"Недитячі історії: права дітей, які порушила Росія". У музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова з'явилися нові історії

Троє із цих дітей – із родини Володимира Ободзінського. Від вибуху російської бомби загинули всі члени його родини, зокрема син-підліток і онуки-близнюки.

Троє дітей Євгена Межевого пережили блокаду Маріуполя, ув'язнення батька, їх вивезли до підмосковного пансіонату. Ішлося вже про їх усиновлення росіянами, але Євгену вдалося повернути малюків.

10-річний Ілля Матвієнко у рідному місті втратив маму й сам дістав поранення. Російські окупанти вивезли його на лікування до тимчасово окупованого Донецька. З місцевої лікарні багатьох поранених дітей доправляли літаком до Москви. Ілля заявив окупантам, що чекатиме на свою бабусю.

Валентина Чернюк – мама чотирьох названих дітей. Сім'я проживає у Херсонській області, яка тимчасово перебуває в окупації. За словами жінки, страшно їй стало тоді, коли окупанти почали примушувати віддавати дітей до російськомовних шкіл.

З початку повномасштабної війни, наголосили також у музеї, в Україні загинули сотні дітей. Водночас країна-агресор Росія ігнорує закони міжнародного права, закони ведення війни, а також основні принципи захисту дітей, сформульовані у Конвенції ООН про права дітей, та інші міжнародні й національні законодавчі акти.

"Це ненормально, коли малюк з'являється на світ у підвалі без медичної допомоги. Це ненормально, коли дитина з інвалідністю втрачає сон і боїться вийти на вулицю. Це ненормально, коли діти залишаються без дитинства лише тому, що сусідня країна вирішила переписати історію", – зазначили працівники музею.