для громадян.
"Олігархи – не найсолодше, що є у світі, це правда. Але саме наявність не одного олігарха, а багатьох олігархів забезпечить збереження політичної свободи в будь-якій країні. До того ж що більше олігархів, то краще. Тому що головна справа олігархів, коли вони існують, – вони займаються одне одним. Вони з'ясовують стосунки одне з одним, борються за ресурси один з одним, і коли вони займаються одне одним, вони не займаються нами – громадянами. І це підстава для забезпечення політичної, громадянської, економічної свободи в Україні і будь-якій іншій країні", – сказав Ілларіонов.
Він підкреслив, що "олігархи, на жаль, – це невід'ємний елемент у розвитку практично всіх країн". Як приклади він згадав Італію та США.
"Італія часів Ренесансу – це Італія олігархів. Найвідоміший олігарх усіх часів і народів – це [флорентійський державний діяч, голова Флорентійської Республіки в епоху Відродження, у 1469–1492 роках] Лоренцо Медічі, який подарував нам Флоренцію... А олігархи кінця XIX – початку XX століття у США – це Моргани, Меллони, Рокфеллери, Карнегі... Це ті, хто створив американську економіку, а потім – зразки американської культури, науки, мистецтва, – [наприклад] Карнегі-хол та інші концертні і виставкові зали, музеї", – сказав економіст.
Контекст:
Верховна Рада 23 вересня ухвалила у другому читанні законопроєкт президента України Володимира Зеленського про олігархів №5599. За документ проголосувало 279 народних депутатів за 226 необхідних. Голосування проводили за спеціальною процедурою, без можливості внести додаткові правки в залі.
Згідно з проєктом, олігарх відповідає щонайменше трьом із таких ознак: бере участь у політичному житті; має значний вплив на засоби масової інформації; є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, є суб'єктом природних монополій або має монопольне (домінантне) становище на загальнодержавному товарному ринку і протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище; вартість активів перевищує мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року.
У разі занесення бізнесмена до реєстру олігархів йому буде заборонено брати участь у купівлі об'єктів великої приватизації, фінансувати політичні партії. Крім того, чиновники муситимуть повідомляти про контакти з олігархами, а самі бізнесмени – подавати декларацію в Національне агентство з питань запобігання корупції.
Голосуючи за законопроєкт про деолігархізацію у другому читанні, народні депутати врахували три поправки, які суперечать одна одній, заявив голова фракції "Голос" Ярослав Железняк. Вони стосуються того, який орган має визначати олігархів, уточнив нардеп. Зокрема, одна з поправок авторства Дмитра Разумкова (на момент розгляду законопроєкту він був спікером парламенту) пропонувала, що визначати олігархів має не Рада національної безпеки і оборони України, як це було в запропонованій профільним комітетом редакції, а спецкомісія при Національному агентстві з питань запобігання корупції. Разумков також стверджує, що Рада прийняла його поправку.
Ухвалення закону про олігархів спровокувало відставку Разумкова з посади спікера. Разумков, усупереч рішенню фракції "Слуга народу", від якої його обрали до парламенту, передав законопроєкт на експертизу до Венеціанської комісії до його розгляду в другому читанні. Після ухвалення законопроєкту у другому читанні Разумков заявив про спроби фальсифікації тексту документа. Зеленський назвав рішення Разумкова передати проєкт закону до Венеціанської комісії до його ухвалення в остаточній редакції "політичним кроком, дрібним і помилковим".
Документ досі не надійшов на підпис президента, перед цим його має підписати спікер парламенту. Разумков наполягає, що підпис має ставити він, оскільки саме він очолював Раду під час ухвалення документа, новий спікер Руслан Стефанчук стверджує, що такої норми в законодавстві немає. "Голова ВР – це просто посада, яка повинна мати спадкоємність. У деяких країнах були випадки, коли з головою щось траплялося. За цією логікою, даний законопроєкт узагалі не міг бути підписаний", – сказав Стефанчук. Він заявив, що підпише документ, коли парламент розгляне 12 проєктів постанов про скасування рішення щодо ухвалення закону.