Щаранський: За погану поведінку я провів 405 днів у карцері. На той момент це був рекорд G

"Те, що в тебе маленький зріст, – це величезна перевага в ГУЛАГ. Ви собі навіть не уявляєте. Тому що в карцері дають дуже мало їсти. І людині, у якої 2 м зросту, і людині, у якої 1,6 м, дають однаково. У карцері дуже холодно. Тобі дають робу. Якщо ти коротенький, ти можеш рукавами [гріти кисті]. Якщо ти довгий, рукава закінчуються тут – ти помираєш від холоду. Тож це добре – починати боротися з радянською владою, коли ти не надто високий", – вважає він.

Дисидент зазначив, що в карцері він, зокрема, грав у шахи "тисячі партій у своїй голові", завдяки яким згодом він обіграв чемпіона світу із шахів Гаррі Каспарова.

"Я сидів у важких умовах. Знову ж таки, за погану поведінку я провів 405 днів у карцері. Це найважче. На той момент це був рекорд. Зараз, я думаю, мій рекорд поб'є [утримуваний у колонії в РФ російський опозиціонер Олексій] Навальний, бо він за два роки вже понад 200 діб сидить. А я за дев'ять років – 405. [...] Половину часу з дев'яти років я провів в одиночній. Це мені не так заважало. Бо в одиночній усе-таки можеш читати книжки", – пояснив Щаранський.

Він розповів, що зазвичай дають 15 днів карцеру, а коли "хочуть зламати – додають іще 15".

"Після 110 днів я знепритомнів. Потім тебе виводять, потім знову заводять. Карцер – це три шматки хліба, три склянки гарячої води на день. Дуже холодно. [...] Гаряча [вода] – щоб зігрітися. Там дуже холодно, і в тебе забирають усі теплі речі. Там темно. Три на два метри. Ти не можеш ні читати, ні писати. За ідеєю, сама обстановка дуже тисне. І тому, згідно із законом, не можна більше ніж 15 діб тримати. Але коли вони хочуть тебе задавити... Я провів 405 днів у цьому карцері. Це відчуття постійного протистояння. Відчуття, з одного боку, важливості цієї боротьби, а з іншого боку, зберігати почуття гумору і сміятися з усього цього", – підкреслив Щаранський.

Контекст:

Щаранський народився 1948 року в Україні, у Донецьку (тоді мав назву Сталіно). Закінчив Московський фізико-технічний інститут (спеціальність – "прикладна математика"). Після здобуття вищої освіти працював у Всеросійському науково-дослідному інституті з перероблення нафти (ВНДІ).

1973 року подав документи на виїзд до Ізраїлю, але дістав відмову. Тоді ж його звільнили із ВНДІ. До середини 1970-х став активним учасником еміграційного руху євреїв-відмовників і одним з ініціаторів створення Гельсінської групи в Москві. Був помічником академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь у єврейському русі в СРСР, демонстраціях і голодуваннях протесту.

У 1977 році його заарештували за обвинуваченням у зраді Батьківщини та антирадянській агітації. Як стверджувало обвинувачення, Щаранський діяв за завданням іноземних розвідувальних служб. У 1978 році його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув'язненні неодноразово потрапляв у штрафний ізолятор, оголошував голодування, десятки разів зазнавав примусового годування. 1986 року його звільнили в межах обміну, після чого він емігрував до Ізраїлю.

У 1995 році заснував і очолив партію "Ісраель ба-Алія", яка захищає інтереси репатріантів із колишнього СРСР.

Щаранський був депутатом ізраїльського парламенту. Обіймав посади міністра промисловості й торгівлі (1996–1999), глави МВС (1999–2000), міністра будівництва (2001–2003), міністра у справах Єрусалима (2003–2005). У 2009–2018 роках був головою виконавчого комітету Єврейського агентства.

2006 року тодішній президент США Джордж Буш нагородив Щаранського Президентською медаллю Свободи, яка є найвищою цивільною нагородою Америки.